Рішення № 74968684, 18.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2018 Справа №905/298/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 03337007,

про стягнення 9030891,11 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-117 б/д до Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 9030891,11грн., у тому числі:

- основний борг у сумі 4765238,70 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р.;

- три проценти річних у сумі 382971,23 грн. та інфляційні витрати у сумі 2731880,32грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України;

- пеня у сумі 1150800,86 грн. на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/298/18; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.03.2018р.; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 27.03.2018р.; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 20.03.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; визнано явку представників сторін на судове засідання обов’язковою.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов’язаннями січня-лютого 2015р., виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних витрат за ними.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2015р. по 30.09.2017р., а також у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р., акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 20, 42, 46, 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

27.03.2018р. відповідачем електронною поштою надіслано клопотання №б/н від 26.03.2018р. про відкладення підготовчого судового засідання

Ухвалою суду від 27.03.2018р. відкладено підготовче засідання на 03.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 20.04.2018р., одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив до 03.05.2018р., направити останнє на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до 03.05.2018р.; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

03.05.2018р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання №б/н б/д про відкладення судового розгляду та ознайомлення з матеріалами справи.

Останнє реалізовано представником відповідача, про що у матеріалах справи міститься відповідна відмітка.

03.05.2018р. позивачем надано пояснення №б/н б/д, за змістом яких вказано, що позивач не може надати акт приймання-передачі природного газу за лютий 2015р., оскільки вказаний акт не був складений між сторонами, оскільки відповідач не надав складений та підписаний з його боку акт позивачу, як того вимагає п.3.4 договору.

До пояснень додано витяг з реєстрів споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України», з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015р.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження по 04.06.2018р.; відкладено підготовче засідання на 22.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 14.05.2018р., одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив до 22.05.2018р., направити останнє на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до 22.05.2018р.

17.05.2018р. відповідачем подано відзив №б/н від 14.05.2018р., за змістом якого вказано, що позивачем не надано суду акт приймання-передачі газу за лютий 2015р., жодних належних доказів направлення відповідачу акту, підписаного уповноваженим представником ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та скріпленого печаткою, що свідчить про відсутність доказів отримання такого акту відповідачем, а також відсутність у відповідача підстав для здійснення будь-яких оплат за природний газ у лютому 2015р.; свідчить, що у лютому 2015р. мав відносини щодо поставки природного газу не з позивачем, а з іншим підприємством; щодо заборгованості за січень 2015р. зазначено, що несплата суми заборгованості сталася не з вини відповідача та є неумисною.

До відзиву додано документи, у копіях: звіт за господарськими операціями з 01.10.2014р. по 30.04.2015р., акти приймання-передачі природного газу від 01.02.2015р., від 01.03.2015р., від 01.04.2015р., від 01.05.2015р., розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що надана населенню Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа", аналіз руху грошових коштів за 2013р, за 2014р., аналіз фактичних надходжень від споживачів ПАТ "Горлівськтепломережа", а також заборгованість за спожитий природний газ ПАТ "Горлівськтепломережа" за станом на 01.04.2014р. та заборгованість за газ перед ДК Газ України з 4 квартал 2010р.

Останні два документи не містять підпису, даних особи, яка відповідальна за складання цих документів, печатки підприємства, а отже не можуть бути прийняті, як належний та допустимий доказ у справі у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

22.05.2018р. від представника позивача через канцелярію суду отримано клопотання №б/н б/д про відкладення розгляду справи, із доданою до нього довіреністю.

Ухвалою суду від 22.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 31.05.2018 року; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив по 31.05.2018р., направити останнє на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до 31.05.2018р.; Всі матеріали надати до суду з відповідно оформленим супровідним листом; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

31.05.2018р. представником позивача подано клопотання №б/н від 31.05.2018р., яким долучено до матеріалів справи повну копію договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2018р. купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою суду від 31.05.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/298/18; призначено справу №905/298/18 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 05.06.2018р. для розгляду справи по суті; визнано явку представників сторін у судове засідання не обов'язковою.

05.06.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/298/18.

Ухвалою суду від 05.06.2018р. повідомлено позивача, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, та відповідача, Приватне акціонерне товариство “Горлівськтепломережа”, с.Щурове, м.Лиман Донецької області, про продовження судового засідання, що відбудеться 18.06.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті, з огляду на потребу у наданні додаткових доказів у підґрунтя позовних вимог, а саме на підтвердження поставки природного газу за лютий 2015р.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог, просив не враховувати копію звіту за господарськими операціями з 01.10.2014р. по 30.04.2015р., як доказ при розгляді справи по суті, оскільки він містить певні протиріччя, пояснити які він на даний час не може.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, оскільки не встановлено підстав для вчинення запитуваної процесуальної дії, доводи у підґрунтя заявленої вимоги не підтверджено.

Судом враховано визначення представника відповідача щодо копії звіту за господарськими операціями з 01.10.2014р. по 30.04.2015р. при визначенні доказової бази по дані справі.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Приватним акціонерним товариством “Горлівськтепломережа” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 3080,983 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень – 639,533, лютий – 610,622, березень – 512,064, квітень – 144,432, травень – 0, червень – 0, липень – 0, серпень – 0, вересень – 0, жовтень – 154,438, листопад – 427,982, грудень – 591,912.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ і тарифів на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

За змістом п.5.2 договору встановлена до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу – 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ – 7661,64 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (р.11 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2015р., що підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, а також з боку газорозподільної організації.

Згідно даного акту обсяг спожитого відповідачем природного газу у січні 2015р. 381,903 тис.куб.м. на суму 2926003,30 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за січень 2015р. у обсязі 381,903 тис.куб.м. на суму 2926003,30 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, як стверджує позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р., у лютому 2015р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" здійснено постачання Приватному акціонерному товариству “Горлівськтепломережа” природного газу в обсязі 247,981 тис. куб.м на загальну суму 1839235,40 грн.

На підтвердження поставки газу у лютому 2015р. у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК “Нафтогаз України”, з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015р.

У судовому засіданні представник позивача свідчив, що інше постачання підприємством газу відповідачу, у межах спірних договірних правовідносин, не здійснювалось, останнім місяцем поставки є лютий 2015р., газорозподільною організацією є Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності наявні у справі документи, поряд із умовами договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р., судом встановлено таке.

У розумінні приписів п.3.4 договору, підготування та надання акту позивачу є обов'язком відповідача, із строком виконання не пізніше 5-го числа місяці, наступного за місяцем продажу газу.

Відповідач свідчить, що акт ним не готувався та не надавався, оскільки у лютому 2015р. газ від позивача він не отримував та мав договірні відносини щодо постачання газу у цьому місяці з іншим підприємством.

Разом з цим, доказів припинення господарських відносин із позивачем на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р. не надано, як і доказів фактичного постачання природного газу у лютому 2015р. іншим підприємством.

Матеріали справи містять витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК “Нафтогаз України”, з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015р., що підписаний і скріплений печаткою з боку позивача.

Згідно даного реєстру Приватному акціонерному товариству “Горлівськтепломережа” фактично протранспортовано у лютому 2015р за договором №1504/15-БО-6 від 31.12.2014р. – 1669,728 тис.куб.м., за договором №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р. – 247,981 тис.куб.м. газу., за договором №1503/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. – 9081,855 тис.куб.м., а загалом 10999,564 тис.куб.м.

Як свідчать фактичні обставини справи, газорозподільною організацією між позивачем та відповідачем є Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації.

Відповідно до акта прийому-передачі №б/н від 01.03.2015р., що підписаний і скріплений печатками з боку відповідача та Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації, у лютому 2015р. протранспортовано природний газ в обсязі 10999564куб.м., що дорівнює обсягу постачання, відображеного позивачем у реєстрі споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК “Нафтогаз України”, з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015р.

Виходячи з п.4.1 договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р., кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.4.4 договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об’єкта споживача НАК “Нафтогаз України”, тобто Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, у лютому 2015р. – 247,981 тис.куб.м. газу.

Судом звернуто увагу на передачу газу в обсязі у межах встановленого сторонами та визначеного у п.2.1 договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕ, що є загально оприлюдненою інформацію, у лютому 2015р. на рівні 7416,84 грн. з ПДВ, позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу у сумі 1839235,40 грн.

Доказів, що спростовують приведене суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Доводи відповідача щодо отримання природного газу у лютому 2015р. від іншого підприємства не знайшли свого підтвердження.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу природного газу у лютому 2015р. у обсязі 247,981 тис. куб.м на загальну суму 1839235,40 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2015 року - 14.02.2015р.;

за лютий 2015 року - 14.03.2015р.

Разом з цим, відповідач розрахунки за спожитий природний газ у визначений спірний період у повному обсязі та належним чином не здійснив, у зв'язку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого, зокрема, у січні-лютому 2015р. у загальній сумі 4765238,70 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом січня-лютого 2015р. відповідно до договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р. обґрунтовані та доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 4765238,70 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 2731880,32грн. (у межах провадження по даній справі за зобов’язанням січня 2015р. на суму 2926003,30 грн. за березень 2015р.-вересень 2017р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 1839235,40 грн. за квітень 2015р.-вересень 2017р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, судом встановлено дійсний розмір цих вимог у сумі 2731880,33 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних 382971,23 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2015р. на суму 2926003,30 грн. з 17.02.2015р. по 01.11.2017р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 1839235,40 грн. з 17.03.2015р. по 01.11.2017р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 382730,73 грн.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі встановленій судом та інфляційних витрат у повному обсязі у сумі, визначеній позивачем, адже за розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 1150800,86 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2015р. на суму 2926003,30 грн. з 17.02.2015р. по 16.08.2015р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 1839235,40 грн. з 17.03.2015р. по 16.09.2015р.).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1388062,37 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” пені підлягають задоволенню у сумі, визначеній позивачем, адже за розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Стосовно застосування Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Здійснивши аналіз Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача у січні-лютому 2015р. є м.Горлівка Донецької області, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (у певний час його дії) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003633299 від 16.02.2018р., діяльністю останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання Покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №1505/15-КП-6 від 31.12.2014р., не реалізується мета означеного Закону у даному спірному випадку.

Виходячи з приведеного, у межах розглядуваних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

Одночасно не встановлено підстав для застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р.

З огляду на таке, є промірним застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” нарахованої суми пені підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

Щодо тверджень відповідача про виникнення заборгованості за природний газ спожитий у січні 2015р. не з його вини і не умисно, останні не доведено, а відтак відхиляються судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 9030891,11грн., у тому числі: основний борг у сумі 4765238,70 грн., три проценти річних у сумі 382971,23 грн., інфляційні витрати у сумі 2731880,32грн., пеня у сумі 1150800,86 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” (84453, Донецька область, м.Лиман, с.Щурове, вул.Соборна, буд.139, ЄДРПОУ 03337007, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не вказано) 9030650,61грн., у тому числі 4765238,70 грн. основного боргу, 2731880,32 грн. інфляційних витрат, 382730,73 грн. 3% річних, 1150800,86 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 135459,76грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 18.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2018р.

Суддя О.В. Кротінова