Вирок № 74968249, 26.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47499/17

Провадження №1-кп/761/1093/2018

В И Р О К

іменем України

26 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого:

судді Мєлєшак О.В.,

секретар судового засідання Ворошило Я.І.,

номер кримінального провадження № 12017100100013905, внесеного 22.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, студент 4 курсу вищого професійного училища Національного авіаційного університету, раніше судимий, 19 04.2017 вироком Солом'янського районного суду м. Києва за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю:

прокурора Бейка Б.П.,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника Саперовича В.О.,

законного представника ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 будучи судимим за злочини проти власності громадян Солом'янським районним судом м. Києва, маючи не погашену та не зняту судимість у період іспитового строку знов вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення майнового характеру за наступних обставин.

Так, 22.11.2017 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна та подальше обернення його на свою користь.

Для цього 22.11.2017 року ОСОБА_1 прибув до станції метрополітену «Берестейська», а саме на вул. Лагерна в м. Києві. Проходячи приблизно о 21 годині 11 хвилин по вказаній вулиці ОСОБА_1 звернув свою увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка проходила по вул. Лагерна біля буд 42 в м. Києві та розмовляла по мобільному телефону, тримаючи його в лівій руці. Саме в цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на повтороне відкрите викрадення майна ОСОБА_3 з метою подальшого обернення на свою користь.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, в цей же день приблизно о 21 годині 11 хвилин ОСОБА_1 наздогнав потерпілу ОСОБА_3 біля будинку № 42 по вул. Лагерна в м. Києві та впевнившись, що поряд сторонні особи відсутні, наблизився до неї. Відразу, ОСОБА_1 схопив ОСОБА_3 за волосся, тим самим спричинивши фізичну біль та подолавши можливий опір з боку потерпілої, ривком вихопив з руки ОСОБА_3 її мобільний телефон марки «Samsung Galaxy SM-G3 61-H/DS» вартістю 1275 гривень 83 копійок, в середині якого знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 35 гривень на балансовому рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 50 гривень та сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 40 гривень, на балансовому рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 55 гривень.

А всього ОСОБА_1 відкрито повторно, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3 на загальну суму 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

В подальшому ОСОБА_1, утримуючи при собі мобільний телефон марки «Samsung Galaxy SM-G361-n/DS», який належить ОСОБА_3, з місця вчиненого кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, за кваліфікуючою ознакою повторність. Тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, не оспорював, час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.186 КК України.

Надав показання, в яких зазначив, що 22.11.2017 року, проходячи по вул. Лагерна в районі станції метро «Берестейська» побачив жінку, яка розмовляла по мобільному телефону, яким він вирішив заволодіти з тим, щоб в наступному його продати, а виручені кошти витратити на власні потреби. З цією метою, він схопив жінку за волосся, а потім ривком вирвав з її руки мобільний телефон з яким почав тікати з місця вчинення злочину.

Невдовзі був затриманий, а телефон в нього був вилучений. У скоєному розкаявся, просив суд суворо його не карати, вибачився перед потерпілою за вчинене.

Враховуючи позицію обвинуваченого, думки інших учасників кримінального провадження, вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються; щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, вартості та обсягу викраденого, у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином встановлена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

Як обставину, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, вчинення злочину у неповнолітньому віці.

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65,103 КК України, враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, відсутність спричинених матеріальних збитків, дані про особу обвинуваченого, який вчинив злочин будучи неповнолітнім в період іспитового строку, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем навчання, навчається, виховується у повній родині, хронічних захворювань не має.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи його критичне ставлення до вчиненого та усвідомлення власної протиправної поведінки до вчиненого кримінального правопорушення, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеного відповідною частиною санкції статті.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком необхідно частково приєднати невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 19.04.2017 року та остаточно призначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі.

При цьому судом частково враховані рекомендації органу пробації з огляду на те, що останньому не можливо признати покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, оскільки у такому разі зазначене буде суперечити вимогам ст.71 КК України.

На підставі ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави стягнути витрати, пов'язані з залученням експерта у сумі 296,61 грн.

Вирішити долю речових доказів, у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 19.04.2017 року та остаточно призначити до відбуття покарання у виді 5 (п'ять) років та 1 (один) місяць позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 296, 61 грн. в дохід держави.

Речові докази диск СД залишити при матеріалах справи, мобільний телефон «Самсунг» переданий під розписку потерпілій ОСОБА_3 -залишити їй же за належністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання з метою виконання вироку суду після набрання ним законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: