Ухвала суду № 74968203, 21.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19058/18

Провадження № 1-кс/761/13025/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М.С., за участю секретаря Кріт І.М., слідчого ГСУ СБ України Дячука Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 04.02.2015 року,

ВСТАНОВИВ :

23 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014000000000515 від 19.11.2014, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.

Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що у його власності перебуває житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до кредитного договору № 2310/2-07 від 11.09.2007 року, укладеного між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5, його будинок виступив як забезпечення повернення усієї суми кредиту, тобто предметом застави (договір застави № 600/10-07-ИП від 11.09.2007р.). В подальшому йому стало відомо про те, що 07.04.2016 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Фінансова компанія «Грон» укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2310/2-07 від 11.09.2007 року. 07 квітня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Грон» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення прав вимоги № ПВ-07041/01, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла на себе право вимоги за кредитним договором № 2310/2-07 від 11.09.2007, позичальником за яким є ОСОБА_5 Таким чином, на теперішній час він не має жодних договірних, зобов'язальних відносин з ПАТ «АБ «Порто-Франко». Так само у нього відсутні договірні відносини з ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс».

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Дячука Ю.В. та накладено арешт, зокрема, на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належать ОСОБА_5 на праві власності.

При цьому, в ухвалі зазначено, що власником будинку є ОСОБА_5, що не відповідає дійсності.

Однак, на думку власника майна, арешт на його майно було накладено необґрунтовано, з огляду на те, що він не є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні №22014000000000515 від 19.11.2014, а тому на його майно не може бути накладено арешт. Крім того, будь-яка заборгованість у ОСОБА_5 перед ПАТ АБ «Порто-Франко» за кредитним договором, по якому його будинок виступав у якості застави, відсутня, у зв'язку з чим відсутні правовідносини між ним та банком. За таких обставин немає жодних підстав для накладення арешту на його майно за кримінальним провадженням, яке стосується службових осіб банку.

В судове засідання власник майна ОСОБА_2 не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

З метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути клопотання у відсутність власника майна ОСОБА_2

Слідчий Дячук Ю.В. в судовому засіданні при вирішенні питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року, поклався на розсуд суду. Крім того, зазначив, що на час розгляду клопотання про скасування арешту майна досудове розслідування у кримінальному провадженні №22014000000000515 від 19.11.2014 наразі триває. В даному кримінальному провадженні досліджуються обставини заволодіння майном уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Реалізація прав вимоги не відповідає закону і була здійснена за заниженою вартістю. В рамках вказаного кримінального провадження не досліджується правомірність дій ОСОБА_2 Арешт на майно, зокрема і ОСОБА_2, накладено з метою забезпечення цивільного позову.

Слідчий суддя, вислухавши думку слідчого Дячука Ю.В., вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, матеріали клопотання про накладення арешту на майно (справа №761/2817/15-к, провадження 1-кс/761/1283/2015) в 5-ти томах, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують ,що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22014000000000515, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що 10 квітня 2014 року між Національним банком України та ПАТ АБ «Порто-Франко» (код ЄДРПОУ 13881479, місто Одеса, вул. Пушкінська, 10 (Банк)) укладено кредитний договір № 47, відповідно до якого НБУ надав Банку кредит для збереження ліквідності у сумі 57500000 гривень під забезпечення застави майнових прав за кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичними і юридичними особами.

Відповідно до рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11 серпня 2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ АБ «Порто-Франко», Банку заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам Банку, третім особам майно та активи Банку без погодження з НБУ.

13 серпня 2014 року на виконання рішення Наглядової ради Банку № 84/1 від 12 серпня 2014 року виконуючий обов'язки Голови правління ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_7 надав ОСОБА_9 довіреність з переліком необхідних повноважень, в тому числі з правом укладення/внесення змін до діючих кредитних договорів та договорів іпотеки.

В подальшому службові особи Банку за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197, м. Київ, вул. Гайцана, 6), зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч ч. ч. 1,2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» і Статуту ПАТ АБ «Порто-Франко», якими визначено порядок відчуження активів товариства, без відповідного рішення Загальних зборів Банку та без погодження НБУ уклали від імені ОСОБА_9 (діючого на підставі довіреності Банку) та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» договори факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4 та № 5 від 26 серпня 2014 року, внаслідок яких заволоділи активами ПАТ АБ «Порто-Франко» (в тому числі майновими правами за 12 кредитними договорами, які, в свою чергу, за кредитним договором № 47 від 10 квітня 2014 року виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57500000 гривень, отриманим від НБУ для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 510000000 гривень.

Надалі службові особи ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», діючи за попередньою змовою із службовими особами Банку, у серпні 2014 року легалізували (відмили) вказані активи Банку в особливо великому розмірі шляхом вчинення правочинів - нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, укладеними Банком з фізичними та юридичними особами.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта № 30137586 від 27 листопада 2014 року, майнові права на предмети застави за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ АБ «Порто- Франко» з фізичними та юридичними особами, які було відчужено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» згідно з договорами факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4 та № 5 від 26 серпня 2014 року, зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року було накладено арешт, зокрема, на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором №2310/2-07 від 11.09.2007 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на праві власності накладався з метою забезпечення вироку суду в частині можливої конфіскації майна або можливого цивільного позову, а також з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Так, відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання про скасування арешту майна та доданих до нього документів, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва на житловий будинок, власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, а не ОСОБА_5.

Між тим, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 не є юридичною особою, а тому до нього не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, про які вказано в ст. ст. 96-3 - 96-11 КК України.

Крім того, в наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалах відсутні будь-які дані, що ОСОБА_2 є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що до нього може бути застосована конфіскація майна, як вид покарання.

Відсутні у слідчого судді також і дані про заявлений до ОСОБА_2 цивільний позов, що виключає можливість накладення арешту на його майно з метою забезпечення цивільного позову, а така підстава накладення арешту на майно може мати місце лише в тому випадку, коли цивільний позов до особи є реально заявленим.

Отже, з урахуванням відомостей, які є у розпорядженні слідчого судді, слід дійти висновку про відсутність на даний час правових підстав для арешту майна, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_2, оскільки такий арешт не відповідає вимогам ч.5, ч.6 ст.170 КПК України.

Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, крім того слідчим в судовому засіданні не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_2 належним йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки власником майна доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014000000000515 від 19.11.2014, підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 04.02.2015 року в частині скасування арешту на майно, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 04 лютого 2015 року у кримінальному провадженні №22014000000000515 від 19.11.2014, на майно, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 25 червня 2018 року о 10 годині 50 хвилин.

Слідчий суддя М.С. Антонюк