Рішення № 74966689, 27.06.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3878/16-ц

номер провадження 2/695/78/18

19 червня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

в складі головуючого судді: Таратіна В.О.

при секретарі: Курченко В.М.

за участі представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі продажу будинку та земельної ділянки, визнання недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ

26.12.2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, Приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі продажу будинку та земельної ділянки, визнання недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

29.03.2017 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву де просила суд скасувати рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 №1654414 від 15.04.2013 р. про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок площею 100,4 кв.м. по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну, а також №1654414 від 15.04.2013 р. про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,1379 га, кадастровий номер 121587801:03:008:0522 по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р- н,Черкаської області.

В судовому засіданні позивачка на задоволенні позову наполягала та пояснила суду, що при укладанні договорів купівлі-продажу будинковолодіння по вул. Шевченка, 246 а, с. Нова Дмитрівка вона була присутня, однак про що вони вона не пам’ятає. Даний будинок не введений в експлуатацію. Оскільки у неї були проблеми з бізнесом, то вона домовилася з сестрою про укладання даних договорів. Кошти для переоформлення будинку та земельної ділянки надавала вона. Сестра вирішила, що все оформи на сина ОСОБА_7. Кошти за будинок вона не отримувала також не отримувала копії договорів купівлі-продажу. В даному будинковолодінні відповідач та його мама прописані але не проживають з 1999 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити. Мотивуючи тим, що в заперечення проти позову приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2013 р. №1778549,з якого слідує, що відповідач-2 прийняв рішення від 29.03.2013 р. №1243037 про державну реєстрацію права власності на житловий і будинок як об’єкт завершеної житлової нерухомості. При цьому вказане рішення прийняте відповідачем-2 на підставі договору дарування, серія на номер 4, посвідченого 09.03.1993 року Новодмитрівською сільською радою Золотоніського району. З наданих нотаріусом до матеріалів цивільної справи документів випливає, що жодного року побудови в технічному паспорті БТІ на об’єкт нерухомості немає, документів про введення об’єкту в експлуатацію по спрощеному порядку (як будівництво до 1992 року),чи в порядку реєстрації декларації про готовність (в інспекції ДАБК в Черкаській області) відповідачами до матеріалів справи не надано. При цьому довідка Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну про реєстрацію осіб у спірному домоволодінні по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка та належність об’єкту позивачці датується 09.04.2013 р., а реєстраційні дії проведені 31.03.2013 р. В той же час у вказаній довідці органу місцевого самоврядування від 09.04.2013 р. немає жодних відомостей про рік кінцевої побудови житлового будинку та інформації про введення його в експлуатацію. У довідці Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну від 30.01.2017 р. №142 вказано, що у виконавчого органу сільської ради немає жодних відомостей про введення в експлуатацію вказаного житлового будинку та року його побудови. Як вказано в позові,у власності позивачки з 1993 року перебуває незавершене будівництвом домоволодіння по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну Черкаської області - наразі близько 90% готовності. Так, згідно договору дарування від 09.03.1993 р., посвідченого секретарем Новодмитрівської нільської ради Золотоніського р-ну ОСОБА_8 за реєстровим №11,позивачка ОСОБА_4 прийняла у дар від свого батька – ОСОБА_9 житловий будинок загальною площею 100,4 кв.м. (домоволодіння), який складав 68% готовності. Незавершене будівництво було зареєстроване Золотоніським виробничим відділком ЧООБТІ за №516 від 17.03.1993 р. у реєстровій книзі №2. До цього часу вказаний житловий будинок не вводився в експлуатацію - з цього приводу декларація про готовність об’єкту не реєструвалася в і територіальних органах Державної архітектурно-будівельної інспекції. Разом з тим, приватний нотаріус ОСОБА_6,як слідує із наданих документів нотаріальної справи, реєстр. №30700171215, провів як державний реєстратор повторні реєстраційні дії на нерухоме майно на підставі все того ж договору дарування від 09.03.1993 року та помилково вказав у спірному договорі купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.2013 р. як правовстановлюючий документ на нерухоме майно свій витяг від 29.03.2013 р.. Відповідно до ч. 2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до змісту п.1 ч.1, ч.2 ст.18 Закону № 1952-IV, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Однак, в даному випадку витяг приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 29.03.2013 р. взагалі не містить даних щодо видачі позивачці свідоцтва про право власності незавершене будівництвом нерухоме майно - житловий будинок, позаяк договором дарування від 09.03.1993 р. ОСОБА_4 було подаровано всього лише недобудоване домоволодіння в 68% готовності (без жодних посилань на введення вказаного об’єкту в експлуатацію та відомостей щодо року завершення його будівництва). В даному випадку до матеріалів цивільної справи приватним нотаріусом ОСОБА_6 не надано в якості доказу правомірності видачі витягу про реєстрацію права власності на завершене будівництвом домоволодіння реєстраційну справу. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Реєстру,свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві (п.26). Проте, в даному випадку позивачка не отримувала наручно чи засобами поштової кореспонденції жодного витягу про державну реєстрацію завершеного будівництвом житлового будинку від 29.03.2013 р. №1778549, позаяк вказаними реєстраційними діями займалася виключно її сестра - ОСОБА_10. Крім того, як вбачається з витягу від 29.03.2013 р. що державним реєстратором зареєстровано завершене будівництвом домоволодіння взагалі за іншою адресою, аніж та, яка вказана у договорі від 04.2013 р., а саме: вказано: Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівна, вул. Шевченка, 246, корп. «б». Тобто,приватним нотаріусом проведена реєстраційна дія відносно не належного позивачці нерухомого майна, в якій проживають інші особи. При цьому для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, між іншим, нічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (п.49 Порядку). Технічний паспорт є документом, який містить технічний опис нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127. Однак, в наданих приватним нотаріусом ОСОБА_6 документах до матеріалів справи взагалі немає будівельного паспорту на, начебто, завершений будівництвом об’єкт - житловий будинок №246/а по вул. Шевченка в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну, а також технічного паспорту БТІ із відомостями про конкретний рік будівництва вказаного житлового об’єкту.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що про купівлю будинку по вул. Шевченка, 246 а., с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району була розмова між його матір’ю і тіткою. Він на той час був неповнолітній і грошей не купівлю будинку не мав. Всі документи оформляла його мати ОСОБА_10. Спірний будинок добудований, там є газ, вода. В будинку проживали його дідусь та бабуся.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що твердження позивача про введення її в оману з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не відповідають дійсності, оскільки позивач сама наполягала на укладенні саме договору купівлі продажу на ім’я неповнолітнього сина ОСОБА_10 Також позивачка зазначає правовим обґрунтуванням свого позову посилання на ст. 229 ЦК України, а саме укладення правочину під впливом помилки стосовно справжнього характеру безвідплатної передачі нею нерухомого майна в той же час робить посилання на ст. 230 ЦК України, тобто визнання правочину недійсним у випадку введення іншої сторони в оману.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також ці вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін, зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його , тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених ст.229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Крім того, взяти до уваги посилання в позовних вимогах на вчинення договору купівлі продажу під впливом помилки та під впливом обману то визнання правочину недійсним у зв'язку з його вчиненням під впливом помилки, обману й удаваністю мають різну правову природу і виключають одночасне їх застосування як підстави для визнанні договору недійсним, і навіть встановлення вчинення правочину під впливом помилки або удаваності договору не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним і на підставі вчинення його під впливом обману.

Дана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 13 квітня 2016 року справа2953 цс 15. Тобто позивачем не визначено спосіб захисту тому стороні відповідача не зрозуміло які саме підстави для визнання договору купівлі продажу недійсним намагається довести позивачка по справі, а відтак не можливо застосувати аргументи свого захисту на твердження позивача.

Посилання позивачки на фактичну фіктивність укладення договору купівлі - продажу з тих підстав, що відповідач ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_10 не передавали їй кошти за продаж будинку також не відповідає дійсності, оскільки зазначено в п.3 договорів купівлі продажу будинку та земельної ділянки вказано про те,що розрахунок був проведений до укладення договорів, що ствердила своїм підписі позивачка по справі. Крім того твердження позивачки про те, що у відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не було достатніх коштів для купівлі продажу спростував у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, який являється чоловіком ОСОБА_10 та відповідно він надав свої особисті кошти в сумі 212000 грн. та передав ОСОБА_10 для передачі позивачці по справі.

Твердження позивачки проте, що договори купівлі продажу будинку та земельної ділянки були укладені з порушенням Закону «Про нотаріат», а саме нотаріусом не було з'ясовано чи прийнятий будинок в експлуатацію при цьому позивачка робить посилання на Постанову КМУ від 13.04.2011 року № 461 , проте він вважає, що вказана постанова підлягає до застосування у вказаних правовідносинах, оскільки у відповідності технічного паспорта станом на 1994 рік, який розроблений Золотоніським відділком ЧООБТІ зазначено проте, що будинок являється жилим 100 % готовності та станом на 1994 рік введення в експлуатацію будинку не було обов'язковим та облік вівся на підставі погосподарських книг на селі.

Твердження позивача про недійсність договорів купівлі продажу внаслідок відсутності дозволу на укладення таких договорів в інтересах неповнолітнього з боку органу опіки та піклування, проте знову ж таки дана обставина не відповідає дійсності, оскільки відповідно до рішення виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради №124 від 21.12.2012 року виконком, який також являється органом опіки і піклування, надав згоду на укладення договору купівлі продажу будинку та земельної ділянки. Згідно п.1.3 Правил опіки та піклування Наказ Державного комітету Україні справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України. Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 р. №34/166/131/88 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. за N 387/3680 Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Таким чином вважає, що приватним нотаріусом ОСОБА_6 не було порушено прав неповнолітнього, оскільки для укладення спірних договорів було надано рішення органу опіки та піклування - виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради.

Крім того, відповідач-1 вважає, що позивачем по справі було пропущено строк позовної давності про визнання недійсними договорів купівлі продажу будинку та земельної ділянки від 15.04.2013 року, оскільки позивача по справі була присутня під час укладення вказаних договорів ставила на них свій підпис, на час укладення договорів позивачка не була визнана недієздатною чи обмежено дієздатною проте з позовом звернулась лише 26 грудня 2016 року тобто через 3 роки і сім місяців. Вважає причиною пропуску з підстав відсутності копії договору не являється поважною, оскільки позивачка по справі, як сторона договору мала право в будь-який момент отримати копію договору у нотаріуса у випадку сумнівів щодо правильності його укладення.

Представник приватного нотаріуса ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач ОСОБА_4 набула у власність спірний будинок по вул. Шевченка. 246-а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району. Черкаської області на підставі договору дарування від 09.03.1993 року. Тому в даному випадку слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності на момент укладення договору дарування та послідуючих дій ОСОБА_4, що пов'язані з реєстрацією даного договору та нерухомого майна, що було його предметом , які мали місце після його укладення. Зокрема до даних правовідносин належить застосовувати: положення ЦК УРСР 1963 року. Законом України "Про власність". Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування". Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26. Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP. затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року N 45/5. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

Ст.13 Закону України «Про власність» передбачено, що об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до п.1 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі» наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, - передбаченої обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ 4 «Інструкції»), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.1 «Інструкції»). Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Тобто, реєстрація незакінчених будівництвом і неприйнятих в експлуатацію будинків не передбачалося. А з наданого позивачем при вчиненні реєстраційної дії 29.03.2013 р. договору дарування житлового будинку від 09.3.1993 року, вбачається, 17.03.1993 року за ОСОБА_4 в ЧОБТІ було зареєстровано будинок, що розташований по вул. Шевченка, 246а, в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району. І саме зареєстровано, як будинок закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію, а не як об’єкт незавершеного будівництва. Про те, що будинок завершений будівництвом свідчить і наявність технічно паспорту, який був виданий тим же ЧООБТІ, на яке за діючим на час його видачі законодавством покладався обов’язок здійснювати контроль за спорудження нерухомого майна та реєструвати закінчені будівництвом будинки. Також про це свідчить довідка видана Новодмитрівською сільською радою на підставі записів по господарської книги №4 та особового рахунку № 0042-1, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 належить саме житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці за вказаною адресою і в якому зареєстровані та проживають 5-ть осіб. Адже в незавершеному і не зданому в експлуатацію будинку особи проживати. а тим паче зареєстровані не могли. Тому посилання позивача у позовній заяві на те, що державний реєстратор - приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 прийняв для реєстрації права власності неналежні документи і здійснив реєстрацію права власності незавершеного будівництвом і не зданого в експлуатацію будинку - є безпідставними і не відповідають як дійсним обставинам, гак і нормам матеріального права, які підлягають до застосування до даних правовідносин.

За таких умов наданий ОСОБА_4 договір дарування нерухомого майна, який був нотаріально посвідчений та на якому була відмітка КП «ЧООБТІ» про державну реєстрацію нерухомого майна - будинку по вул. Шевченка, 246 -а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, Черкаської області - на законних підставах був прийнятий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 як документ, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01.012013 року, посвідчував право власності ОСОБА_4 на цей будинок як об’єкт нерухомості, право власності на яке відповідно до норм ст.3-4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" хоч і визнавалося, але підлягало обов’язковій державній реєстрації.

Не може бути підставою для скасування реєстрації права власності та визнання недійсним витягу й та обставина, що при вчиненні даної реєстраційної дії було допущено описку та помилково зазначено адресу вказаного будинку по вул. Шевченка. 246 -«б» с. Нова Дмитрівка. Золотоніського району, Черкаської області, замість дійсної адресі вул. Шевченка. 246 -«а» в с. Нова Дмитрівка. Золотоніського району, Черкаської області.

Оскільки порядок виправлення подібних технічних помилок передбачений ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому помилка не тягне за собою наслідок скасування реєстраційної дії і визнання недійсним витягу. А саме керуючись даною нормою, приватний нотаріус; Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6, як державний реєстратор, на час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку й вніс до реєстру відповідні виправлення, усунувши допущену помилку у спосіб, що визначені законом.

Тому, враховуючи, що при винесенні рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 29.03.2013 р. №1243037 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок по вул. Шевченка, 246/б с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну, на підставі договору дарування від 09.03.1993р. серія та номер 5 та видачею витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: Черкаська область, Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівна, вул. Шевченка, 246/б від 29.03.2013 року №1778549 - не було допущено порушень норм діючого законодавства, якими врегульовано порядок і підстави державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також зважаючи на те, що ОСОБА_4. не вказала, які ж її права і яким чином були цим порушені.

Крім того до укладення договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння від ОСОБА_4 надійшла заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єкта нерухомого майна 30700171215( номер запису про право власності 492960), яка була зареєстрована під № 841128, 15.04.2013 року о 13 год. 49 хв. 11 сек. з підставою: «помилка оператора» з метою виправлення літерного позначення з «б» на «а», згідно якої й було внесено відповідні виправлення. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - вбачається , що на час продажу будинку, який є предметом судового розгляду, при перевірці обтяжень було сформовано інформаційну довідку № 2425863 15.04.2013 року о 14 год. 00 хв. 23 сек., згідно даних якої житловий будинок, як об’єкт житлової нерухомості за реєстраційним № 30700171215, розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246, корп. А - був у власності позивача ОСОБА_4 Тобто помилка оператора відносно літер «б» та «а» була виправлена до укладання договору. У зв’язку з тим що сторони досягли згоди по всіх питаннях і Продавець ОСОБА_4 підтвердила отримання повного розрахунку усно та письмово (п. 3 договору), то було посвідчено договір купівлі-продажу та проведено реєстрацію переходу права власності об’єкту нерухомого майна житлового будинку за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246, корп. А - на покупця ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Держреєстру речових прав індексний № 2428178 від 15.04.2013 року о 14 год. 26 хв. 45 с. При цьому в Державному реєстрі речових прав по об’єкту № 30700171215 (предмет спору) було змінено виключно власника, а адреса залишилась не змінною. Таким чином ,посилання Позивача на те, що укладався договір і здійснювалася реєстраційна дія щодо будинку з літерою «б» , а не «а» - не відповідають дійсності та спрямовані на введення суду в оману.

Суд, вислухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав:

Відповідно до копії договору дарування житлового будинку від 09.03.1993 року, вбачається, що ОСОБА_12 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар житловий недобудований будинок (стан готовності складає 68 %) з надвірними спорудами, що розташований за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, Золотоніського району, Черкаської області. Всі будівлі розміщені на земельній ділянці закріпленої за сільською радою в розмірі 800 кв.м.

Відповідно до копії договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 15.04.2013 року, вбачається, що ОСОБА_4, продала, а неповнолітній ОСОБА_13 придбав жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, Золотоніського району та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, вул. не вказана, загальною площею 0,1379 га.

Як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які являються сусідами позивачки, підтвердили факт того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_16, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 однак фактично там не проживають з 1999 року.

Відповідно до висновку суб’єкта оціночної діяльності про вартість незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки від 19.12.2016 року виданого ТОВ Інформаційно–консалтинговою фірмою «Реноме», загальна вартість незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований в с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, Золотоніського району складає – 165000,00 грн.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 21.12.2012 року за № 124, вирішено надати згоду неповнолітньому ОСОБА_5 купити житловий будинок, який знаходиться в с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, та земельну ділянку розміром 0,1379 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, Золотоніського району в якому він зареєстрований. Надано згоду неповнолітньому ОСОБА_5 на підпис та укладання договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Однак, в цьому рішенні Новодмитрівського виконкому від 21.12.2012 р. немає жодного пункту стосовно згоди на передачу неповнолітнім ОСОБА_5 грошових коштів, які визначені договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до технічного паспорту виготовленого 14.10.1994 року Золотоніським ЧООБТІ власником будинку по вул. Шевченка, 246/б, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району є ОСОБА_4

Відповідно до технічного паспорту виготовленого 22.06.2015 року ТОВ «ОСОБА_17 партнер - Плюс» власником будинку по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району є ОСОБА_5

Як вбачається з витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 1778549 від 29.03.2013 року, власником будинку по вул. Шевченка, 246/б с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району є ОСОБА_4.

Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 11.04.2013 року, ОСОБА_17 та ОСОБА_10, надали згоду на купівлю їх неповнолітнім сином житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, та земельної ділянки площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, що розташована в с. Нова Дмитрівка, вул. не вказана, Золотоніського району та підписати договори купівлі-продажу. Однак, відсутня згода на передачу ОСОБА_5 будь-яких грошових коштів позивачці в рахунок придбання нерухомого майна.

Відповідно до довідки Новодмитрівської сільської ради від 21.12.2016 року за №1004, вбачається, що у житловому будинку за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246-а, Золотоніського району фактично зареєстровані: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 Згідно пояснень сусідів ОСОБА_19 та його мати ОСОБА_10 в домоволодінні за адресою вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, зареєстровані. але фактично не проживають тривалий час, орієнтовно з 1999 року. ОСОБА_4 та її син ОСОБА_18 зареєстровані та фактично проживають за вказаною адресою та ведуть спільне господарство. Відомості з приводу наявності письмової згоди органу опіки та піклування на передачу грошових коштів неповнолітнім ОСОБА_19 за придбання житлового будинку № 246-а по вул. Шевченка в с. Нова Дмитрівка Золотоніського району у Новодмитрівській сільській раді відсутні.

В судовому засіданні допитані свідки надали наступні покази:

Свідок ОСОБА_14 показала, що спірне майно належало померлому ОСОБА_12, а потім його дочці ОСОБА_4. В будинковолодінні по вул. Шевченка, 246-а, м. Золотоноша проживали з моменту будівництва і проживають по даний час ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_18. В будинку ОСОБА_5 не проживає і не з’являється. Будинок та сарай недобудовані. Позивачка не продавала ні будинок ні землю. Будинок розташований по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, будинку по вул. Шевченка, 246/б, не має.

Свідок ОСОБА_21 показала, що свідок є сусідкою сім’ї ОСОБА_4. В будинковолодінні по вул. Шевченка, 246/а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, проживають ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_18. ОСОБА_20 говорила, що ніякого офіційного продажу даного будинковолодіння не було, все було зроблено лише документально. Будинок добудований, а надвірні споруди не добудовані. В 1993 році свідок купила ділянку для забудови поряд з ОСОБА_4. Сім’я ОСОБА_4 стали проживати в 1995 році, а до цього часу вони будувалися. ОСОБА_10, її син та чоловік проживали в даному будинковолодінні лише з 1995 року по 1999 рік.

Спеціаліст Золотоніського ЧООБТІ ОСОБА_22 показала, що реєстраційна книга на будинок по вул. Шевченка, 246/б в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району відсутня. Будинок по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, був недобудований, а оскільки було потрібно провести газ до будинку тому вказали необхідний процент готовності будинку.

Свідок ОСОБА_20 показала, що її батько подарував недобудований будинок дочці ОСОБА_4. Стояли лише стіни та дах. В 1996 році провели газ , в 2004 році почали будувати гараж. Будинку по вул. Шевченка, 246/б, немає, а є по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району. ОСОБА_4 потрібно було переоформити будинок на ОСОБА_5 бо в неї були проблеми по бізнесу. ОСОБА_5 ніяких коштів за будинок позивачу не надавав, бо на той час він був неповнолітній. В даному будинковолодінні проживає цей свідок, її донька ОСОБА_4 та внук ОСОБА_18. Свідку нічого не відомо про технічний паспорт на будинок по вул. Шевченка, 246/б, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, Черкаської області. На момент укладання договору вона не була присутня. Даний будинок страхували кожного року в СК «Оранта».

Свідок ОСОБА_23 показав, що він з позивачкою ОСОБА_4 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, але вони вінчані. Разом вони проживають з 1994 року. Даний будинок їм подарували на весілля, але там були одні стіни і дах. У його дружини ОСОБА_4 були судові проблеми і їй потрібно було переоформити тимчасово будинок по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, Черкаської області, як недобудовану будівлю. Домовленість була між його дружиною і її сестрою. Звернулися до нотаріусів, щоб укласти договір купівлі-продажу, але їм було відмовлено, оскільки будинок був не зданий в експлуатацію. Сестра його дружина ОСОБА_10 повідомила, що в неї є знайомий нотаріус ОСОБА_6, який може все зробити і вони звернулися до нього за допомогою. Коли укладали договір купівлі-продажу він особисто присутній не був і документів не бачив. Іра не мала намір продавити будинок. Ніяких коштів від ОСОБА_5 чи його батьків позивачка не отримувала. ОСОБА_5 в даному будинку ніколи не проживав і не проживає. При цьому будинок на даний час недобудований, експлуатація готовності будинку була більше 60 %. Будинок і до цього часу не введений в експлуатацію. Договір дарування був. Після укладання договору, свідок та його дружина вставили вікна в будинок. За переоформлення будинку платила ОСОБА_10, але кошти давала ОСОБА_11. В даному будинковолодінні він також проживає, але зареєстрований за іншою адресою. Ми не зверталися до ОСОБА_10 та її сина, з проханням переоформити назад даний будинок, оскільки була домовленість, що коли всі проблеми у нас закінчаться, відповідач без проблем переоформи назад будинок.

Свідок ОСОБА_18 показав, що у його мами були проблеми, а саме на неї були накладені штрафні санкції, а тому вирішили переоформити будинок по вул. Шевченка, 246-а, м. Золотоноша на ОСОБА_5. Ніяких коштів за купівлі даного будинку не сплачували. Будинок недобудований, та не введений в експлуатацію, але житловий. В будинковолодінні по вул. Шевченка, 246-а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, свідок проживав з дитинства, а зареєстрований з 2012 року. ОСОБА_5 в будинку ніколи не проживав. Як закінчилися всі проблеми, мама вирішила назад переоформити будинок, коли звернулася з проханням до відповідача переоформити будинок назад, їй було відмовлено.

Свідок ОСОБА_10 показала, що її сестра ОСОБА_24 зателефонувала і попросила зробити договір купівлі-продажу будинку по вул. Шевченка, 246а, с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, в зв’язку із проблемами по бізнесу. Придбати даний будинок позивач свідка вмовила. Свідок говорила ОСОБА_4, що треба оформити договір на сина останньої – ОСОБА_18, але позивачка зробила вибір на племінника ОСОБА_5. оскільки змінився закон в 2012 році. Свідок ходила до нотаріуса, але ніхто не хотів оформляти договір. 08 березня свідок пішла до ОСОБА_6 і він повідомив, що можна переоформити даний будинок. Всі необхідні документи збирала свідок і після цього нотаріус ОСОБА_6 оформив 15.04.2013 року договір купівлі-продажу, при якому свідок була присутня. За купівлю будинку вона віддала Ірі без свідків 212000 грн. також сплачувала всі понесені витрати при оформленні будинку. В даному будинку вони почали проживати з 1996 року. До будинку було перевезено меблі, одяг. В будинок було проведено газ та світло. На даний час в будинку живе її мати та ОСОБА_24. Сільська рада давала дозвіл на підписання договору купівлі – продажу від 15.04.2013 року неповнолітнім ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_11 показав, що він є співмешканцем ОСОБА_10. ОСОБА_10 купляла будинок по вул. Шевченка, 246а, с. Нова Дмитрівка, для свого сина ОСОБА_5. Кошти для придбання будинку надавав він в сумі 215000 грн. Це, начебто, були його заощадження, оскільки він працює приватним підприємцем.

Суд критично сприймає покази свідків зі сторони відповідача, оскільки а ні ОСОБА_11, а ні ОСОБА_10 так і не змогли пояснити суду яким чином відбулася передача грошових коштів продавцю(ОСОБА_4А.) до моменту підписання ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу від 15.04.2013 р., оскільки з пункту 3 спірного договору купівлі-продажу вбачається саме передача коштів від самого ОСОБА_5 продавцю ОСОБА_4

Вказані свідки зі сторони відповідача так і не пояснили суду, з якого саме документу вбачається фактичне дарування чи передача ОСОБА_11 визначених у договорі грошових коштів (в сумі 215000 грн.) покупцю нерухомого майна ОСОБА_25, та чи є з цього приводу згода органу опіки та піклування. Причому, у договорах купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку немає будь-яких відомостей стосовно третіх осіб, які б сплачували замість неповнолітнього ОСОБА_5 грошові кошти ОСОБА_4 в рахунок купівлі-продажу нерухомого майна.

Крім того в матеріалах справи відсутні належні докази щодо конкретних джерел походження коштів ОСОБА_11 як приватного підприємця та фактичної наявності в останнього визначеної у договорах купівлі-продажу грошової суми, причому, в спірних правочинах не наведено точне місце проведення сторонами розрахунків за придбання нерухомого майна, а також вказану особу платника грошових коштів, якщо вона відмінний від особи покупця.

Також у справі наявні суперечності між поясненнями представника відповідача ОСОБА_2 та показами свідків зі сторони відповідача стосовно порядку проведення сторонами розрахунків за придбану нерухомість, не конкретизоване жодним чином місце й час передачі ОСОБА_11 коштів безпосередньо продавцю - ОСОБА_4, адже остання заперечує факт проведення розрахунків та наголошує на умислі з боку ОСОБА_5 та його матері щодо безоплатного отримання будинку й земельної ділянки. З цього приводу ОСОБА_4 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до роз’яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» – правочин може бути визнаний недійним лише з підстав, встановлених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України та п.19 вказаної постанови – правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Під помилкою варто розуміти неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності, уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Хибні уявлення про права та обов'язки сторін можуть слугувати підставою визнання правочину недійсним як вчиненого за наявності істотної помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнив підстави щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу як таких, що вчинені під впливом обману зі сторони відповідача-1 та його законного представника ОСОБА_10

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Суд доходить висновку, що в контексті приписів статті 230 ЦК України досліджені обставини справи явно свідчать про наявність з боку покупця ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_10 свідомого обману щодо проведення реального (а не формального) розрахунку за придбані житловий будинок та земельну ділянку, позаяк у пункті 3 договорів купівлі-продажу житлового будинку та землі зазначено умову стосовно завчасного (попереднього) проведення сторонами грошових розрахунків за придбану нерухомість - саме до часу підписання спірних правочинів.

Суд також зазначає, що позивачка не підозрювала вчинення недобросовісних дій з боку своєї рідної сестри ОСОБА_26 та її племінника ОСОБА_5, покладалася на добропорядність своєї сестри в питанні нотаріального оформлення документів на незавершене будівництво та без жодної застороги підписала ті документи (договори від 15.04.2013 р.), в підготовці яких приймала участь сторона відповідача. При цьому ніяких розписок про отримання грошових коштів в день укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не оформляли, будь-яких грошових коштів від вказаної особи позивачка так і не отримала.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому факт проведення сторонами грошового розрахунку не стверджується наявними доказами у справі та показами свідків, також приватним нотаріусом ОСОБА_6 не посвідчувався документ про передачу ОСОБА_11 покупцю ОСОБА_5 грошових коштів, за які придбавалося нерухоме майно. З показів свідків чітко вбачається, що ОСОБА_5 взагалі не мав у своєму розпорядженні визначеної суми в розмірі 215000 грн. та не передавав ці кошти особисто ОСОБА_4 Відтак це свідчить про наведення недостовірної інформації в договорах купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

З показів свідків та пояснень сторони позивача випливає, що законний представник відповідача-1 ОСОБА_26 зверталася до інших нотаріусів з пропозицією оформити договір купівлі-продажу із зазначенням пункту про проведення повних розрахунків між сторонами. Однак, вказані нотаріуси відмовили ОСОБА_26 посвідчувати вказані договори купівлі-продажу без письмових доказів проведення фактичних розрахунків між сторонами та без наявності документів щодо введення в експлуатацію нерухомого майна.

Суд вважає цілком доведеним факт, що позивачку в ході укладення спірних правочинів ввели в оману щодо порядку розрахунку за спірними правочинами, з метою не проведення повного розрахунку за придбану неповнолітнім ОСОБА_5 земельну ділянку та житловий будинок по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну. За логікою сторони відповідача-1 в разі передачі позивачці грошових коштів іншою особою - ОСОБА_11 – виникає питання чому останній не став стороною договорів купівлі-продажу нерухомого майна та жодним чином не формалізував свої відносини із ОСОБА_5

Зважаючи на факт підготовки ОСОБА_26 нотаріальних документів та реєстрації у приватного нотаріуса нерухомого майна, відповідачі навмисно обманули позивачку стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін (в частині проведення розрахунків), властивостей та якостей зареєстрованого майна – недобудованого будинку, який не вводився в експлуатацію. При цьому позивачці немає куди виселитися, її син проживає разом із нею, обумовлених договором грошових коштів від ОСОБА_5 до цього часу ОСОБА_4 І,А. так і не отримала.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що не дивлячись на кількарічний термін з часу продажу будинку до моменту подачі позову, позивачка та її сім’я добровільно з будинку не висилилися, будинок по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка від своїх особистих речей не звільнили, тим самим не відмовившись від володіння, користування і розпорядження цією власністю.

Згідно із ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

При цьому позивачка очікувала на проведення ОСОБА_5 реального розрахунку за проданий будинок і земельну ділянку та довідалася про обставини оформлення спірних правочинів у нотаріуса після одержання, напередодні подачі позову, завірених копій договорів купівлі-продажу і одержання відомостей про відчуження завершеного будівництвом нерухомого майна.

Окрім того, згідно досліджених матеріалів справи вбачається, що з 1993 року у власності позивачки ОСОБА_4 перебувало незавершене будівництвом домоволодіння по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну Черкаської області. Згідно договору дарування від 09.03.1993 р., посвідченого секретарем Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну ОСОБА_8 за реєстровим №11, позивачка прийняла у дар від свого батька – ОСОБА_12 житловий будинок загальною площею 100,4 кв.м. (домоволодіння), який складав 68% готовності. Незавершене будівництво зареєстроване Золотоніським виробничим відділком КП «ЧООБТІ» за №516 від 17.03.1993 р., про що у реєстровій книзі вчинено запис за №2.

Суд доходить висновку, що за наявними матеріалами цивільної справи та відомостями з державного реєстру прав власності на нерухоме майно незавершений житловий будинок по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка позивачкою не вводився в експлуатацію - остання не подавала до органів державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність завершеного будівництвом будинку, а відтак не отримувалося свідоцтво про право власності на збудований житловий будинок за вказаною адресою.

Разом з цим, позивачка у 2004 році приватизувала земельну ділянку площею 0,1379 га по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить державний акт №738 від 22.06.2004 року.

З матеріалів справи та показів свідків випливає, що саме законний представник відповідача-1 ОСОБА_10 вчиняла дії щодо оформлення купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку №246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну Черкаської області та сприяла в отриманні ОСОБА_5 на руки документів про купівлю-продажу завершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.. 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а згідно зі ст.. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 вказувала, що мала реальний намір по відчуженню незавершеного будівництвом нерухоме майно житловий будинок по вул. Шевченка, 246-а в м. Золотоноша, натомість ОСОБА_26 повинна була вжити міри стосовно введення вказаного об’єкту в експлуатацію та оформлення необхідних документів в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Натомість остання без згоди позивачки (таємно від останньої) змогла незаконно оформити 15.04.2013 р. у приватного нотаріуса ОСОБА_6 договір купівлі продаж на будинок як завершений будівництвом об’єкт нерухомого майна.

Слід вказати, що підстави набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва встановлено ст.. 331 ЦК України.

Аналіз положень ст.. 331 ЦК України та статей 177-179, 182 ЦК України, ч. 3 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16.11.1992 року "Про основи містобудування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

В даному випадку об’єкт нерухомого майна (незавершене будівництво житлового будинку 68% готовності по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну) не було введено офіційно в експлуатацію, тобто, це майно так і не набуло статусу об’єкта нерухомого майна як об’єкта цивільного права, яке підлягало відчуженню за спірним правочином і до березня 2013 року залишалося зареєстрованим в БТІ як незавершене будівництво.

Зазначений правовий висновок міститься також в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі № 3-82гс11.

До матеріалів цивільної справи приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2013 р. №1778549, з якого слідує, що нотаріус як реєстратор прийняв рішення від 29.03.2013 р. №1243037 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок як об’єкт завершеної житлової нерухомості.

Зі змісту вказаного рішення нотаріуса випливає, що воно прийняте відповідачем-2 саме на підставі договору дарування, серія на номер 4, посвідченого 09.03.1993 року Новодмитрівською сільською радою Золотоніського району, за яким ОСОБА_4 подаровано об’єкт незвершеного будівництва (недобудований житловий будинок по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну)

З наданих нотаріусом до матеріалів цивільної справи документів випливає, що жодного року побудови в технічному паспорті БТІ на об’єкт нерухомості немає, документів про введення об’єкту в експлуатацію по спрощеному порядку (як будівництво до 1992 року), чи в порядку реєстрації декларації про готовність (в інспекції ДАБК в Черкаській області) відповідачами до матеріалів справи не надано.

При цьому довідка Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну про реєстрацію осіб у спірному домоволодінні по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка та належність об’єкту позивачці датується 09.04.2013 р., а реєстраційні дії проведені 31.03.2013 р. В той же час у вказаній довідці немає жодних відомостей про рік кінцевої побудови даного житлового будинку та інформації про введення його в експлуатацію, що спростовує доводи відповідача стосовно завершення у 1994 році будівництва спірного житлового будинку.

На спростування доводів відповідачів щодо року кінцевої побудови житлового будинку по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну в довідці Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну від 30.01.2017 р. №142 чітко вказано, що у виконавчого органу сільської ради немає жодних відомостей про введення в експлуатацію вказаного житлового будинку та року його побудови. З матеріалів справи випливає, що з 1993 року у власності позивачки перебувало незавершене будівництвом домоволодіння по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну Черкаської області. Згідно договору дарування від 09.03.1993 р., посвідченого секретарем Новодмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну ОСОБА_8 за реєстровим №11, позивачка ОСОБА_4 прийняла у дар від свого батька - ОСОБА_12 житловий будинок загальною площею 100,4 кв.м., який складав 68% готовності. Причому, незавершене будівництво в дійсності було зареєстроване Золотоніським виробничим відділком ЧООБТІ за №516 від 17.03.1993 р. у реєстровій книзі №2.

Як вбачається із наданих документів нотаріальної справи, реєстр. №30700171215, приватний нотаріус ОСОБА_6 провів, як державний реєстратор, повторні реєстраційні дії на нерухоме майно на підставі все того ж договору дарування від 09.03.1993 року та безпідставно вказав у спірному договорі купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.2013 р. як правовстановлюючий документ на нерухоме майно свій витяг від 29.03.2013 р., а не документ про первинну реєстрацію вказаного об’єкту як завершеного будівництвом житлового будинку.

Згідно з абзацом 2 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав).

Відповідно до ч.5 ст.15 цього ж Закону порядок надання відомостей з Державного реєстру прав встановлюється цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст. 17 вказаного Закону державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1952-ІV витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише, зокрема, власнику (власникам) нерухомого майна.

За змістом частин 1, 2 ст.15 Закону №1952-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - та надання витягу) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;4) внесення записів до Реєстру;5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону;6) надання витягів з Реєстру про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається постановою КМУ від 17.10.2013 №868 у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до змісту п.1 ч.1, ч.2 ст.18 цього ж Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Суд доходить висновку, що витяг приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 29.03.2013 р. взагалі не містить даних щодо видачі позивачці свідоцтва про право власності на завершене будівництвом нерухоме майно – житловий будинок, позаяк договором дарування від 09.03.1993 р. ОСОБА_4 було подаровано всього лише недобудоване домоволодіння в 68% готовності (без жодних посилань на введення вказаного об’єкту в експлуатацію та відомостей щодо року завершення його будівництва).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1952-ІV записи до Реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Такий Порядок затверджено постановою КМУ від 17.10.2013 №868 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за змістом пунктів 20, 21, 22, 24, 25, 26, 49 якого за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (п.20 Порядку).

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлене вперше, державний реєстратор відкриває відповідний розділ у Реєстрі, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства (п.21 Порядку).

Однак, до матеріалів цивільної справи приватним нотаріусом ОСОБА_6 не надано в якості доказу правомірності видачі витягу про реєстрацію права власності на завершене будівництвом домоволодіння реєстраційну справу (із відповідними доказами правомірності вчинення дій щодо прийнятого рішення від 29.03.2013 р. №12430037).

Слід вказати, що державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Реєстру (п.22 Порядку).

У випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Реєстру та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво), оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою (п.24).

Після внесення записів до Реєстру державний реєстратор формує витяг з Реєстру та оформляє його у двох примірниках. Державний реєстратор використовує бланк витягу з Реєстру, зразок та опис якого встановлює МЮУ (п.25 Порядку).

Орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Реєстру, свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві (п.26 Порядку).З матеріалів справи слідує, що в даному випадку позивачка не отримувала від нотаріуса жодного витягу про державну реєстрацію завершеного будівництвом житлового будинку від 29.03.2013 р. №1778549, при цьому як слідує із показів свідків, вказаними реєстраційними діями займалася виключно її сестра – ОСОБА_26 ОСОБА_11 наданого відповідачем-2 до матеріалів справи витягу від 29.03.2013 р. слідує, що нотаріусом - державним реєстратором зареєстровано завершене будівництвом домоволодіння взагалі за іншою адресою, аніж та, яка вказана у договорі від 15.04.2013 р., а саме: вказано: Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, буд. 246, корп. «б». Тобто, приватним нотаріусом проведена реєстраційна дія відносно не належного позивачці нерухомого майна, в якій проживають інші особи. Про усунення цієї помилки відповідачем-2 не було надано стороні позивача жодного документу. Пунктом 49 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, між іншим, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Технічний паспорт є документом, який містить технічний опис нерухомого майна, «Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (зареєстровано в Мінюсті України 10.07.2001 за №582/5773.

Приписами ч.1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - видачі Будівельного паспорта; далі - Закон №3038-VI) передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Відповідно до ст. ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зауважує, що в наданих приватним нотаріусом ОСОБА_6 документах до матеріалів справи немає відомостей з погосподарських книг Новодмитрівської сільської ради за 1993 рік та будівельного паспорту щодо завершення позивачкою будівництва житлового будинку №246-а по вул. Шевченка в с. Нова Дмитрівка Золотоніського р-ну, а також технічного паспорту БТІ із відомостями про конкретний рік будівництва вказаного житлового об’єкту.

Таким чином, зібрані у справі докази та досліджені покази свідків підтверджують, що ОСОБА_22 при оформленні договору купівлі – продажу свідомо ввів в оману продавця нерухомого майна ОСОБА_4 стосовно грошового розрахунку за придбану нерухомість, а приватний нотаріус ОСОБА_6 незаконно провів реєстрацію незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Шевченка, 246-а в с. Нова Дмитрівка Золотоніського району як готового нерухомого майна.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України солідарно з відповідачів на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 1650,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258- 266,354,355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 100,4 кв.м. по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну, підписаний 15.04.2013 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, підписаний 15.04.2013 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 №1654414 від 15.04.2013 р. про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок площею 100,4 кв.м. по вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну, а також №1654414 від 15.04.2013 р. про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, вул. Шевченка, 246/а в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну.

Визнати недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок за пресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 246, корп. «б», виданий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 29.03.2013 р. №1778549, а також скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 29.03.2013 р. №1243037 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 житлового будинку по вул. Шевченка, 246/б в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського р-ну, на підставі договору дарування від 09.03.1993 р., серія та номер 5.

Стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати - сплачений ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1650, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до апеляційного суд Черкаської області.

.

Суддя В.О. Таратін

Повний текст складено 27.06.2018 року.

Суддя В.О. Таратін