Постанова № 74966232, 27.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1756/18 Номер провадження 33/786/629/18Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.163-1 КпАП України

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 26 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, працюючий директором ТОВ „Татнєфть-АЗС-Україна”, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КпАП України, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою судді Шарий І.Л. визнаний винним в тому, що він, будучи директором ТОВ „Татнєфть-АЗС-Україна”, допустив порушення податкового законодавства, а саме не сплатив до бюджету податок з доходів за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок в сумі 4 312, 34 грн. (звітний період півріччя 2016 року, не подано до податкового органу за місцем реєстрації розрахунки (звіти) податкових зобов’язань нерезидентів, занижено рентну плату за спеціальне використання води по м.Полтава (КОАТУУ 530100000) на суму 1756, 06 грн. та м.Харків (КОАТУУ НОМЕР_1) на суму 248,47 грн., ненадання податкових декларацій екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за 3 квартал 2016 року, за 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 3 квартал 2017 року, та вказаними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності без визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КпАП України. Вказав, що суддею не було враховано науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ, згідно якого під час закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КпАП України, вина особи не встановлюється.

У судове засідання ОСОБА_2 не з’явився, надавши заяву з клопотанням проводити апеляційний розгляд у його відсутності. Апеляційну скаргу підтримав.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з’ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду, на виконання вказаних вимог закону, перевірив усі обставини справи, дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КпАП України. Винуватість ОСОБА_2 не оспорюється і в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апелянта про те, що суддя не може встановлювати винуватість особи, закриваючи провадження в справі в зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, то такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстава для закриття провадження в справі згідно зі ст. 38 КпАП України не є такою, що реабілітує особу. Тому таке закриття можливе лише в разі вчинення особою протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закриття провадження в справі на підставі ст.38 КпАП України щодо особи, в діях якої відсутній склад адміністративного правопорушення, є порушенням прав цієї особи та є недопустимим.

Тобто, обов’язковою умовою закриття провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності з нереабілітуючих підстав є вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, при вирішенні питання про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення суддя повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад адміністративного правопорушення і особа винувата в його вчиненні. Тільки після цього можна постановити у визначеному КпАП України порядку відповідне судове рішення.

Таку позицію висловив і Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 Постанови від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Отже, встановлюючи винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення при закритті провадження в справі в зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суддя діяв у відповідності до вимог законодавства та керуючись засадами верховенства права.

Враховуючи викладене, а також те, що науково-консультативний висновок науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, на який посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_2, не є обов’язковим для застосування у судовій практиці, приходжу до висновку про те, що постанова судді місцевого суду є законною і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 26 квітня 2018 року відносно нього – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська