Вирок № 74966202, 27.06.2018, Новосанжарський районний суд Полтавської області

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №546/518/16-к

провадження №1-кп/542/76/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року селище ОСОБА_1

Новосанжарьский районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Лизенка А.В.,

за участю

прокурора Зачепи І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

секретаря судового засідання Рибки Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальні провадження №№12016170310000209, 12016170310000236, 12016170310000264, 12016170310000277, 12016470310000301, 12016170310000453 за обвинуваченням,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, не одружений, не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_4, судимий:

1) вироком Октябрьського районного суду м.Полтава від 22.09.1998 року за ст.140 ч.3, 140 ч.2, 143 ч.2, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, звільнений 09.03.2000 року умовно-достроково, не відбутий термін 1 рік 2 місяці 24 дні;

2) вироком Октябрьського районного суду м.Полтава від 07.02.2001 року за ст.140 ч.3, 141 ч.2, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Звільнений 30.11.2002 року по відбуттю терміну покарання;

3) вироком Київського районного суду м.Полтава від 18.07.2003 року за ст.185 ч.2, 185 ч.3, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

4) вироком Полтавського районного суду м. Полтава від 16.09.2003 року за ст.185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений умовно–достроково 15.12.2006 року, не відбутий термін 9 місяців, 14 днів;

5) вироком Октябрьського районного суду м. Полтава від 18.07.2008 року за ст.185 ч.3, 186 ч.2, 263 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців , звільнений 16.03.2012 року по відбуттю строку покарання;

6) вироком Решетилівського районного суду Полтавської області 18.02.2013 року за ст.185 ч.2, 395, 70 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений 22.11.2013 року по відбуттю покарання;

7) вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.03.2014 року за ст.190 ч.2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- 8) вироком Решетилівського районого суду Полтавської області від 27.06.2014 року за ст.185 ч.2, 185 ч.3, 190 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України, зміненого ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2014 року, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, на підставі ухвали Крюківського районного суду м.Кременчука від 01.03.2016 року звільнений 09.03.2016 року умовно–достроково, не відбутий термін 3 місяці 15 днів;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Епізод №1

13 травня 2016 року близько 03:00 години, ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань прийшов до домогосподарства потерпілого ОСОБА_4, розташованого по вулиці Привокзальній, 2 в селі Жовтневе, нині Покровське, Решетилівського району Полтавської області, де шляхом вільного доступу, через відчинені бокові двері зі сторони подвір’я, проник в приміщення гаражу, звідки таємно викрав бувший у користуванні один алюмінієвий бідон ємкістю 40 літрів з кришкою вартістю 450 грн., один бувший у використанні алюмінієвий бідон без кришки вартістю 364 грн. 50 коп. та зарядний пристрій для акумуляторних батарей вартістю 450 грн., внаслідок чого потерпілому було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1264 грн. 50 коп.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням до іншого приміщення, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав частково, показав, що дійсно викрав вищевказані речі з метою їх продажу, але ці речі знаходились під кущами, біля паркану, зі сторони вулиці, тому він не заходив до приміщення гаражу, відповідно його дії повинні бути кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.3 ст.185 КК України.

Винуватість підтверджується наступними доказами.

З заяви про вчинене кримінального правопорушення від 13.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка шляхом вільного доступу в період часу з 12.05.2016 року на 13.05.2016 року здійснила крадіжку з гаражного приміщення двох алюмінієвих бідонів.

З витягу з кримінального провадження вбачається, що за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

З протоколу огляду місця події від 13.05.2016 року та фототаблиці до нього, проведеного за участі потерпілого, вбачається, що місцем крадіжки є приміщення гаражу, що відповідає заяві потерпілого.

З протоколу огляду від 13.05.2016 року та фототаблиці до нього, вбачається, що вказані бідони вилучені за вказівкою обвинуваченого на території кафе «НАТАЛІ», яке розташоване у с.Жовтневе, Решетилівського району, Полтавської області.

Відповідно до висновку експерта №1605/4 вартість двох бідонів становить 814,50 грн.

Потерпілий ОСОБА_4 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, в заяві вказав, що просить розглянути кримінальне провадження без його участі (т.2 а.с.141).

Суд вважає, що показання обвинуваченого про те, що викрадені речі перебували поза межами двору потерпілого ОСОБА_4 є неспроможними та такими, що спрямовані на зменшення відповідальності, оскільки у потерпілого ОСОБА_4 відсутні підстави для неправдивих тверджень.

Таким чином, відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.2 ст.185 КК України.

Епізод №2

14 травня 2016 року в денну пору доби обвинувачений, знаходячись в приміщенні житлового будинку своєї матері, потерпілої ОСОБА_5, розташованого по вулиці Калініна, 28 в селі Жовтневе, нині Покровське Решетилівського району Полтавської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав DVD програвач Atlantic АТ-8001 з пультом керування вартістю 320 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вищезазначену суму.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні вищевказаного злочину визнав в повному обсязі. Показав, що проживає разом із матір’ю, дійсно викрав програвач з метою продажу.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Крім визнання вини , винуватість підтверджується наступними доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5, показала, що обвинувачений є її рідним сином, в нього була алкогольна епілепсія, потерпіла викликала швидку, коли обвинуваченому стало краще, він попросив закурити, потерпіла побігла в магазин. Коли прийшла через 20 хвилин, обвинуваченого не було вдома, а потерпіла виявила відсутність програвача. Цей програвач вона купувала в сел.Решетилівка у ПП «Омеляненко» за готівку. Програвач був робочий, також пропав пульт керування. Крім обвинуваченого у хаті нікого не було.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з’ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз’яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Потерпіла, належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, в подальших судових засіданнях участі не приймала, надала суду заяву про розгляд справи без її участі (т.2 а.с.186).

Епізод №3

28 травня 2016 року близько 16 год. 30 хв. обвинувачений прийшов до господарства в с.Жовтневе, вул.Степова, 40, Решетилівського району, Полтавської області, діючи повторно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з подвір’я металеві труби в кількості 2 шт., які належать ОСОБА_6, вартістю 410,00 грн., після чого викрадене продав ОСОБА_7, тим самим розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні вищевказаного злочину визнав в повному обсязі. Показав, що дійсно викрав трубу у ОСОБА_6 та продав ОСОБА_7.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Крім визнання вини, винуватість підтверджується наступними доказами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що у травні 2016 року бачив обвинуваченого з трубою з чорного металу, останній йшов повз подвір’я свідка по вул.Гоголя, ніс трубу, а ввечері ОСОБА_6 повідомив свідка про те, що в нього вкрали трубу.

У судовому засідання свідок ОСОБА_9 показав, що обвинувачений продав йому трубу металеву, ржаву.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з’ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз’яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Потерпілий, належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.140).

Епізод №4

18 червня 2016 року близько 05 год. 00 хв. обвинувачений прийшов до господарства в с.Жовтневе, вул. Степова, 40, Решетилівського району, Полтавської області, зайшовши на територію подвір’я, обвинувачений, з території подвір’я, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав спортивний велосипед марки «Ардіс», чорного кольору із зеленими та синіми відтінками, вартістю 2243,00 грн. та мережевий кабель–подовжувач, довжиною 25 м. в зборі із колодою (бухтою) на п’ять розеток та електричною вилкою, вартістю 108,00 грн., які належать ОСОБА_6, після чого викрадене продав у м.Полтаві невідомому чоловікові, тим самим розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні вищевказаного злочину визнав в повному обсязі. Показав, що дійсно викрав велосипед та кабель у ОСОБА_6 Велосипед продав у м.Полтава таксистам. Кабель сховав вдома, хотів його продати.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Крім визнання вини, винуватість підтверджується наступними доказами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що 18.06.2018 року обвинувачений разом із нею їхав поїздом до м.Полтава. На Київському вокзалі в м.Полтава обвинувачений разом із велосипедом вийшов з електрички та зайшов до вокзалу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5А, показала, що обвинувачений, який є її рідним сином, жив на її подвір’ї в літній кухні, свідок бачила у нього білий кабель на чорній колодці літом 2016 року. З цим кабелем він вийшов з кухні та пішов кудись.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з’ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз’яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Потерпілий, належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.140).

Епізод №5

25 червня 2016 року близько 04 год. 00 хв., обвинувачений, діючи повторно, таємно, шляхом проникнення до сараю господарства ОСОБА_11, розташованого в с.Жовтневе, по вул.Калініна, 26, Решетилівського району, Полтавської області, викрав шість курей породи «Бройлер», віком по шість місяців кожна, вартістю 200 грн кожна, після чого викрадені кури вжив разом із ОСОБА_12, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням до іншого приміщення, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Обвинувачений в судовому засіданні вину не визнав, показав, що в ту ніч в нього ночував ОСОБА_12, який на даний час помер. Вранці ОСОБА_12 його розбудив, запропонував піти до кафе «Наталі». В нього з собою була сумка, з якої він витяг курей. Сказав, що викрав їх у сусідки. Біля кафе вони розпалили багаття, почали патрати курей. Потім зварили їх в каструлі та з’їли. Коли приїхала поліція, ОСОБА_12 попросив взяти вину на себе, оскільки в нього і так багато епізодів. Оскільки обвинувачений перебував в стані алкогольного сп’яніння, він погодився.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.3 ст.185 КК України.

Винуватість підтверджується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 25.06.2016 року була вдома, близько 04 години ранку загавкав собака, але вона не виходила з будинку. Вранці виявила крадіжку 6 курей. Обвинувачений є її сусідом. Паркану між городами немає. Кури трималися за огорожою. На огорожі замка немає, але двері закриті на засувку. В присутності поліції обвинувачений зізнався, що то він викрав курей.

З витягу з кримінального провадження вбачається, що 26.06.2016 року за заявою ОСОБА_11 внесено відомості до ЄРДР за ч.3 ст.185 КК України, розпочате досудове розслідування.

Відповідно до довідки управління агропромислового розвитку Решетилівської районної державної адміністраці вартість 1 голови курки породи «Бройлер» шестимісячного віку залежно від вгодованості складала 200–250 грн.

З протоколу огляду місця події вбачається, що місцем тримання курей є відокремлена огорожою територія подвір’я, дверцята закриваються на засувку.

З протоколу огляду території, розташованої біля кафе «Наталі», вбачається, що під час огляду виявлено біле пір’я, каструля, залишки багаття. З доданої фототаблиці вбачається, що обвинувачений показує місце розташування вказаних об’єктів.

З протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці вбачається, що обвинувачений на місці події переконливо вказує механізм злочину.

Крім цього, враховуючи те, що свідок ОСОБА_12 помер (а.с.8 т.2), тому його неможливо допитати, в судовому засіданні оголошено його показання під час досудового розслідування, в яких він прямо вказує на те, що у обвинуваченого був клунок із курками. Вказані показання не можуть бути визнані показаннями свідка, але як письмовий доказ може бути прийнятий до уваги судом у сукупності з іншими.

Суд відхиляє посилання обвинуваченого на те, що злочин вчинив не він, а ОСОБА_12, оскільки на думку суду, це спростовується показаннями потерпілої та даними слідчого експерименту за участю обвинуваченого.

Потерпіла, належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, в подальших судових засіданнях участі не приймала, надала суду заяву про розгляд справи без її участі (т.2 а.с.139).

Епізод №6

09 липня 2016 року близько 04 год. 30 хв. обвинувачений прийшов до стоянки залізничної станції в с.Жовтневе, Решетилівського району, Полтавської області, де побачив автомобіль «Ніссан» д.н.з. А1924ІХ, який перебуває у користування ОСОБА_13, діючи повторно, переслідуючи корисливий мотив, таємно, шляхом вільного доступу відчинив водійські двері автомобіля, та викрав із салону автомобіля мобільний телефон «NOKIA 107», вартістю 300 грн., який належать ОСОБА_13, після чого пішов з місця вчинення злочину в напрямку вул.Степової, с. Жовтневе, Решетилівського району.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Обвинувачений в судовому засіданні вину визнав в повному обсязі.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Крім визнання вини, винуватість підтверджується наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що залучався понятим під час слідчих дій за фактом крадіжки телефону у ОСОБА_13 ОСОБА_15 працівників поліції на нього, чи обвинуваченого не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що залучалась понятим під час слідчих дій за фактом крадіжки телефону у ОСОБА_13 ОСОБА_15 працівників поліції на нього, чи обвинуваченого не було.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з’ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз’яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Потерпілий, належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.143).

Епізод №7

17 липня 2016 року близько 12 год. 00 хв. обвинувачений, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_17, скориставшись тим, що ОСОБА_17 відпочиває, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, таємно, шляхом вільного доступу з сумки ОСОБА_17 викрав грошові кошти в сумі 250 грн., які належать останній, після чого розпорядився ними на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Обвинувачений в судовому засіданні вину не визнав, показав, що гроші не крав, а потерпіла сама їх йому віддала для того, щоб він пішов та купив продукти харчування та алкогольні напої. Він їх купив, приніс та пішов додому.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Винуватість підтверджується наступними доказами.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 показала, що обвинувачений прийшов до неї в гості, вживали вдвох спиртні напої. Вона проживає разом з чоловіком та матір’ю. Матір була на роботі, чоловік був вдома, але останній психічно хворий, погано усвідомлює свої дії. Вона пішла спати, спала близько 2 годин, коли прокинулась, то обвинуваченого не було, вона виявила, що пропали кошти з гаманця, гаманець відкритий, банківські картки лежать на підлозі. Вона наздогнала обвинуваченого, вивернула його кармани, але грошей не було. Гроші повернула поліція, коли затримали обвинуваченого.

З витягу з кримінального провадження вбачається, що за вказаним фактом за заявою потерпілої внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Із заяви потерпілої вбачається, що вона прямо вказала на обвинуваченого як на особу, яка здійснила крадіжку.

Із заяви обвинуваченого вбачається, що він видає гроші в сумі 211 грн, які викрав у потерпілої.

З протоколу огляду місця події від 17.07.2016 року та фототаблиці до нього, проведеного за участі потерпілої, вбачається обстановка місця крадіжки (т.3. а.с.49-52).

З протоколу від 17.07.2016 року вбачається, що обвинувачений видав гроші (т.3 а.с.54-56).

З висновку №155 вбачається, що обвинувачений перебував в стані алкогольного сп’яніння (т.3 а.с.53).

Суд відхиляє посилання обвинуваченого на те, що потерпіла добровільно йому дала гроші, оскільки це спростовується обставинами події.

Потерпіла, належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, в подальших судових засіданнях участі не приймала, надала суду заяву про розгляд справи без її участі (т.2 а.с.144).

Представник потерпілої ОСОБА_15, належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій вказала, що просить розглянути кримінальне провадження без її участі (т.2 а.с.142).

Епізод №8

Обвинувачений 10.09.2016 року порушив правила адміністративного нагляду, встановленого постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.07.2016 року, а саме, умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно залишив місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та виїхав за межі пункту проживання.

Обвинувачений в судовому засіданні вину не визнав, показав, що дійсно 10.09.2016 року без дозволу виїхав до м.Полтава, проживав там у друзів протягом декількох місяців, оскільки працівники поліції змушували його зізнатися у злочинах, які він не вчиняв.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ст.395 КК України.

Винуватість підтверджується наступними доказами.

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.07.2016 року відносно обвинуваченого встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік з встановленням обмежень згідно ст.10 ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», в тому числі, заборону виїзду та обмеження часу в особистих справах за межі району без дозволу Решетилівського ВП ГУНП в Полтавській області.

Обвинувачений в судовому засіданні показав, що був обізнаний із встановленими судом обмеженнями.

Згідно рапорту інспектора Решетилівського ВП Дяченка М.В. встановлено відсутність обвинуваченого за місцем проживання.

З витягу з кримінального провадження вбачається, що 04.10.2016 року за матеріалами інспектора Решетилівського ВП внесено відомості до ЄРДР за ст.395 КК України у зв’язку з зміною місця проживання обвинуваченого, розпочате досудове розслідування.

Постановою заступника начальника СВ Решетилівського ВП від 21.11.2016 року обвинуваченого оголошено в розшук. За показаннями обвинуваченого його затримано саме в м.Полтава.

Суд відхиляє твердження обвинуваченого, що він був вимушений виїхати до м.Полтава у зв’язку із неправомірними діями поліції, оскільки це не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Епізод №9

Згідно обвинувального акту, 12 липня 2016 року обвинувачений прийшов до господарства в с.Жовтневе, вул.Степова, 50, Решетилівського району, Полтавської області, за місцем проживання ОСОБА_18, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу з подвір’я господарства, викрав, металеві труби в кількості 3 шт., діаметром 100 мм., товщиною стінки 10 мм., довжиною 3 м. кожна, які належать ОСОБА_18, вартістю 1683,72 грн., після чого пішов разом з викраденим з господарства, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, та вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Обвинувачений в судовому засіданні вину не визнав, показав, що не причетний до вказаного злочину.

Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Стороною обвинувачення надано наступні докази.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.07.2016 року вбачається, що потерпілий заявив про крадіжку невідомою особою металевих труб.

З протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього вбачається, що місцем крадіжки є огорожена частина домогосподарства потерпілого.

Згідно висновку експерта №1907/3 вартість викраденого складає 1683,72 грн.

Потерпілий ОСОБА_18 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, в заяві вказав, що просить розглянути кримінальне провадження без його участі, при призначенні покарання покладається на розсуд суду (т.2 а.с.145).

На думку суду, причетність обвинуваченого до вказаного злочину жодним чином не підтверджено вищевказаними доказами.

Таким чином, обвинувачення за вказаним епізодом необхідно виключити із складу загального обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

При визначені покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів: злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України є тяжким, злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України є злочином середньої тяжкості, злочин, передбачений ст.395 КК України є злочином невеликої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який не працює, негативно характеризується за місцем проживання (т.2 а.с.164), на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога (т.2 а.с.163), має непогашені судимості, в тому числі, за злочини проти власності, окремі епізоди злочинів вчинено під час умовно-дострокового звільнення.

З урахуванням загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому за ч.3 ст.185 КК України, ч.2 ст.185 КК України, та ст.395 КК України в межах санкції вказаних статтей.

При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.1 ст.70 КК України, з врахуванням думки учасників провадження, необхідно застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Враховуючи те, що після постановлення вироку Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року, але до повного відбуття покарання обвинувачений вчинив злочин, суд вважає за необхідне застосувати ч.5 ст.71 КК України та призначити остаточне покарання шляхом часткового приєднання призначених покарань.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розслідуванню злочинів за епізодами 1-4,6.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння за епізодом 7, а також рецидив злочинів (які не охоплені ознакою повторності).

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід по справі обрано у виді тримання під вартою.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що обвинуваченого затримано 02.03.2017 року (т.1 а.с.143 – 145).

Суд відхиляє посилання обвинуваченого та захисника на те, що обвинуваченого фактично затримано 27.02.2017 року, оскільки це не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України (в редакції до 21.06.2017 року) необхідно зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 02.03.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 18 травня 2017 року, який набрав чинності з 21 червня 2017 року) необхідно зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 21.06.2017 року по дату набрання цим вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати, які підлягають стягненню на користь потерпілого або держави, відсутні.

З метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, суд вважає необхідним до набрання цим вироком законної сили, залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці;

- за ст.395 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.71 КК України до призначеного за даним вироком покарання приєднати частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі частково невідбуте покарання, призначене вироком Решитилівського районного суду Полтавської області від 27.06.2014 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2014 року, остаточно визначивши за сукупністю вироків покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці.

Початок строку відбування покарання рахувати з дати набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України (в редакції до 21.06.2017 року) зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 02.03.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 18 травня 2017 року, який набрав чинності з 21 червня 2017 року) зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 21.06.2017 року по дату набрання цим вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Речові докази:

- два алюмінієві бідони, один з яких без кришки, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити власнику, ОСОБА_4;

- металеві труби в кількості 4 штуки загальною довжиною 10 м, діаметром 5 см, товщиною стінки 2 мм, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6, залишити власнику, ОСОБА_6;

- мобільний телефон «NOKIA-107», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_13, залишити власнику, ОСОБА_13;

- грошові кошти в сумі 211 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_17, залишити власнику, ОСОБА_17;

- пір’я білого кольору, порожню пачку сигарет «STRONG», корпус з зарядного пристрою для акумуляторних батарей, деталі до зарядного пристрою, дві викрутки, ножиці та ножиці для металу, посібник для експлуатації DVD Atlantic АТ-8001, які зберігаються в кімнаті речових доказів Решетилівського ВП ГУНП в Полтавській області, знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя А.В. Лизенко