Рішення № 74965883, 23.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1886/18

Провадження №2/524/1376/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 із вищевказаною позовною заявою.

Просила суд встановити факт постійного її проживання разом із сином ОСОБА_3, по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1..

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_3. Після його смерті позивач звернулась до Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2018 року державним нотаріусом Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Мірошкіною Я.В., було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, оскільки нею не було подано в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та не підтверджено факт проживання разом з спадкодавцем. Син дуже хворів та потребував стороннього догляду.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Представники відповідача Кременчуцької міської ради Полтавської області на адресу суду направив клопотання про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори на адресу суду направив клопотання про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою судді від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі.

14.04.2018 року у справі проведено підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 743.

Позивач звернулась до Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2018 року державним нотаріусом Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Мірошкіною Я.В., було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, оскільки нею не було подано в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та не підтверджено факт проживання разом з спадкодавцем (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 11.12.1997 року за № 15320/1, квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрованій у вказаній квартирі з 22.12.1992 року по 16.03.2016 року.

У зв'язку із оформленням позивачем документів на отримання субсидії, ОСОБА_3 16.03.2016 року знявся з місця реєстрації та перепрописався за адресою: АДРЕСА_4, де й був зареєстрований по день смерті.

Проте проживати ОСОБА_3 залишався з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, оскілки мав третю групу інвалідності та потребував стороннього догляду, що підтверджується довідкою Спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК серії АВ № 0474764 від 14.01.2016 року та серії АВ № 0500281 від 05.01.2017 року (а.с. 23).

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які підтвердили факт постійного проживання померлого ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1; суду пояснили, що ОСОБА_3 дуже хворів та потребував стороннього догляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України визначають, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Ч. 1 ст. 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 вищевказаного Кодексу заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тощо.

Пункт 23 вищевказаної Постанови Пленуму визначає, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.ст. 1217, 1220, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкоємцями можуть бути особи за заповітом і за законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись вищевикладеним, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовнк заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) однією сім'єю з 22.12.1992 року разом зі спадкодавцем - сином ОСОБА_3, по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 01.06.2018 року.

Суддя