Рішення № 74965379, 26.06.2018, Тетіївський районний суд Київської області

26.06.2018 Провадження по справі № 2/380/278/18

Справа № 380/606/18

Рішення

Іменем України

26 червня 2018 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління державної міграційної служби України в Київській області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати відповідача ОСОБА_3 таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 2 в будинку № 7 по вул. Новій в м. Тетієві Київської області. Позовні вимоги мотивують тим, що вони з 2006 року є власниками вищевказаної квартири. Відповідач зареєстрований в квартирі, проте з травня 2015 року там не проживає і добровільно знятися із реєстраційного обліку не бажає, чим створює їм перешкоди як власникам квартири в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.

В підготовчому судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.

Представник третьої особи Управління державної міграційної служби України в Київській області в підготовче судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях є власниками квартири АДРЕСА_1,що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 16.05.2006 року (а.с.8) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9). В даній квартирі з 29.09.1998 року зареєстрований син позивачів – відповідач по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідка виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 1108 від 27.04.2018 року – а.с. 10, та довідка відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 18.05.2018 року - а.с.16. Проте з травня 2015 року відповідач в квартирі не проживає, що підтверджуються актом депутата Тетіївської міської ради Київської області від 26.04.2018 року (а.с.11).

Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ч. 1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Стаття 405 ч.2 ЦК України визначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб, будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи те, що відповідач в квартирі АДРЕСА_1не проживає з травня 2015 року, тобто більше року, але зареєстрований в ній і тим самим чинить перешкоди позивачам у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю, а саме створює перешкоди в отриманні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачів 704,80 гривень документально підтверджених сплачених судових витрат з розрахунку по 352,40 гривень на користь кожного позивача.

Керуючись ст. 319,391,405 ЦК України, ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354, п.9 ч. 1 перехідних положень ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління державної міграційної служби України в Київській області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2, 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 27.06.2018 року.

Суддя: Т.П.Косович