Вирок № 74965183, 11.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/184/18

Провадження № 1-кп/359/349/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Борця Є.О. та Журавського В.В.,

при секретарях Моргушко Л.В., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Давидова Д.О., Балійчука Р.І., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №42017110350000238, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Алтайського краю Росія, одруженого, маючого на утриманні непрацездатних осіб, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, військовослужбовця за контрактом, учасника антитерористичної операції, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, -

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 4 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення – злочини, передбачені ч.4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа, та ч.3 ст. 410 КК України – заволодіння військовослужбовцем іншим військовим майном шляхом шахрайства.

Так, молодший сержант ОСОБА_1, будучи обізнаним про те, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається, зокрема, від посади та військового звання, а первинне військове звання молодшого лейтенанта присвоюється особам, які, серед іншого, мають вищу освіту, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок військового майна отримав від невстановленої особи завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, - диплом спеціаліста серії ЛБ ВС № 012151 від 30.06.1997 року та додатка до нього, видані Херсонським державним технічним університетом, хоча в указаному вищому навчальному закладі ніколи не навчався. 03.10.2016 року приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 засвідчив копію вказаного диплому у приватного нотаріуса ОСОБА_3 за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 100.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у першій декаді жовтня 2016 року, він, перебуваючи за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, вул. Артилеристів, 1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою призначення на вищу посаду, отримання первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» та грошового забезпечення осіб офіцерського складу, в умовах особливого періоду подав до відділення персоналу військової частини - польова пошта В2050 (А3085), що розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, вул. Артилеристів, 1, нотаріально засвідчену копію завідомо підробленого диплому спеціаліста серії ЛБ ВС №012151 від 30.06.1997 року та додатка до нього, видані Херсонським державним технічним університетом, хоча в указаному вищому навчальному закладі ніколи не навчався, тим самим використавши завідомо підроблений документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків та ввівши в оману керівництво вказаної військової частини та Міністерство оборони України щодо наявності у нього вищої освіти.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем за контрактом, використав завідомо підроблений документ - диплом спеціаліста серії ЛБ ВС № 012151 від 30.06.1997 року та додатка до нього, видані Херсонським державним технічним університетом, тобто злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України.

Він же, в першій декаді жовтня 2016 року, перебуваючи за адресою військової частини – польова пошта В2050 (А3085), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою призначення на вищу посаду, отримання первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» та грошового забезпечення осіб офіцерського складу, в умовах особливого періоду подав до відділення персоналу указаної військової частини нотаріально засвідчену копію завідомо диплому спеціаліста серії ЛБ ВС №012151 від 20.06.1997 року та додатка до нього, видані Херсонським державним технічним університетом, хоча в указаному вищому навчальному закладі ніколи не навчався, тим самим ввівши в оману керівництво даної військової частини (польова пошта В2050 (А3085)) та Міністерства оборони України щодо наявності у нього вищої освіти.

На підставі наданих копій завідомо підроблених документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, керівництвом Міністерства оборони України, будучи введеним в оману, видано наказ від 09.12.2016 року № 1170 про прийняття його, ОСОБА_1, на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, присвоєння йому первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» та призначення на посаду начальника зв’язку - командира взводу управління командира дивізіону самохідно-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2050 (А3085).

У результаті призначення на вказану посаду та присвоєння військового звання «молодший лейтенант» він, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з тих же мотивів та метою, протягом січня-грудня 2017 року незаконно отримав на розрахунковий рахунок №4149497830399384, відкритий у банку ПАТ КБ «ПриватБанк», грошове забезпечення у сумі 15688,74 грн., яким заволодів шляхом шахрайства та у подальшому розпорядився на власний розсуд, у результаті чого державі в особі військової частини - польова пошта В2050 (А3085) завдано збитків на вказану суму.

З цього приводу, ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем за контрактом, заволодів іншим військовим майном (грошовим забезпеченням) шляхом шахрайства, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.3 ст. 410 КК України.

Крім того, військовою прокуратурою Дарницького гарнізону заявлено цивільний позов в інтересах військової частини А0385 з метою відшкодування неповернутої суми грошового забезпечення, що була виплачена ОСОБА_1 в розмірі 9688 грн. 74 коп.

В свою чергу, як встановлено судом, доказами вчинення указаних злочинів саме ОСОБА_1 є його особисті покази, надані ним в ході судового розгляду даної кримінальної справи.

Так, з урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника та думки прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, завданих матеріальних збитків діями обвинуваченого).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду інтересам держави, однак просив врахувати його ставлення до військової служби, виконання ним військового обов’язку, використання отриманих ним коштів, в тому числі і для потреб підрозділу, в якому він проходив службу, у зв’язку з цим просив його суворо не карати та надати можливість продовжити військову службу.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчинених ним злочинів, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що він дійсно не маючи відповідної вищої освіти для присвоєння відповідного первинного офіцерського звання отримав за винагороду відповідні диплом про вищу освіту та додаток до нього, з яких вподальшому виготовив нотаріально засвідчену копію. Указані копії він подав до командування військової частини для підготовки документів щодо присвоєння військового звання «молодший лейтенант».

В подальшому йому було присвоєне відповідне військове звання і він продовжував перебувати на займаній ним посаді командира взводу, однак отримував грошове забезпечення, вже як офіцер. При цьому він розумів, що отримує указані кошти незаконно, однак він їх використовував не лише у власних цілях, а і для підтримання матеріально-технічного стану забезпечення взводу, яким він керував, та відповідно ввіреного йому майна. Розумів, що вчиняє незаконно, однак вважав це виправданим, зважаючи на наявність проблем у фінансуванні життєдіяльності військових формувань і зокрема, ввіреного йому взводу та матеріально-технічних засобів, які слід було підтримувати в бойовій готовності.

Зазначив, що повністю відшкодував завдану шкоду сплативши відповідний розмір коштів неправомірно отриманого грошового забезпечення, як молодшого офіцера ЗС України, в розмірі 15688 грн. 74 коп. до каси військової частини А3085, письмові докази чому подав в суді.

У цьому зв’язку, у суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_1 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред’явленого йому обвинувачення, з урахуванням поданим прокурором доказів та відповідних підтверджуючих документів самим обвинуваченим.

Крім того, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази та процесуальні витрати у справі.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого кваліфіковані: за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, та ч.3 ст. 410 КК України – заволодіння військовослужбовцем іншим військовим майном шляхом шахрайства.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, ОСОБА_1 дійсно використано завідомо підроблений документ – диплом про отримання вищої освіти - диплом спеціаліста серії ЛБ ВС № 012151 від 30.06.1997 року та додатка до нього, видані Херсонським державним технічним університетом, проте він в дійсності такий навчальний заклад не закінчував і у нього відсутня вища освіта.

Подання такого підробленого документу до командування військової частини А0385 та Міністерства оборони України, призвело до неправомірного та незаконного присвоєння ОСОБА_1 первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», а саме видано наказ МО України від 09.12.2016 року № 1170 про прийняття його, ОСОБА_1, на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, та призначення на посаду начальника зв’язку - командира взводу управління командира дивізіону самохідно-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2050 (А3085). Внаслідок чого ОСОБА_1 отримав від МО України шляхом перерахування на картковий рахунок грошове забезпечення на суму 15688 грн. 74 коп.

Дії ОСОБА_1 характеризуються в обох випадках прямим умислом з корисливою метою, оскільки саме подання підробленого документу стало підставою для подальшої виплати та отримання грошового забезпечення в значно більшому розмірі. ОСОБА_1 являється суб’єктом указаних злочинів, оскільки являється громадянином України, що досяг повноліття та є військовослужбовцем за контрактом, а злочин, передбачений ч.3 ст. 410 КК України, вчинено ним у умовах особливого періоду, що підтверджується діючим в Україні законодавством та не оспорюється останнім. Спосіб отримання та заволодіння іншим військовим майном, яким є грошове забезпечення у відповідному розмірі, є саме шляхом шахрайства, оскільки ОСОБА_1 використовувався з цією метою завідомо підроблений документ. При цьому, доказів тому, що хтось інший, в тому числі і керівництво військової частини, знало про ці обставини, судом не встановлено, а стороною обвинувачення чи захисту доказів цьому не надано і під час судового розгляду.

В той же час, заволодіння військовим майном шляхом шахрайства полягає у протиправному заволодінні чужим майном, у набутті права на нього шляхом обману потерпілого (в даному випадку представників командування військової частини) чи зловживання його довірою. Обман і зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого упевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього.

При будь-якій формі обману суть його у цьому випадку полягає в тому, що шахрай шляхом запевнення або замовчування обставин, у яких зацікавлений потерпілий, створює у останнього невірне уявлення про такі обставини і викликає таким чином у нього впевненість про обов'язок для нього передачі військового майна чи майнових прав на нього винному.

Указані обставини також знайшли своє підтвердження при розгляді даного кримінального провадження.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 410 КК України, вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів майном і може розпорядитися ним, що в даному випадку мало місце, оскільки ОСОБА_1 отримував відповідні кошти на картковий рахунок та витрачав їх на власний розсуд.

Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього злочину (крім вимагання) є матеріальна шкода, заподіяна військовій частині, та причинний зв'язок між відчуженням військового майна та заподіяною ним шкодою.

З цього приводу, суд звертає увагу, що грошове забезпечення військовослужбовця відноситься до іншого військового майна, зважаючи на те, що кошти, що були отримані ОСОБА_1 перебували в розпорядженні військової частини та Міністерства оборони України. Також судом встановлено і причинний зв'язок між діями ОСОБА_1 та заподіяння ним шкоди інтересам Держави в особі Міністерства оборони України, що також свідчить про наявність в його діях указаного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч.4 ст. 358 КК України та ч.3 ст. 410 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, обставини вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених указаними нормами кримінального закону, за порушення яких ОСОБА_1 має нести відповідальність з урахуванням суб’єкта злочину – перебування останнього на військовій службі за контрактом в ЗС України.

Так, санкцією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, а ч.3 ст. 410 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п’яти до дванадцяти років, зважаючи на що та вимоги ст. 12 КК України ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості та особливо тяжкий злочин.

Також судом враховується те, що дані злочини вчинені з прямим умислом та однією метою.

Щодо наявності пом’якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне відшкодування добровільне відшкодування ним завданого збитку в розмірі 15688 грн. 74 коп.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, до відповідальності будь-якого виду не притягався, за місцем проходження військової служби та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, немає дисциплінарних стягнень та користується повагою і авторитетом у військовому підрозділі та керівного складу військової частини А3085, неодноразово нагороджувався та заохочувався військовим керівництвом у зв’язку виконанням на високому рівні військового обов’язку, являється учасником Антитерористичної операції на Сході України. ОСОБА_1 являється військовослужбовцем за контрактом, отримує постійний дохід у виді грошового забезпечення військовослужбовця та має міцні соціальні зв’язки.

Крім того, під час судового розгляду даної справи обвинувачений ОСОБА_1 також вів себе позитивно, завжди вчасно з’являвся на виклики до суду з іншого регіону України.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та із залишенням останньому можливості продовжити військову службу в ЗС України, зважаючи на клопотання командування військової частини А3085 МО України.

Так, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 358 КК України покарання у виді обмеження волі на відповідний строк.

За ч.3 ст. 410 КК України, з урахуванням тяжкості даного злочину та наявністю кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують його ступінь тяжкості, з урахуванням встановлених судом даних про особу винного, та відношення ним до скоєного, а також враховуючи позицію потерпілого – військової частини та відповідного клопотання останнього, участь останнього в антитерористичній операції, суд дійшов до переконання, що до ОСОБА_1 допустимо та необхідно застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 410 КК України, у вигляді двох років позбавлення волі, з дотриманням правил, визначених ст.ст. 50, 65 КК України.

Крім того, остаточне покарання ОСОБА_1 слід визначити на підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також, з урахуванням клопотання військової частини А3085, позиції обвинуваченого та його бажання продовжити військову службу в лавах Збройних Сил України на контрактній основі, встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про можливість, в даному випадку, застосування положень ст. 58 КК України та заміни ОСОБА_1 призначеного остаточного покарання терміном в два роки позбавлення волі на два роки службового обмеження з відрахуванням десяти відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави України.

Саме таке покарання та його міра, на думку суду, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ОСОБА_1 нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених ним діянь та його особу.

В той же час, на підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_1 слід позбавити військового звання «молодший лейтенант», оскільки таке військове звання присвоєно йому неправомірно з використанням останнім в своїх інтересах підробленого диплому про здобуття вищої освіти, що було обов’язковою умовою для отримання такого військового звання.

Крім того, зважаючи на вимоги ст.ст. 124-126 КПК України, з обвинуваченого на користь держави України, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 3432 грн. 00 коп.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 відшкодував заподіяні ним збитки в повному обсязі, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду даної справи, а також з урахуванням клопотання прокурора про залишення заявленого ним цивільного позову в інтересах військової частини А3085 на суму 9688 грн. 74 коп. без розгляду, суд вважає за необхідне такий цивільний позов дійсно залишити без розгляду.

Оскільки конфіскація майна у ОСОБА_1 в даному випадку не передбачена, а ним добровільно в повному обсязі відшкодовано завдані військовій частині збитки, накладений на майно обвинуваченого арешт підлягає безумовному скасуванню.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено і вході судового розгляду даної кримінальної справи.

Речові докази у справі відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124-126, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 54, 58, 70, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 410 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 410 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч.4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_1 покарання у виді двох років позбавлення волі на 2 (два) роки службового обмеження з відрахуванням десяти відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави України.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 військового звання «молодший лейтенант».

Цивільний позов військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах військової частини А3085 на суму 9688 грн. 74 коп., - залишити без розгляду.

Арешт на майно ОСОБА_1, накладений згідно ухвали слідчого судді від 29.01.2018 року, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Корсунка, м. Нова Каховка Херсонської області, вул. Солодухіна, 31, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1) на користь держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 3432 грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов’язаних із залученням експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: С.М. Вознюк

Судді: Є.О. Борець

ОСОБА_4