Постанова № 74964289, 26.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12504/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/522/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Шевчук Л.Я., Карпук А.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2, поданою від її імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 16 березня 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № BL_ЖГ00099016, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у формі відкличної не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 19500 грн. на поточні потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних, комісії за управління кредитом у розмірі 2,25% від суми кредиту, з терміном повернення до 16.03.2015 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит щомісячними платежами відповідно до графіка погашення. Також договором передбачені штрафні санкції у вигляді сплати штрафу і пені.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 04 серпня 2015 року у неї перед банком утворилася заборгованість у розмірі 165870,41 грн., з яких заборгованість за кредитом - 17784 грн., заборгованість по процентах - 10845,92 грн., комісія - 14040 грн., сума плати за пропуск платежів по кредиту - 123200,49 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за Договором банківського обслуговування № BL_ЖГ00099016 від 16 березня 2012 року у розмірі 39629 грн. 92 коп., з яких 17784 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10845,92 грн. - заборгованість по процентах, 11000 грн. - плата за пропуск платежів.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 396 грн. 30 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення в частині стягнення плати за пропуск платежів у розмірі 11000 грн. і 1755 грн. основного боргу та ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову у стягненні цих коштів.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подавав.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду в частині часткового задоволення позову підлягає скасуванню з таких підстав.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Судом встановлено, що 16 березня 2012 року між сторонами укладено Договір банківського обслуговування № BL_ЖГ00099016, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 19500 грн. на поточні потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних, комісії за управління кредитом у розмірі 2,25% від суми кредиту, з терміном повернення до 16.03.2015 року. Також передбачена сплата штрафу і пені за несвоєчасне погашення кредиту (а.с.4-17, 19).

На порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним, належним чином не виконувала.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 04 серпня 2015 року у відповідача перед банком існує заборгованість по кредитному договору в розмірі 165870,41 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 17784 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 10845,92 грн., комісія за розрахункові операції - 14040 грн., плата за пропуск платежів по кредиту - 123200,49 грн. (а.с.18).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

Відмовляючи у стягненні нарахованої банком заборгованості по комісії за розрахункові операції у розмірі 14040 грн., суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч.3 ст.1054 ЦК України, дійшов вірного висновку про відсутність передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для нарахування та відповідно стягнення такої комісії.

Позивач погодився із таким висновком і рішення суду в цій частині не оскаржив.

Разом із тим, визначаючи розмір заборгованості по кредиту і процентах, суд першої інстанції, усупереч своєму висновку про відсутність підстав для нарахування і сплати комісії, не звернув уваги, що при сплаті відповідачем коштів у рахунок погашення кредиту у квітні, травні та липні 2012 року частину цих коштів, а всього 1755 грн. було зараховано банком у рахунок сплати комісії, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.18, 124-126).

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем кошти у розмірі 1755 грн. слід зарахувати не у рахунок погашення тіла кредиту, як про це просить скаржник, а, з урахуванням черговості погашення заборгованості, у рахунок сплати процентів, чим зменшити розмір заборгованості по процентах на цю суму і стягнути її у сумі 9090,92 грн. (10845,92 - 1755).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у частині стягнення плати за пропуск платежів та із застосуванням ст.258, ч.3 ст.551 ЦК України зменшуючи розмір цієї заборгованості до 11000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такий платіж, як плата за пропуск платежів не передбачено умовами договору. Договором передбачено лише неустойку (штраф/пеню). Позивач як на підставу нарахування суми плати за пропуск платежів по кредиту в розмірі 123200 грн. покликається на п.4.3 договору, тобто має на увазі пеню, яка підлягає стягненню з відповідача у визначеному судом розмірі.

Проте, такий висновок суду першої інстанції зроблений помилково, без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів.

У своєму розрахунку позивач заборгованість у розмірі 123200,49 грн. назвав як плата за пропуск платежів, хоча такого виду платежу умовами договору не передбачено.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено за несвоєчасну сплату чергових платежів нарахування штрафу та пені. При цьому, нарахування штрафу і пені проводиться за різними процентними складовими і порядок їх нарахування не тотожний (п.п.8, 9 розділу 1 Спеціальної частини договору).

Позивач взагалі не вказав будь-якого конкретизованого розрахунку по цих платежах, а згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач мав на увазі пеню, що розмір цієї пені саме 123200,49 грн. і наявні підстави для зменшення цього розміру пені до 11000 грн..

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення із відповідача плати за пропуск платежів не підлягає до задоволення за недоведеністю належними та допустимими доказами наявності заборгованості такого виду та у заявленому позивачем розмірі.

Разом із тим, судом вірно стягнуто заборгованість по тілу кредиту у заявленому позивачем розмірі 17784 грн..

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення плати за пропуск платежів, визначення розміру заборгованості по процентах за користування кредитом та судового збору зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині щодо часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням належного до стягнення із відповідача загального розміру заборгованості за кредитним договором 26874,92 грн., з яких 17784 грн. - заборгованість за кредитом та 9090,92 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 268,75 грн..

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 594,45 грн..

Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, подану від її імені представником ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2018 року в даній справі в частині часткового задоволення позову та стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» заборгованість за Договором банківського обслуговування № BL_ЖГ00099016 від 16 березня 2012 року у розмірі 26874 грн. 92 коп. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 92 коп.), з яких 17784 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири грн.) - заборгованість за кредитом та 9090,92 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто грн. 92 коп.) - заборгованість по процентах за користування кредитом.

У позові Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення плати за пропуск платежів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 268 грн. 75 коп. (двісті шістдесят вісім грн. 75 коп.) судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні комісії - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 594 грн. 45 коп. (п'ятсот дев'яносто чотири грн. 45 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя:

Судді: