Рішення № 74963944, 19.06.2018, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/396/18

Справа №155/346/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Чонки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Шклинської сільської ради Горохівського району Волинської областіпро визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, а саме: на земельні ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №017073 від 05 жовтня 2001 року.

Мотивує свій позов тим, що 25 вересня 2005 року померла її баба ОСОБА_2. Позивач є спадкоємцем майна померлого за заповітом, прийняла спадщину, просить визнати за нею право власності на спадкове майно.

Позивач, ОСОБА_1М, в судове засідання не з’явилася, однак в поданій до суду заяві позов підтримала повністю, просила його задовольнити, а справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача – Шклинської сільської ради Горохівського району Волинської області – в судове засідання не з’явився, однак в своїй заяві до суду позов визнав повністю, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Справу просить слухати у його відсутність.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з заповітом, посвідченим секретарем Шклинської сільської ради Горохівського району Волинської області і зареєстрованим 01 лютого 2000 року в реєстрі за №5 стверджується, що ОСОБА_2 належний їй сертифікат на земельну частку (пай) заповіла своїй внучці ОСОБА_1, тобто позивачу.

З довідки відділу міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах ГУ Держгеокадастру у Волинській області №31-3-0.191-443/105-18 від 27 лютого 2018 року вбачається, що громадянці ОСОБА_2 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0162835 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №017073 від 05 жовтня 2001 року.

Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_2 померла 25 вересня 2005 року.

Довідкою Шклинської сільської ради Горохівського району Волинської області №592 від 26 жовтня 2017 року стверджується, що заповіт ОСОБА_2 посвідчувався в Шклинській сільській раді 01 лютого 2000 року за №5. Даний заповіт не змінений та не скасований. Єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_3, яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

З спадкової справи, заведеної 23 лютого 2018 року Горохівською державною нотаріальною конторою за №71/2018 стверджується, що після померлої 25 вересня 2005 року ОСОБА_2 спадщину прийняла ОСОБА_1, тобто позивач. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталися.

З державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №017073 від 05 жовтня 2001 року вбачається, що ОСОБА_2 належали земельні ділянки відповідних розмірів.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Суд вважає, що неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину є порушенням її права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, судом встановлено, що позивач після смерті своєї баби ОСОБА_2 прийняла спадщину, а тому суд, з метою виконання волі спадкодавця, вважає, що слід встановити право власності по спадкуванню за заповітом ОСОБА_1 на земельні ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №017073 від 05 жовтня 2001 року.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 19, ч.4 ст.206, ст.ст.247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261, 1265 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельні ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ №017073 від 05 жовтня 2001 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.