Постанова № 74963096, 20.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

М. Харків

справа № 641/3745/16-ц

провадження № 22-ц/790/3408/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачі: ТДВ «СТ «Домінанта», ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариства «Домінанта», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

з апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, постановлене 05 квітня 2018 року, під головуванням судді Чайка І.В., в залі суду в м. Харків,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду позовом, в якому просили стягнути з ТДВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди суму страхового відшкодування в розмірі 7308 грн. 00 коп. кожному, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, 192692,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 9074,01 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 192692,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 07.03.2014 року о 07:03 год. відповідач ОСОБА_4 керував автомобілем «INFINITI-FX35», держ. номер НОМЕР_1, на якому прямував по пр-ту Леніна від вул. Дерев'янка у напрямку вул. 23 Серпня у м. Харкові та зупинився перед світлофором та пішохідним переходом на пр-ті Леніна, 47 в м. Харкові. Після чого відповідач ОСОБА_4 грубо порушувши ПДР України, не дочекавшись увімкнення дозволяючого зеленого сигналу світлофору, почав рух на забороняючий сигнал світлофору, скоїв наїзд на ОСОБА_5, який закінчував перетинати проїжджу частину дороги. В результаті даної ДТП, ОСОБА_5, який приходився позивачам батьком, помер на місці. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року, ОСОБА_4 був визнаний винний за ч.2 ст.286 КК України. На підставі ЗУ «Про амністію» вказаним вироком, ОСОБА_4 було звільнено від відбуття призначеного покарання. В наслідок раптової смерті ОСОБА_5, позивач ОСОБА_2 поніс витрати на організацію поховання свого батька, які в загальному розмірі склали 16355,32 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «INFINITI-FX35», держ. номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта», яке в подальшому здійснило страхове відшкодування позивачу ОСОБА_2 в розмірі 7281,31 грн. Однак, позивачу не були відшкодовані витрати на організацію поминального обіду в розмірі 9074,01 грн., у зв'язку з чим позивач ОСОБА_2 просив стягнути їх з відповідача ОСОБА_4

Крім того, у зв'язку зі смертю ОСОБА_5, позивачі зазнали і моральні страждання, у зв'язку з чим просили відшкодувати на їх користь моральну шкоду, яку вони оцінюють в загальному розмірі 200 000 грн. кожному.

На підставі п.27.3. ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачі просять стягнути з відповідача ТДВ «СТ «Домінанта» на відшкодування моральної 7308,00 грн. кожному.

Іншу частину завданої моральної шкоди, а саме по 192 692,00 грн. кожному, позивачі просили стягнути з відповідача ОСОБА_4

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково Стягнуто з ТОВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди суму страхового відшкодування в розмірі 7308 грн. Стягнуто з з ТОВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди суму страхового відшкодування в розмірі 7308 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3401,31 та моральну шкоду в розмірі 92692 грн., а всього 96093,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 92692 грн. Стягнуто з ТДВ «СТ «Домінанта» на користь держави судовий збір і розмірі 1102,40 грн. Стгянуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1653,60 грн. в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.12.2017 року вищевказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

15.01.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уточнили свої позовні вимоги та просили стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. кожному.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2018 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 150000грн. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «СТ Домінанта» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 60 000 грн. - по 30 000 грн. кожному.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.. 263 ЦПК України не було повно і всебічно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для розгляду справи, та неправильно застосовано положення ст.. 23 ЦК України у зв'язку з чим визначено розмір моральної шкоди у необґрунтовано завищеному розмірі. Зазначає, що визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Звертає увагу суду, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду відносно того,що ОСОБА_4, починаючи з 11.03.2014 року та до теперішнього часу не приймав заходів щодо відшкодування шкоди, спричиненої позивачам. Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції помилково визнано встановленим факт погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 після смерті батька за відсутності на те належних та допустимих доказів, по-друге, помилково покладено такий факт в основу визначення розміру моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що станом на 2018 рік ОСОБА_4 обмежується лише усними пропозиціями, які він робить через представників у судових засіданнях. Будь-яких дій щодо дійсного відшкодування ОСОБА_4 поза межами суду не приймалось та коштів не передавалось. Вказує на те, що відповідач взагалі не враховує обставини справи, глибину, характер і тривалість страждань позивачів, ступінь вини, та вказує, що з боку ОСОБА_4 цинічно зазначати, що стан здоров'я, який погіршувався у позивача жодним чином не пов'язаний із подією ДТП, оскільки сам факт загибелі батька спричинив ОСОБА_3 моральні та душевні страждання. Крім того вказує на те, що посилання ОСОБА_4 на відсутність роботи, доходів, будь-якого майна не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності та стягнення моральної шкоди за вчинений ним злочин.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_4 взагалі за період з дня настання смерті батька - ОСОБА_5 та по цей час нічого не відшкодовано, ні в добровільному, ні в примусовому порядку. ОСОБА_4 за ці роки усіма можливими способами намагається звільнити себе від будь-якого зобов'язання щодо відшкодування потерпілим шкоди завданої злочином.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції переглядається тільки в частині, якою задоволені вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки в іншій частині рішення відповідачем ОСОБА_4 та іншими учасниками справи не оскаржувалось.

Судом встановлено, що 07.03.2014 року о 07:03 год. відповідач ОСОБА_4 керував автомобілем «INFINITI-FX35», держ. номер НОМЕР_1, на якому прямував по пр-ту Леніна від вул. Дерев»янка у напрямку вул. 23 Серпня у м. Харкові та зупинився перед світлофором та пішохідним переходом на пр-ті Леніна, 47 в м. Харкові. Після чого відповідач ОСОБА_4 грубо порушувши ПДР України, не дочекавшись увімкнення дозволяючого зеленого сигналу світлофору , почав рух на забороняючий сигнал світлофору, скоїв наїзд на ОСОБА_5, який закінчував перетинати проїжджу частину дороги. В результаті даної ДТП, ОСОБА_5, помер на місці, факт смерті останнього підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 11.03.2014 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року, який ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03.02.2015 року частині призначення покарання залишено без змін, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2ст. 286 КК України та йому призначене покарання у вигляді чотирьох років позбавлення років з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі п. «в» ст.1 ЗУ « Про амністію» ОСОБА_4 звільнено від відбуття призначеного основного та додаткового покарання.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до норм ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачем), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування суд першої інстанції визначив виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань і переживань позивачів, завданих втратою рідної людини, який їх самостійно виховував та був їм, батьком, другом та наставником. Позивачі втратили підтримку з боку батька, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання значних додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи ОСОБА_4 про те, що суд помилково визнав встановленим факт погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 після смерті батька, оскільки характер захворювання та його тривалість жодним чином не пов'язаний з подією ДТП не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки і за відсутності такого факту розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не є завеликим.

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення суми стягнення також і з огляду на відсутність доходів у відповідача та його майновий стан, оскільки відповідач є працездатною молодою людиною, має можливість працювати та отримувати дохід.

Відповідач наполягає на тому, що вживав заходи для відшкодування шкоди, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що така шкода була відшкодована принаймні частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

С.С. Кругова