Ухвала суду № 74960867, 20.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2535/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Щебуняєва Л.Л.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.

за участю:

прокурора Розум Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Ладонька Д.Л., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кравчиною В.В.,та накладено арешт на майно, а саме: трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, належить громадянину України ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у вигляді заборони використовувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що 17.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством «БГ Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, відповідно до якого ВАТ «БГ Банк» надав Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 95 000 доларів США та іпотечний договір, відповідно до якого Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що споживчий кредит укладено з метою купівлі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходилась та знаходиться у власності ОСОБА_1 з 2008 року та ОСОБА_1 сплачена основна сума боргу залишок коштів становив 94 401 гривні 37 копійок.

Також апелянт зазначає, що в ухвалі відсутні будь-які дані, які б вказували, що належна ОСОБА_1 квартира, набута кримінально протиправним шляхом, зберегла на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що на підставі договорів про відступлення права вимоги, права вимоги до Позичальника передано ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», яке право вимоги передало ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД», від імені якого діє ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал», яке в свою чергу передало права вимоги до Позичальника ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «АГРО ФАКТОР», а постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року, укладений між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», в тому числі і відносно кредитного договору від 17.09.2008.

Крім того, власник майна звертає увагу суду на те, що 10.04.2017 власником майна сплачено борг за рішенням суду та погашено зобов'язання за кредитним договором від 17.09.2008, що підтверджується квитанцією від 10.04.2017. Додає, що оскаржуваною ухвалою порушено права ОСОБА_1 як власника майна, гарантовані Конституцією України, та на теперішній час потреба у арешті квартири відсутня.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування причин пропуску строку зазначає, що про наявність ухвали слідчого судді стало відомо 18.04.2018 за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна участіу судовому засіданні не приймав, про наявність ухвали слідчого судді стало відомо 18.04.2018 за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження № 12014100100014098, відомості про яке 17.12.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Ладонька Д.Л., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кравчиною В.В., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, належить громадянину України ОСОБА_1, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року задоволено.

Дане рішення слідчого судді суду першої інстанції не може бути визнано обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів не може погодитись з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як вбачається з доданих слідчим до клопотання матеріалів, метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу, яким у цьому випадку, на думку слідчого, є трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, належить громадянину України ОСОБА_1, з огляду на ті обставини, що дане майно є об'єктом кримінально протиправних дій (а.с. 61-63).

Разом з цим, матеріали провадження, в тому числі постанова слідчого про визнання речовими доказами від 15.11.2017 року не містить обґрунтувань в частині того, яким чином квартира, на яку слідчий просить накласти арешт, та за яку власником майна виплачено кредит, є об'єктом кримінально протиправних дій тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління ПАТ «БГ Банк» ОСОБА_4 та заступника Голови Правління, члена Правління Банку «БГ Банк» ОСОБА_5, які згідно клопотання полягали у одержанні неправомірної вигоди суб'єктом господарювання ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» всупереч інтересам ПАТ «БГ Банк» шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги на загальну суму 446 588 756, 02 грн. Не надано такої інформації і прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ініціатором клопотання не було доведено необхідність арешту майна, проте слідчий суддя на це уваги не звернув та постановив рішення про арешт майна, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити власнику майна ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Ладонька Д.Л. та накладено арешт на майно, а саме: трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, належить громадянину України ОСОБА_1, у вигляді заборони використовувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, - скасувати, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1, задовольнити.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ЛадонькаД.Л. про арешт майна.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.