Постанова № 74960808, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 757/63062/16-ц Головуючий у 1-й інстанціїсуддя: Писанець В.А.

21 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: Державне управління справами, Державне підприємство «Укржитлосервіс», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 та з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати незаконними та скасувати:

- державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м. кв. та житловою - 44,34 м. кв., проведену державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28086221 від 04.02.2016, видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно №53726282 від 22.02.2016, видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.

Визнати незаконними дії ОСОБА_5 у здійсненні реконструкції квартири АДРЕСА_1шляхом переобладнання її у дворівневу за рахунок присвоєння приміщень загального користування (горища).

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2683/2018Визнати договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м. кв. та житловою - 44,34 м. кв., укладений 06.03.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. і зареєстрованим в реєстрі за №332, недійсним, таким, що порушує публічний порядок, скасувавши запис про право власності № 19333263 від 06.03.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсними та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна:

- № 1214719180000 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 50,1 кв.м., житловою - 29,1 кв.м., зареєстровану за №19786762 від 31.03.2017 приватним нотаріусом Бойко О.В.;

- № 1214704580000 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,8 кв.м., житловою - 15,7 кв.м., зареєстровану за №19786478 від 31.03.2017 приватним нотаріусом Бойко О.В.

Зобов'язати ОСОБА_5 за свій рахунок відновити частину приміщення загального користування (горища), розміщеного над квартирою АДРЕСА_1, у відповідності з проектом на будинок.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2017 позов задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м.кв. та житловою - 44,34 м.кв., укладений 06.03.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. і зареєстрованим в реєстрі за №332, недійсним, таким, що порушує публічний порядок, скасувавши запис про право власності № 19333263 від 06.03.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсними та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна:

- № 1214719180000 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 50,1 кв.м., житловою - 29,1 кв.м., зареєстровану за №19786762 від 31.03.2017 року приватним нотаріусом Бойко О.В.;

- № 1214704580000 - однокімнатну квартируАДРЕСА_1, загальною площею 32,8 кв.м., житловою - 15,7 кв.м., зареєстровану за №19786478 від 31.03.2017 приватним нотаріусом Бойко О.В.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказують, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_5 державному реєстратору технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та письмової заяви співвласників не подавала, тому державна реєстрація на неіснуючий об'єкт нерухомого майна проведена з грубим порушенням порядку. Зазначили, що суд безпідставно відхилив клопотання про допит свідків власників квартир багатоквартирного будинку на підтвердження відсутності їх згоди на відчуження частини нежитлових приміщень (горища) та факту проведення реконструкції, однак судом відмовлено в задоволенні останнього. При розгляді справи по суті не врахував незгоду власника вказаного будинку на проведення ОСОБА_5 такої перебудови.

Вказують на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачами створені незаконні перешкоди у вільному користуванні та розпоряджанні майном, належним позивачам на праві спільної сумісної власності відповідно до закону, спричинено пошкодження належного їм майна, а саме у результаті проведених будівельних робіт на горищі частково збудовані стіни, вирізано отвір в перекритті квартири, створені перешкоди для входу на горище.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні та в частині визнання недійсною та скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна закрити провадження у справі. Оскільки вважає, що вказане питання необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що стосується договору купівлі-продажу, у даній ситуації мова йде про приватноправові відносини, які складаються між співвласниками певного нерухомого майна, як суб'єктами індивідуальної власності, оскільки право кожного співвласника таких допоміжних приміщень є похідним від його особистого права власності на житлове приміщення, розташоване в конкретному багатоквартирному будинку.

Зазначив, що заявлена позовна вимога щодо реєстрації не є похідною щодо прав власності, а є окремою самостійною основною вимогою, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 просив залишити апеляційну скаргу позивачів без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що проведені роботи з реконструкції на будинок не вплинули, на несучі та огороджуючі конструкції приміщень квартири та мансарди над квартирою знаходяться в задовільному технічному стані по несучій здатності; проведені в квартирі ремонтні роботи, які пов'язані з реконструкції приміщень та влаштуванням мансарди над квартирою, на несучу здатність квартири і будинку не вплинули; приміщення квартири придатні для подальшого використання за призначенням. Проведена реконструкція відповідає всім будівельним та санітарно-технічним нормам та правилам і не порушує права інших осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 представник позивачів просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін. Зазначила, що незважаючи на наявність заборони проведення реконструкції квартири, з метою уникнення відповідальності за даним позовом, а також приховання факту незаконної реєстрації права власності на неіснуючий об'єкт нерухомого майна у вигляді двокімнатної квартири, ОСОБА_5 здійснила відчуження квартири на користь відповідача. Вказала, що між сторонами наявний спір про приватне право власності, дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила останню залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що укладений договір купівлі-продажу між нею та ОСОБА_4 мав характер фіктивності, та у спірній квартирі ОСОБА_5 на даний час зареєстрована й сплачує житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні позивачі та їхній представник підтримали свою апеляційну скаргу з підстав наведених в ній та заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_4

ОСОБА_5 та її представник заперечували проти апеляційних скарг позивачів та відповідача й просили останні залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній, проти апеляційної скарги позивачів заперечував та просив залишити останню без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їхніх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 залишенню без задоволення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам - сторонам договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Бойко О.В. і зареєстрованим в реєстрі за №332, було достовірно відомо, що вони вчиняють правочин стосовно майна, яке фізично не існує і зазначеним договором порушуються конституційні права і свободи власників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 як співласників нежитлового приміщення - горища у вказаному будинку, тому зазначений правочин порушує публічний порядок (право спільної сумісної власності громадян), укладений з метою настання неправомірних наслідків для них, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним, таким, що порушує публічний порядок, а проведена на підставі цього правочину державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

З такким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконними дій ОСОБА_5 щодо здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_1 шляхом переобладнання її у дворівневу та зобов'язання її за свій рахунок відновити частину приміщення загального користування (горища) у відповідності з проектом на будинок, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено, що фактично жодні приміщення на рівні горища над квартирами АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4 відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №53726282 від 22.02.2016, суд першої інстанції виходив з того, що останнє лише засвідчує певний факт, а не породжує будь-які цивільні права чи обов'язки. Скасування такого свідоцтва жодним чином не забезпечить захист порушеного права позивачів.

Суд не вбачає підстав для втручання у діяльність державного реєстратора, оскільки останній діяв на підставі наданих йому документів для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно та в межах діючого законодавства.

З такими висновками суду не може погодитись колегія суддів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав згідно вказаної статті є припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі:

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2003 (т. 1, а. с. 24).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5, що підтверджується договором дарування від 21.01.1997 (т. 1, а. с. 25-26).

ОСОБА_3 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_4, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 18.03.2005 (т. 1, а. с. 19).

На момент звернення позивачів до суду з даним позовом, відповідач - ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до листа від 26.10.2015 № 527 адресованого на ім'я ОСОБА_1, ДП «Укржитлосервіс», яке є балансоутримувачем вказаного будинку, відповідачу ОСОБА_5 дозвіл на реконструкцію або про проведення будівельних робіт квартири АДРЕСА_1 не надавався (т. 1, а. с. 29-30). Стосовно вищезазначеного питання Державним управлінням справами 03.06.2015 листом № 01-13/19.3/1109 було вказано, що такий дозвіл може бути наданий, після врегулювання нею всіх організаційно-правових питань з експлуатуючою організацією та мешканцями будинку.

Згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві № 10/46-29/0208/10 від 02.08.2016 повідомлено, що останній не реєстрував та не видавав дозвільних документів на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1, Департаментом розпочато по даному факту позапланову перевірку (т. 1, а. с. 31).

З актів обстеження технічних приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 від 24.11.2016 та № 2 від 29.11.2016, затверджених Генеральним директором ДП «Укржитлосервіс» Презло М.М. вбачається, що виявлено несанкціоноване проникнення сторонніх осіб на горище будинку по АДРЕСА_1, всі входи до горища, у кількості 4 шт., заблоковані з середини, доступ до обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж та даху будинку неможливий, а на горищі виявлено кладку перегородки з піноблоків над сходовою клітиною, проріз в перекритті до 1 м.кв. з кв. АДРЕСА_1 на горище, при цьому була порушена конструкція каналу системи опалення, а також зафіксовано складування будівельних матеріалів на горищі (т. 1, а. с. 27-28).

Відповідно до технічної документації - інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 36,5 м.кв., одну житлову кімнату площею 18,9 м.кв., кухню - 8,5 м.кв., коридор - 4,4 м.кв., санвузол - 4,5 м.кв. (т. 1, а. с. 51-53).

Разом з тим, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75001597 від 06.12.2016 ОСОБА_5є власником квартириАДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м.кв. та житловою - 44,34 м.кв., державна реєстрація права власності на квартиру здійснена державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В. 29.12.2015 за №13124253, на підставі правовстановлюючого документа - виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві свідоцтва про право власності на нерухоме майно №53726282 від 22.02.2016, а підстава внесення запису - рішення держаного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В. №28086221 від 04.02.2016.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3зазначили, що вони є власниками квартир, які знаходяться по сусідству із квартирою АДРЕСА_1, власником якої була ОСОБА_5, яка самовільно, без затвердження проектної документації та згоди мешканців будинку розпочала у вересні 2016 року будівельні роботи (реконструкцію) в належній їй на той час квартирі АДРЕСА_1 та частині горища над вказаною квартирою, спрямовані на приєднання частини горища будинку до своєї квартири. Ці роботи полягали в переобладнані квартири відповідача в дворівневу за рахунок присвоєння належного на праві спільної сумісної власності власникам квартир у вказаному багатоквартирному будинку нежитлового приміщення - горища будинку, внаслідок чого нею було самовільно зайнято частину горища, а у результаті вже проведених нею будівельних робіт на горищі частково збудовані стіни, вирізано отвір в перекритті квартири, створені перешкоди для входу на горище. Вказали, що ОСОБА_5 та найняті нею будівельники перешкоджали законному доступу до горища, самовільно демонтували замки протипожежного виходу та встановили власні, чим унеможливили доступ до вентиляційних та водопровідних комунікацій будинку. На численні скарги мешканців будинку на дії відповідача та вимогу надати дозвільні документи на перепланування горища, остання не реагувала.

Враховуючи вищевикладене, позивачі звернулися із відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст. 369 ЦК Українивизначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У відповідності до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 року за N 572, власники квартир зобов'язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Пунктом 3.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76(далі - Правила) встановлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (п. п. 3.2.5, 3.2.7 Правил).

Пунктом 3.7.12 даних Правил передбачено, що не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у т. ч. венткамери, електрощитові) для зберігання устаткування, меблів, вибухопожежонебезпечних матеріалів та інших небезпечних предметів.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 передбачено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що співвласники - власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до технічної документації - інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 36,5 м.кв., одну житлову кімнату площею 18,9 м.кв., кухню - 8,5 м.кв., коридор - 4,4 м.кв., санвузол - 4,5 м.кв. (т. 1, а. с. 51-53).

ОСОБА_5, власник зазначеного житла здійснила будівельні роботи (реконструкцію) в ньому та частині горища над вказаною квартирою, спрямовані на приєднання частини горища будинку до своєї квартири.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.04.2017 № 84138754 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 06.03.2017 №332, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бойко О.В.; Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 28.03.2017 № 2017/629, виданий ТОВ «Міжрегіональний експертно-правовий центр» (т. 1, а. с. 198).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2017 № 85950958, також на підставі вищевказаних договору купівлі-продажу та технічного висновку, на ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Технічний паспорт пред'явлений гр. ОСОБА_4 на дворівневу квартируАДРЕСА_1, не є дійсним, оскільки ТОВ «БЛАГОБУДКОНСАЛТ» не виготовлявся відповідно до відповіді останнього від 26.04.2017 № 28/04-17 (т. 1, а. с. 170).

Висновком експертного дослідження судового експерта Командирова О.В. від 08.12.2017 № 174-02встановлено, що фактично приміщення квартири АДРЕСА_2 в рівні горища над квартирами АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, що зазначені в технічній документації на квартиру, відсутні. Жодні приміщення, які б відповідали вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва і класифікувались як житлові, в рівні горища будинку АДРЕСА_1 відсутні. Фактично даний будинок не має у своєму складі мансардного поверху.

Зміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей15, 16 ЦК України, а також статей1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Отже, підставою для набуття права власності є укладення правочину або винесення судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є формою фіксації його набуття.

Встановлено, що сторонам договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06.03.2017 приватним нотаріусом КМНО БойкоО.В. і зареєстрованим в реєстрі за №332, було достовірно відомо, що вони вчиняють правочин стосовно майна, яке реконструйоване (перебудоване) з переплануванням ОСОБА_5 Даним договором порушуються права і свободи власників квартир у багатоквартирному будинку, а тому останній підлягає визнанню недійсним.

Також, як наслідок укладення договору купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними та скасування реєстрація права власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна: - № 1214719180000 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 50,1 кв.м., житловою - 29,1 кв.м., зареєстровану за №19786762 від 31.03.2017 року приватним нотаріусом Бойко О.В.; - № 1214704580000 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,8 кв.м., житловою - 15,7 кв.м., зареєстровану за №19786478 від 31.03.2017 приватним нотаріусом Бойко О.В.

За наведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 06.03.2017, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4та визнання недійсними й скасування реєстрації права власності ОСОБА_4на об'єкти нерухомого майна правильними.

Посилання ОСОБА_4 на те, що договором купівлі-продажу не зачіпаються права та інтереси інших співвласників будинку є хибними, оскільки спірна квартир була перебудована з переплануванням на двоповерхову, шляхом зайняття території горища в будинку, що є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

Доводи ОСОБА_4, що позовна вимога відносно реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна не є похідною щодо прав власності, а є окремою самостійною, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 19 КАС Українивизначено, щоюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, крім встановлених даною нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи, що реєстрація права власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна випливає з договору купівлі-продажу, на підставі якого виникає право власності, яке оспорюється позивачами при розгляді даної справи, колегія суддів вважає, що усі вищезгадані питання пов'язані між собою та охоплюються вимогами позивачів про порушення їх права власності на допоміжні приміщення вказаного будинку, в зв'язку з чим цей спір має вирішуватися саме за правилами ЦПК.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно з ст. 100 Житлового кодексу Української РСР виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСРвиконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 1.4.5 Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Рішення Київської міської ради від 24.05.2012 N 587/7924 Про затвердження Порядку перепланування житлових і нежитлових приміщень у будинках у місті Києві передбачає необхідність отримання дозволу на перепланування від дозвільного органу, порядок отримання такого дозволу та вимоги до перепланування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, виконання робіт з перебудови та перепланування жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, із подальшим використанням їх у власності одного із співвласників допускається за наявності відповідного на це дозволу та за погодженням з іншими співвласниками, без обмеження інтересів та житлових прав співвласників будинку.

Для переобладнання горища будинку, що знаходиться у спільному користуванні всіх мешканців, окрім іншого необхідна згода усіх власників квартир даного будинку.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до листа від 26.10.2015 № 527 адресованого на ім'я ОСОБА_1, ДП «Укржитлосервіс» уважно розглянуло колективну скаргу мешканців будинку АДРЕСА_1 за вхідним № 130 від 21.09.2015 щодо самоправного перепланування горища гр. ОСОБА_5 та повідомляється, що стосовно вищезазначеного питання Державним управлінням справами 03.06.2015 листом № 01-13/19.3/1109 громадянці ОСОБА_5 було направлено відповідь про надання їй дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища, після врегулювання всіх організаційно-правових питань з експлуатуючою організацією та мешканцями будинку Державне управління справами повернеться до розгляду щодо надання гр. ОСОБА_5 дозволу на реконструкцію квартири з приєднанням частини горища (т. 1, а. с. 29-30). Згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві № 10/46-29/0208/10 від 02.08.2016 повідомлено, що останній не реєстрував та не видавав дозвільних документів на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1, Департаментом розпочато по даному факту позапланову перевірку (т. 1, а. с. 31). З актів обстеження технічних приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 від 24.11.2016 та № 2 від 29.11.2016, затверджених Генеральним директором ДП «Укржитлосервіс» Презло М.М. вбачається, що виявлено несанкціоноване проникнення сторонніх осіб на горище будинку по АДРЕСА_1, всі входи до горища, у кількості 4 шт., заблоковані з середини, доступ до обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж та даху будинку неможливий, а на горищі виявлено кладку перегородки з піноблоків над сходовою клітиною, проріз в перекритті до 1 м.кв. з кв. АДРЕСА_1 на горище, при цьому була порушена конструкція каналу системи опалення, а також зафіксовано складування будівельних матеріалів на горищі (т. 1, а. с. 27-28).

Відповідно до технічної документації - інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 36,5 м.кв., одну житлову кімнату площею 18,9 м.кв., кухню - 8,5 м.кв., коридор - 4,4 м.кв., санвузол - 4,5 м.кв. (т. 1, а. с. 51-53). Після реконструкції, зазначена квартира стала загальною площею 82,15 м.кв. та житловою - 44,34 м.кв. згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75001597 від 06.12.2016.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості прийнятого державним реєстратором рішення в частині реєстрації прав за відповідачем ОСОБА_5

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

У відповідності до статті 2 вищевказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз вищезгаданого закону в частині повноважень державного реєстратора дає можливість прийти до висновку про те, що останній зобов'язаний при перевірці документів встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 18 Порядку Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 самовільно, без отримання дозволу від дозвільного органу та згоди мешканців будинку, здійснила будівельні роботи (реконструкцію) в належній їй на той час квартирі АДРЕСА_1 та частині горища над вказаною квартирою, спрямовані на приєднання частини горища будинку до своєї квартири, переобладнання її в двохповерхову.

В силу ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено з підстав передбачених даною нормою права.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що перед вчиненням реєстраційної дії державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих для оформлення прав та їх обтяжень, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає встановленим порушення державним реєстратором вимог законодавства внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

На вище згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. За наведеного рішення суду в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, підлягає визнанню незаконними та скасуванню

- державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м. кв. та житловою - 44,34 м. кв., проведену державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В. від 29 грудня 2015 року за №13124253;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28086221 від 04 лютого 2016 року, видане держаним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно №53726282 від 22 лютого 2016 року, видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.

Висновки суду першої інстанції про неможливість втручання у діяльність державного реєстратора колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 25.12.2015 для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Матеріали реєстраційних справмістять дані про відсутність всіх вищенаведених документів, зокрема паспорт на об'єкт нерухомого майна та письмової заяви співвласників.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_5 в порушення вимог чинного законодавства здійснила переобладнання своєї квартири, щляхом перебудови в дворівневу, тому як наслідок документи на створене нерухоме майно підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Що стосується підвідомчості розгляду даних позовних вимог, то колегія суддів вважає наступне.

У даному конкретному випадку має місце єдине правопорушення з боку відповідача - ОСОБА_5, яке виявилось в посяганні на право власності позивачів по справі, здійснено шляхом вчинення вищезгаданих тотожних дій направлених на легалізацію такого порушення, в тому числі внаслідок проведення реєстрації новоствореної квартири.

Порушення з боку ОСОБА_5 відносно позивачів були встановлені під час розгляду справи, яке пов'язане з правом власності.

За наведеного, колегія суддів вважає, що позивачі самі обрали спосіб захисту свого порушеного права (вирішення спору в порядку цивільного судочинства), що мне суперечить вимогам закону.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови суду у визнанні дій ОСОБА_5, пов'язаних з перебудовою (переплануванням) її квартири у зазначеному будинку незаконними.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановленео, що ОСОБА_5 незаконно, всупереч інтересів інших співвласників вказаного будинку здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1, шляхом переобладнання її у дворівневу за рахунок присвоєння приміщень загального користування (горища).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, ОСОБА_5 не надано належних доказів на підтвердження наявності всіх необхідних документів для здійснення таких будівельних робіт, а саме перебудову вищевказаної квартири.

Згідно ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК). Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Пунктом 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76передбачено, що у разі самовільного перепланування власником жилого приміщення у будинку цього приміщення, що призвело до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушення прав інших споживачів, власник жилого приміщення зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник або заінтересована особа має право вимагати усунення відповідних перешкод.

Застосування до власника жилого приміщення у багатоквартирному будинку санкцій за самовільне перепланування цього приміщення, шляхом його приведення до попереднього стану обумовлено певними негативними наслідками таких дій, зокрема, порушенням прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Враховуючи, здійснення перебудови квартириОСОБА_5, шляхом створення дворівневої за рахунок присвоєння приміщень загального користування з порушенням прав співвласників багатоквартирного будинку та цільового призначення горища, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 за свій рахунок відновити частину приміщення загального користування (горища), розміщеного над квартирою АДРЕСА_1, у відповідності з проектом на будинок.

За наведених обставин рішення суду і в даній частині позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Посилання представника ОСОБА_5 на неможливість виконання вказаної частини рішення, у зв'язку з відсутністю проектної документації вказаного будинку колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник балансоутримувача підтвердив факт наявності такої документації і можливості надання її вказаному відповідачу для приведення горища будинку в первиний стан.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: Державне управління справами, Державне підприємство «Укржитлосервіс», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати:

- державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,15 м. кв. та житловою - 44,34 м. кв., проведену державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В. від 29 грудня 2015 року за №13124253;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28086221 від 04 лютого 2016 року, видане держаним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно №53726282 від 22 лютого 2016 року, видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В.

Визнати незаконними дії ОСОБА_5у здійсненні реконструкції квартири АДРЕСА_1шляхом переобладнання її у дворівневу за рахунок присвоєння приміщень загального користування (горища).

Зобов'язати ОСОБА_5за свій рахунок відновити частину приміщення загального користування (горища), розміщеного над квартирою АДРЕСА_1, у відповідності з проектом на будинок.

Стягнути з ОСОБА_5на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в розмірі по 1 378,00 грн. на кожного з позивачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.06.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк