Ухвала суду № 74960101, 25.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-968/18

760/22870/15-ц

У Х В А Л А

25 червня 2018 року Соломўянський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі: Швидченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київського міського Голови Кличка Віталія Володимировича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просив поновити його на посаді головного інженера Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» та стягнути солідарно з відповідачів на його користь 76 100, 00 грн. як відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2015 року по 19 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2016 року за заявою позивача у якості співвідповідача у справі залучено ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 року за клопотанням позивача Київський міський Голова Кличко Віталій Володимирович та ОСОБА_9 залучені в якості співвідповідачів.

08 лютого 2017 року позивач подав до суду заяву про зміну підстав, збільшення розміру позову.

У зазначеній заяві позивач просив визнати незаконними та скасувати наказ №288-к від 01 грудня 2015 року про його звільнення, наказ №275-к від 06 листопада 2015 року про покладення на ОСОБА_4 виконання обов'язків директора КП «Київський крематорій», розпорядження Київського міського Голови №810 від 06 листопада 2015 року про покладення на ОСОБА_4 виконання обов'язків директора КП «Київський крематорій», подання до цього розпорядження, недійсним договір №06/01/16-ю про надання правової допомоги від 16 січня 2016 року між адвокатом ОСОБА_9 та РССКП «Київський крематорій», поновити його на посаді головного інженера Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» та стягнути солідарно з відповідачів Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь 302 602, 00 грн. як відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 грудня 2015 року по 08 лютого 2017 року, з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» 10 000 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Підставами позову позивач зазначив те, що наказ про його звільнення не був погоджений юрисконсультом ОСОБА_13

Позивач вважав, що Київський міський Голова Кличко В.В. не мав повноважень покладати на ОСОБА_4 виконання обов'язків директора КП «Київський крематорій» за відсутності подання директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА про призначення ОСОБА_4 директором КП «Київський крематорій», а таке призначення мало відбуватися відповідно до ст. 19 Конституції України та розпорядження Київського міського Голови №118 від 15 липня 2013 року, яким затверджено Порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Наказ про звільнення є незаконним, оскільки ОСОБА_4 не мав повноважень на видачу та підписання такого наказу.

В наказі про звільнення не зазначено, яке конкретно порушення трудової дисципліни стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи, ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, ступінь заподіяної цією дією підприємству шкоди, не враховано 23 -річну роботу позивача на підприємстві.

При звільненні позивачу не було запропоновано іншої посади, з ним не проведено розрахунок при звільненні та не видано трудову книжку, вимоги про стягнення середнього заробітку стосуються періоду з 02 грудня 2015 року по 08 лютого 2017 року.

Договір №06/01/16-ю про надання правової допомоги від 16 січня 2016 року між адвокатом ОСОБА_9 та РССКП «Київський крематорій» позивач вважав недійсним, оскільки він є фіктивним. Так, договір підписано від імені РССКП «Київський крематорій» ОСОБА_4, який не мав на це відповідних повноважень, актів прийому-передачі виконаних робіт за цим договором не складалося, грошових коштів ОСОБА_9 не виплачувалося.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України суд вирішив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 19 КАС України на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги до Київського міського Голови не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому в цій частині позовних вимог справа підлягає закриттю.

Крім того, пунктом 3 частини 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року (т.2 а.с.а.с. 140-148), залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року (т.2 а.с.а.с. 149156), відмовлено у позові ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_9, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві в інтересах Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4, про визнання незаконним внесення змін до Статуту, визнання недійсною реєстрації Статуту, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування неотриманої доплати за суміщення посад та моральної шкоди, в якому позивач, зокрема, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 228-к від 01.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера - першого заступника директора РССКП «Київський крематорій», оскільки наказ не погоджено начальником Головного управління ритуальних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що мало бути зроблено відповідно до пункту 6.4 Статуту РССКП «Київський крематорій», видано неправомочною особою, наказ є необґрунтованим, виданий всупереч колективному договору підприємства;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера - першого заступника директора РССКП «Київський крематорій»;

- стягнути з РССКП «Київський крематорій» на користь позивача 5700 грн. як відшкодування заробітної плати головного інженера за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 по 17.12.2015, 105 899,20 грн. як відшкодування неотриманої доплати за суміщення посад та виконання обов'язків першого заступника директора РССКП «Київський крематорій» (за цей же період), 5000 грн. як відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року було встановлено, що наказ № 288-к від 01 грудня 2015 року про звільнення позивача був виданий повноважною особою - в.о. директора підприємства, який обов'язки директора виконував на підставі розпорядження №810 від 6 листопада 2015 року Київського міського голови.

Позивачем не заперечувалось тієї обставини, що 18 листопада 2015 року його було ознайомлено з розпорядженням №09 від 18 листопада 2015 року, яким його було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно порушень, викладених в акті перевірки Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 жовтня 2015 року, а також не заперечувалась та обставина, що письмові пояснення ним надані не були.

Із службової записки позивача від 19 листопада 2015 року вбачалося, що позивач вказував на те, що не має можливості надати пояснення по факту виявлених порушень, оскільки йому не був наданий акт перевірки, проте на розпорядженні №09 від 18 листопада 2015 року позивачем було вказано про те, що з розпорядженням позивач ознайомлений, акт від 15 жовтня 2015 року отримав о 17-00 год. 18 листопада 2015 року.

За наказом від 01 грудня 2015 року №288-к підставами для звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України були: акт Державної архітектурно-будівельної інспекції України перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 жовтня 2015 року, наказ від 10 квітня 2015 року №111-к, наказ від 24 квітня 2015 року №120-к.

Як вбачалося з вказаного акту від 15 жовтня 2015 року, при перевірці було встановлено, що позивачем не виконувались його посадові обов'язки, які визначені посадовою інструкцією, а саме не виконувались заходи щодо отримання та відновлення технічної документації на приміщення підприємства, проведення їх поточного огляду, періодичного обстеження та належного утримання приміщень ритуального корпусу, кремаційного цеху та підземної галереї, проведення капітального ремонту та відновлення, що призвело до того, що зазначені приміщення перебувають у незадовільному стані та не можуть безпечно експлуатуватись, що є порушенням вимог ст. 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Посилання позивача на те, що зазначені в акті від 15 жовтня 2015 року недоліки виникли не з його вини, а внаслідок невиконання посадових обов'язків начальником та працівниками виробничо-технічного відділу, колегія суддів відхиляла, оскільки з посадової інструкції позивача вбачалося, що саме позивачем, як головним інженером підприємства, були допущені вказані в акті порушення.

Наказами від 10 квітня 2015 року №111-к, від 24 квітня 2015 року №120-к позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Наказом №111-к від 10 квітня 2015 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, позивачем у судовому порядку оскаржувався цей наказ, у задоволенні позову було відмовлено, рішення суду набрало законної сили.

Зважаючи на наведене, судова колегія вважала. що у відповідача були підстави для звільнення позивача 1 грудня 2015 року за ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України.

Також ухвалою суду було встановлено, що посилання в скарзі на те, що судом не було встановлено наявність шкоди в результаті винних дій позивача та причинний зв'язок між його винними діями та шкодою, завданою ними підприємству, наявність та розмір такої шкоди, не є підставою для визнання звільнення позивача незаконним, оскільки за ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України завдання шкоди підприємству внаслідок систематичного невиконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не є обов'язковою умовою для звільнення.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів.

Як зазначено у рішенні суду, з урахуванням уточнень позовних вимог та збільшення розміру позовних вимог, позивач свої вимоги мотивував тим, що з 02 серпня 1993 року по 01 грудня 2015 року працював на посаді головного інженера - першого заступника директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій».

01 грудня 2015 року у відсутність директора його викликали в кабінет директора, де відповідачі ознайомили його з наказом № 288-к від 01 грудня 2015 року про звільнення з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, підписаним ОСОБА_4 Вважав наказ про звільнення незаконним та необґрунтованим, виданим з порушенням норм трудового законодавства.

Так, процес звільнення відбувся не конкретною особою, а не уповноваженими на це особами - відповідачами, які знаходились в кабінеті за протиправної бездіяльності ОСОБА_11, ОСОБА_13, що були відсутні.

Звільнення проведено особами, які не мали права бути на своїх робочих місцях в цей день та раніше, оскільки не були відповідно навчені основам охорони праці, пожежної безпеки та не мали відповідних посвідчень, не пройшли вступні, первинні, повторні інструктажі з охорони праці, пожежної безпеки, про що ним їм було вручено відповідні приписи. Наказ про звільнення не погоджений з юрисконсультом підприємства. Звільнення було проведене першим заступником директора, а не директором, за відсутності зареєстрованого наказу про виконання заступником директора обов'язків.

Не обґрунтовано «систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення» - п. 3 ст. 40 КЗпП України.

У наказі є посилання на акт відмови від надання письмових пояснень від 20 листопада 2015 року стосовно його посадових обов'язків щодо супроводження перевірки ДАБІ, чим відповідно спричинено негативні наслідки та нанесено шкоду підприємству. Про акт відмови він дізнався лише 01 грудня 2015 року та не був з ним ознайомлений. Акт сфальсифікований.

Його не було ознайомлено з матеріалами перевірки ДАБІ, що нібито відбулася 15 жовтня 2015 року. Ніхто з інженерного персоналу не знав про цю перевірку за виключенням ОСОБА_11 та ОСОБА_4 За результатами складеного акту негативних наслідків для підприємства не наступило, і акт не є документом, що зобов'язує відповідача вживати заходів. За ведення контролю за надійністю та безпечною експлуатацією будівель, споруд та інженерних мереж відповідає не головний інженер, а начальник виробничо-технологічного відділу згідно з додатком № 14 «Комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення встановлених нормативи безпеки, гігієни праці та виробничого середовища по ритуальній службі СКП «Київський крематорій» на 2014-2016 роки».

При звільненні йому не було запропоновано іншої посади, як того вимагає закон та не було засідання та згоди профспілкового комітету на його звільнення.

Позивач просив суд ухвалити рішення, яким:

поновити його на посаді головного інженера Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Київський крематорій» Виконавчого органу Київради (КМДА);

стягнути з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» на його користь 286264 гривні як відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 грудня 2015 року по 20 січня 2017 року;

стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 солідарно на користь Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» 286264 гривні виплачені йому в результаті зазначених незаконних дій та його незаконного звільнення;

розподілити судові витрати, зокрема, його витрати на правову допомогу в розмірі 24300 гривень.

Рішенням суду було встановлено, що при звільненні позивача відповідачем дотримані вимоги закону.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що виконуючий обов'язки директора ОСОБА_4 не мав повноважень на його звільнення, оскільки з 07 листопада 2015 року ОСОБА_4 визначений як особа, що виконує обов'язки директора. Та обставина, що копію наказу про звільнення позивачу могли вручати відповідачі, не є порушенням його трудових прав та не свідчить про незаконність звільнення.

Також закон не вимагає від роботодавця при звільненні особи отримання погодження з юристом підприємства.

При звільненні особи з роботи за п. 3 ч. 40 КЗпП України трудове законодавство не зобов'язує роботодавця пропонувати такій особі інші вакантні посади, тому такі вимоги позивача є безпідставними.

Оскільки позивач не довів своє право на визнання наказу про звільнення неправомірним та поновлення його на роботі, то не підлягали задоволенню й вимоги позивача про стягнення на його користь відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, солідарного стягнення з відповідачів - фізичних осіб на користь Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виплачених позивачу коштів та витрат на правову допомогу, які є похідними від інших вимог.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року залишено без зміни та встановлено, що відповідач дотримався встановленого ст. 149 КЗпП України порядку застосування дисциплінарного стягнення, а факт невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків без поважних причин мав місце, що стало підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Оскільки, зазначені рішення суду постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поновлення на роботі, та в частині стягнення з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 20 січня 2017 року - підлягає закриттю.

Враховуючи викладене і керуючись ст. 255 ЦПК України,

у х в а л и в :

Провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київського міського Голови Кличка Віталія Володимировича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог до Київського міського Голови Кличка Віталія Володимировича - закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд справи в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративних судів в порядку адміністративного судочинства.

Провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київського міського Голови Кличка Віталія Володимировича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поновлення на роботі, та в частині стягнення з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 20 січня 2017 року - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.І. Кізюн