Ухвала суду № 74960001, 14.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/6884/18

Справа №760/12715/18

УхВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Антипова І.Л., за участю секретаря Коржа А.А.,представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017 року в рамках кримінального провадження № 12017100090005802,-

В С Т А Н О В И В:

14.05.2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою Солом'янського районного м. Києва від 16.08.2017 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на групу нежитлових приміщень №9, №10, №11, №12 загальною площею 1 209,95 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_3, а також встановлено заборону на розпорядження, відчуження та користування вказаним майном. Посилається на те, що з матеріалів, які додані до клопотання слідчого, відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а також докази того, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем вищевказаного майна. Даний факт встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2018 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2017 року про накладення арешту, яким скасовано дану ухвалу.

Отже, під час ухвалення ухвали від 16.08.2017 року про накладення арешту на майно ОСОБА_3, слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем даного майна, а відтак на належне їй майно не може бути накладено арешт. Право власності на приміщення ОСОБА_3 набула на підставі Договору відступлення майнового (речового) права, укладеного 21.04.2016 року з ОСОБА_4, яка в свою чергу, отримала права на ще приміщення 13.04.2016 від свого батька ОСОБА_5 В свою чергу ОСОБА_4 отримав майнові права на приміщення 14.08.2013 на підставі укладеного з ОСОБА_6 договору відступлення права вимоги. У власності ОСОБА_7 майнові права на нежитлове приміщення знаходилися з 02.08.2006 на підставі Договору №1 інвестування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс» «Оболонь» та ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_8 сплатив ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс» «Оболонь» лише 90% суми коштів, що передбачена договором інвестування нежитлового приміщення №1 від 02.08.2006 року. Повну вартість нежитлового приміщення згідно вказаного договору інвестування від 02.08.2006 року сплатила забудовнику ТЛОВ «МЖК «Оболонь» інвестор ОСОБА_3. Після сплати коштів ОСОБА_3 отримала Довідку №9 від 05.04.2017 року про сплату повної вартості об'єкта інвестування. Спала ОСОБА_3 коштів на рахунок забудовника та необізнаність з тим, що майнові права на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, були передачі до статутного капіталу ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА», свідчить про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України.

Вважає, що арешт на належне майно ОСОБА_3, накладений необґрунтовано, оскільки нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності добросовісного набувача.

В судове засідання представник заявник клопотання підтримала просила його задовольнити.

Представник Солом'янського УП ГУ НП у місті Києві в судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду справи, належним чином повідомлений.

За таких обставин, слідчий суддя знаходить можливим завершити розгляд клопотання у відсутності слідчого та прокурора.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши представлені сторонами письмові докази, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що до Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві, надійшла заява директора департаменту розслідування протиправних діянь ПАТ КБ «Експобанк» код ЄДРПОУ 21708016 ОСОБА_9, з приводу встановлення факту подання невстановлено ю особою підроблених документів, для введення об'єкту будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в експлуатацію.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.08.2006 між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_6 укладено Договір №1 інвестування нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 209,95 кв.м. (вартість інвестування 7 575 000,00 грн.) на підставі якого забудовник, за рахунок залучених від інвестора коштів зобов'язався збудувати та передати у власність двох поверховий Блок соціального побутового обслуговування (БСПО) з цокольним приміщенням та інженерною інфраструктурою, щитовою, тепловим пунктом, вентиляційною камерою.

На виконання умов договору ОСОБА_10 здійснено оплату, що підтверджено меморіальним ордером №295642 від 02.08.2006 на суму 3 800 000,00 грн., меморіальним ордером №207015 від 12.10.2006 на суму 2 242 000,00 грн., меморіальним ордером № 218456 від 26.10.2006 на суму 762 750,00 грн.

19.12.2007 між АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_11 укладено Договір кредитної лінії №20/USD-CK на суму 1 460 000,00 доларів США, забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором, була фінансова порука ОСОБА_12.

В подальшому, 14.08.2013 між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №2808, на підставі якого ОСОБА_6 передані права вимоги ОСОБА_12, що витікають з Договору від 02.08.2006 №1 інвестування нежилого приміщення (БСПО) за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено, що 14.04.2014 ОСОБА_12 шляхом внеску до статутного капіталу ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА» належних йому майнових прав на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1, збільшив статутний капітал та став 100% учасником вказаного Товариства.

28.04.2014 на підставі заяви ОСОБА_12 від 24.04.2014 АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» прийнято 100% частку статутного капіталу ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА», що передана ОСОБА_12 за актом прийому-передачі частки у статутному капіталі, за ціною визначеною на підставі оцінки корпоративних прав суб'єктом оціночної діяльності в сумі 15 500 000,00 грн.

Таким чином на баланс АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», в рахунок погашення кредиту за Договором кредитної лінії №20/USD-CK від 19.12.2007, а саме: неустойки у сумі 35 000,00 грн., заборгованості за тілом кредиту у сумі 12 869 818,55 грн., заборгованості за відсотками у сумі 2 595 181,45 грн., ОСОБА_12 передано корпоративні права ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА», які включені до ліквідаційної маси АТ «КБ «ЕКСПОБАНК».

Статутний капітал ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА» становить 17 401 265,00 грн., та сформований за рахунок майнових прав на нерухомість, а саме: нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 209,95 кв. м., що має грошову оцінку в розмірі 16 000 000,00 грн. (далі - Об'єкт нерухомості).

Проте, ОСОБА_12, діючи навмисно, з метою заволодіння майном АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та придбання права на майно шляхом обману, достовірно знаючи, що зазначене майно належить банку, уклав 13.04.2016 із своєю донькою ОСОБА_4 договір відступлення майнового речового права на Об'єкт нерухомості і права вимоги (заміна кредитора в зобов'язанні), на підставі якого відступив останній майнові права на нежитлове приміщення (БСПО), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу, 21.04.2016 ОСОБА_4 уклала договір відступлення майнового речового права на Об'єкт нерухомості і права вимоги (заміна кредитора в зобов'язанні) з ОСОБА_3 та на підставі зазначеного договору, відступила майнові права на вищезазначене нежитлове приміщення.

11.05.2017 та 13.06.2017 за вказаним фактом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подані до правоохоронних органів заяви про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.214 КПК України. За фактами, викладеними у вищезазначених заявах, слідчим відділом Соломенського УП ГУ Національної поліції в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100090005802 від 26.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Постановою слідчого Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_14 від 01.08.2017 нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 209,95 кв. м. визнано речовим доказам.

В межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017 задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на арешт на групу нежитлових приміщень №9, №10, №11, №12 загальною площею 1 209,95 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_3, а також встановлено заборону на розпорядження, відчуження та користування вказаним майном.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладено виходячи з того, що застосування вказаного заходу забезпечення виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи з метою запобігання його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищенняю, використання, передачі,відчуження та збереження речових доказів.

Вирішуючи порушене в межах даного клопотання питання про скасування арешту майна, слідчий суддя, оцінюючи наведені вище обставини, враховує наступне.

У відповідності до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Умови та порядок позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном визначаються главою 17 розділу ІІ КПК України (ст.ст. 170-174).

За визначенням ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Положеннями ст. 174 КПК України закріплено механізм захисту законних прав та інтересів осіб, право власності яких обмежено під час кримінального провадження.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 174 КПК, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, вказаною нормою процесуального закону, серед іншого визначені правові підстави скасування арешту майна, тобто, тимчасового позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якими є: 1) накладення арешту необґрунтовано; усунення обставин, які обумовлювали потребу в арешті майна.

Виходячи із змісту приписів ч.ч. 3-6 ст. 170 КПК, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.

Разом з цим, підлягає врахуванню, що для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні достатність доказів залежить від певних обставин, які встановлює кримінальний процесуальний закон, а також, від стадії кримінального провадження, завдань кримінального провадження, які реалізуються на його відповідній стадії.

Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Враховуючи зазначене, а також виходячи з мети арешту зазначеної в ухвалі слідчого судді від 16.08.2017 правовою підставою арешту майна є п.п. 1, 3-4 ч. 2 статті 170 КПК України.

Частиною третьою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення збереження речових доказів.

Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб'єктів - щодо будь-якої фізичної або юридичної особи. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого припущення про що речі, документи, інше майно: 1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, 4) набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною п'ятою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб'єктів - осіб, які набули статус підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого припущення про можливість призначення судом щодо вказаних суб'єктів покарання у виді конфіскації майна.

Частиною шостою ст. 170 КПК України визначені умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення законної мети визначеної п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При вирішенні питання про арешт майна з цих підстав, згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України підлягає вираховуванню, в тому числі, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а також, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Таким чином, зі змісту вказаних положень КПК вбачається, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, може бути застосовано до визначеного кола суб'єктів - підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Іншою необхідною умовою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, в матеріалах клопотання відсутні достатні та підтверджені дані про те, що майно, а саме нежитлові приміщеня №9, №10, №11, №12 загальною площею 1 209,95 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_3 - відповідають критеріям, визначених ст. 98 КПК України, тобто: 1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 3) є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, 4) набуті кримінально протиправним шляхом.

В матеріалах даного клопотання відсутні фактичні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_3 є суб'єктом, щодо якого відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 170 може бути застосовано захід забезпечення у виді арешту майна.

Крім того, в матеріалах даного клопотання відсутні докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а також докази того, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем вищевказаного майна.

Відповідні обставини не наведені і в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017.

Посилання представника заявника на те, що арешт накладено на вищевказане майно необгунтовано, і те що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, та вищевказане майно набуто законним шляхом підтверджуються достатньою сукупністю даних, що випливають з представлених заявником доказів, якими є: договір відступлення майнового права на Обєкт нерухомості і права вимоги від 21.04.2016 року; довідка №9 від 05.04.2017 року про сплату повної вартості об'єкта інвестування; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником є ОСОБА_3

З огляду на зазначене, за результатами судового розгляду даного клопотання висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту відповідно майна заявника з підстав, визначених п.п. 1, 3-4 ч. 2 статті 170 КПК України не знаходять свого підтвердження.

Отже, слідчий суддя приходить до переконання, що заявником доведено, що арешт на належне їй майно накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017 необґрунтовано, і таке обмеження права власності у даному випадку не є співрозмірним до завдань кримінального провадження.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про скасування арешту з майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий судя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017 р. на майно, а саме групи нежитлових приміщень №9-12, загальною площею 1209,95 кв.м., Блок соціально-побутового обслуговування, що є двоповерховою будівлею з підвалом на надбудовою, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 1240479880000, яке належить на праві власності ОСОБА_3

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.Л. Антипова