Рішення № 74959779, 12.03.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12932/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі судового засідання Горбані О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі ЦОУ ПФУ в м.Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив: 1) визнати протиправним рішення відповідача від 02.06.2017 р. № 142573 в частині визначення ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років в сумі 10 740,0 грн. внаслідок її незаконного зменшення при перерахунку на підставі судових рішень; 2) визнати протиправним дії відповідача від 31.07.2017 р. № 595 щодо незаконної вимоги до позивача про сплату ним на рахунок ГУ ПФУ суми в розмірі 184 883,76 грн. як різниці від суми, отриманої ним за період з 01.01.2016 р. по 31.06.2017 р. внаслідок незаконного зменшення виплати йому щомісячної пенсії у розмірі 10 740,0 грн.; 3) зобов'язати відповідача провести позивачу пенсії за вислугу років з 01.01.2016 р. відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру (в ред. від 26.07.2001 р. № 1789-ХІІ) з розрахунку 90% від середньої заробітної плати за посадою, яку він обіймав до звільнення з роботи, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп, без обмеження її максимального розміру, забезпечити своєчасну виплату перерахованої пенсії, а також заборгованості, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

Позов мотивний тим, що постановою Подільського районного суду м.Києва від 06.02.2017 р. у справі № 758/491/17 було задоволено його позов із зобов'язанням ЦОУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру (в ред. від 26.07.2001 р. № 1789-ХІІ) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп без обмеження її розміру. Дана постанова районного суду в частині виплати пенсії без обмеження її розміру та часу, з якого вона підлягає перерахуванню, була скасована 27.04.2017 р. Київським апеляційним адміністративним судом. 19.05.2017 р. звернувся до ЦОУ ПФУ в м.Києві про прийняття до виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 р. у справі № 758/491/17 щодо перерахування його пенсії за вислугу років, і листом від 27.04.2017 р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до проведеного перерахунку розмір його пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» з 01.01.2016 р. становитиме 10 740,0 грн., а листом від 31.07.2017 р. повідомив про переплату в розмірі 184 883,76 грн. та необхідність її повернення. Дані дії та рішення вважає протиправними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства має право на отримання пенсії за вислугу років з 01.01.2016 р. відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру (в ред. від 26.07.2001 р. № 1789-ХІІ) з розрахунку 90% від середньої заробітної плати за посадою, яку він обіймав до звільнення з роботи, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп, без обмеження її максимального розміру.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Крім того, представником позивача ОСОБА_2 додатково через канцелярію суду подані письмові пояснення, в який сторона позивача зазначає, що розмір пенсії в розмірі 10 740,0 грн. застосовується до пенсій, які призначаються з 01.01.2016 р., а позивачу була призначена пенсія до цього періоду, а тому на нього не розповсюджується. Крім того, апеляційний суд, скасовуючи 27.04.2017 р. рішення суду 1 інстанції, зазначив, що в тому провадженні вимоги про перерахунок пенсії без обмеження її розміру були передчасними. Також додав, що підстав для закриття провадження за вищевказаним позовом, про що просить представник відповідача, на думку сторони позивача не має, оскільки заявлені вданому провадженні вимоги не є ідентичними вимогам, розглянутим у справі № 758/491/17.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, представником відповідача ОСОБА_4 через канцелярію суду подані письмові заперечення, в яких посилаються на те, що Закон України «Про прокуратуру» від 02.11.1991 року №1789-XII втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 року №1013 не визначено умови та порядок перерахунку пенсій за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру". До того ж підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про прокуратуру" без обмеження її максимального розміру відсутні з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, за якими тимчасово у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740,00 грн. Управлінням виконана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 р., нарахувавши її в розмірі 90% від суми місячної зарплати, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р., що призвело до зменшення виплати пенсії. Внаслідок перерахування виникла переплата у виплаті пенсії позивачу у розмірі 184 883,76 грн. Також через канцелярію суду подано клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що є постанова Подільського районного суду м.Києва від 06.02.2017 р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 р. з того самого спору і між тими самими сторонами.

Суд, встановивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 працював на посаді заступника Генерального прокурора України, звільнився за вислугою років, перебуває на обліку в Центральному об'єднанні управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про прокуратуру», розраховану виходячи із 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Постановою Подільського районного суду м.Києва 06.02.2017 р. визано протиправними дії ЦОУ ПФУ в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп та зобов'язано відпвідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці ГПУ № 18-698зп від 13.05.2016 р. без обмеження її розміру (справа № 758/491/17).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 р. вищевказана постанова суду 1 інстанції в частині перерахунку пенсії без обмеження розміру скасована з прийняттям у цій частині нового рішення: зобов'язати ЦОУ ПФУ в м.Києві здійснити з 01.01.2016 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», нарахувавши її в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці ГПУ № 18-698зп від 13.05.2016 р. В іншій частині постанова районного суду залишена без змін.

На виконання вищезазначеної постанови суду 2 інстанції відповідачем було проведено перерахунок розміру пенсії позивачу із визначенням її розміру в 10 740,0 грн., що підтверджено розпорядженням № 142573 від 02.06.2017 р. Про дані обставини ЦОУ ПФУ в м.Києві повідомив позивача листом від 30.05.2017 р.

Листом від 31.07.2017 р. № 595 відповідач повідомив позивача про переплату пенсії за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р. у розмірі 184 883,76 грн., яка виникла внаслідок виконання судового рішення, та запропонував повернути вказані суми.

Листом від 23.08.2017 р. відповідач повідомив позивача про те, що розмір перерахованої позивачі на підставі судового рішення в період до 31.12.2017 р. не може перевищувати встановленого законом розміру - 10 740,0 грн.

Вважаючи такі дії неправомірними, позивач звернувся до суду.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Крім того, п. 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

А відтак, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині, оскільки така позиція сторони відповідача не відповідає вимогам закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність розпорядження ЦОУ ПФУ в мюКиєві від 02.06.2017 р. № 142573, яким відповідач обмежив розмір пенсії позивача у 10 740,0 грн., в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування розпорядження від 02.06.2017 р., а вимоги щодо про визнання протиправним дії відповідача щодо сплати суми в розмірі 184 883,76 грн. як різниці між отриманої позивачем за період з 01.01.2016 р. по 31.06.2017 р. пенсії та суми перерахованої пенсії (виходячи з розміру 10 740,0 грн.) є похідними, то суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо вимоги, оформленої листом від 321.07.2017 р. № 595, до позивача про повернення даної суми.

Вирішуючи вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 р. відповідно до довідки ГПУ від 13.05.2016 р., що була предметом розгляду у справі № 758/491/17 та по якій постановлялось рішення про перерахунок, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Скасовуючи рішення Подільського районного суду від 06.06.2017 р. про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію на підставі даної довідки, апеляційний суд в своїй постанові від 27.04.2017 р. зазначив на те, що така вимога позивача є передчасною.

В даному провадженні судом достеменно встановлено, що відповідач неправомірно обмежив розмір пенсії позивача своїм розпорядженням від 02.06.2017 р.

А відтак, вимоги про зобов'язання відповідача про перерахунок пенсії без обмеження її розміру обґрунтовані саме іншими підставами, а тому суд не може погодитись з клопотанням відповідача про закриття провадження у справі в цій частині, в зв'язку з чим ці вимоги підлягають розгляду по суті.

Право на перерахунок пенсії позивача за вислугою років з 01.01.2016 р. відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру (в ред. від 26.07.2001 р. № 1789-ХІІ) з розрахунку 90% від середньої заробітної плати за посадою, яку він обіймав до звільнення з роботи, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп, встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 р. А тому дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст.78 ч.4 КАС України.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та заснованими на законі, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

На підставі викладеного, ст.ст.22, 58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 р. №1789-ХІІ), керуючись п.10, 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (2017 р.), ст.ст.2, 5, 9, 73-76, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 295, 297 КАС України

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві від 02.06.2017 р. № 142573 в частині визначення ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років з 01.01.2016 р. в розмірі 10 740,0 грн.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві щодо вимоги до ОСОБА_1, оформленої листом від 31.07.2017 р. № 595, про сплату на рахунок ГУ ПФУ суми в розмірі 184 883,76 грн.

Зобов'язати Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві (місце знаходження за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська, 14; код ЄДРПОУ 40476133) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1), передбаченої ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру (в ред. від 26.07.2001 р. № 1789-ХІІ), з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за посадою, яку він обіймав до звільнення з роботи, зазначеної в довідці ГПУ від 13.05.2016 р. № 18-698зп, - з 01 січня 2016 р. без обмеження її максимального розміру, з виплатою заборгованості, що виникла внаслідок протиправного зменшення розміру пенсії.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова