Рішення № 74959490, 12.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:761/47571/17

Провадження №: 2/755/3251/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та збільшення акцептованої суми вимог кредитора,

в с т а н о в и в:

28 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом з вимогами «зобов'язати АТ «Златобанк» виконати зобов'язання по договору банківського вкладу №068418 від 12 вересня 2014 року та визнати право на недораховані кошти за ОСОБА_2 в сумі 258173,97грн.; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» - Славкіну М.А. надати до фонду пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів - про збільшення вимог кредитора на підставі включення недорахованої суми відшкодування належної до виплати позивачу ОСОБА_2, насуму 258173,97грн.».

Позов обґрунтовано тим, що 15 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» було укладено Договір банківського вкладу №067128, відповідно до умов якого позивач передав Банку грошові кошти в сумі 1028000,00грн. на строк до 14 листопада 2014 року зі ставкою 23% річних. До запровадження в банку тимчасової адміністрації вклад повернуто частково, відсотки отримані позивачем в повному розмірі. Акцептована банком заборгованість перед позивачем складає 763000,00грн.

Також, 12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» було укладено Договір банківського вкладу №068418, відповідно до умов якого позивач передав банку грошові кошти в сумі 47000,00 доларів США на строк до 12 грудня 2014 року зі ставкою 10,5% річних. До запровадження в банку тимчасової адміністрації вклад та відсотки не виплачено. Акцептована банком заборгованість перед позивачем складає 47701,05 доларів США.

30 листопада 2015 року від уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» одержано довідку, згідно якої позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку. Акцептована сума вимог по двом депозитним вкладам складає 1747433,18грн. Гарантовану суму відшкодування в розмірі 200000,00грн. позивач отримав до акцептування суми.

Офіційний курс НБУ долара США до гривні, за яким перерахована акцептована сума - 20.637560грн., встановлений на 13 травня 2015 року (дата початку ліквідації банку), що суперечить Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки перерахунок валютного вкладу слід було здійснювати за курсом НБУ на перший робочий день введення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк», тобто на 16 лютого 2015 року. Офіційний курс НБУ гривні до долара США на зазначену дату становив 26.049893грн. Отже, сума недорахованих та недоакцептованих коштів становить 258173,97грн.

Акцептування банком неповної суми є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 02 січня 2018 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва. (а.с.15)

29 березня 2018 року справа надійшла до Дніпровського районного суду м.Києва та 02 квітня 2018 року справу передано в провадження головуючого - судді Савлук Т.В. (а.с.20, 21)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 04 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с.22-23)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 31 травня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав письмову відповідь на відзив відповідача, долучена до матеріалів справи (а.с.76-78), в якому наведені спростування доводів відповідача щодо визначення дати, яка є наступним робочим днем за датою введення тимчасової адміністрації. На думку сторони позивача, такою датою є саме 16 лютого 2015 року, тому перерахунок валютного вкладу повинен здійснюватися за визначеним НБУ курсом валют саме на цю дату. Також представником відповідача надана письмова відповідь на письмові пояснення третьої особи, долучена до матеріалів справи (а.с.58-59), в яких зазначено, що розпорядження КМУ та ВОКМР про перенесення робочих днів не стосуються режиму роботи НБУ, а спеціальний режим роботи банків визначає Національний банк, яким визначено, що 14 лютого 2015 року є неробочим - вихідним днем (лист НБУ від 08.12.2014 №25-205/73085). Тому перерахунок валютного вкладу повинен здійснюватися на день введення тимчасової адміністрації в банку відповідача з умовою можливості встановлення НБУ в цей день офіційного курсу гривні до іноземних валют, таким днем є 16 лютого 2015 року.

Представник відповідача ПАТ «Златобанк» - Славкіна М.А. в судове засідання не з'явилася, представник відповідача подала відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи (а.с.69-71), просила в позові відмовити з посиланням на наступне, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків. На виконання норм зазначеного закону, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк», кредиторські вимоги позивача було акцептовано та включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів. Згідно ч.1 ст.34 цього Закону, днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації є наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, тобто субота - 14 лютого 2015 року, який був робочим днем, отже й днем початку процедури виведення ПАТ «Златобанк», як це випливає з розпорядження КМУ від 12.11.2014 №1084-р та розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від 17.12.2014 №1465. Виходячи з положень ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, отже уповноваженою особою було здійснено перерахунок суми вкладу позивачу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку. Наведені обставини, на думку сторони відповідача спростовують твердження позивача щодо не донарахування коштів за вкладом, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Цуканова С.Г. в судове засідання не з'явилась, представником подано письмові пояснення, долучені до матеріалів справи (а.с.30-35, 49-51), які за змістом є аналогічні наведеним у відзиві відповідача запереченням, в яких представник третьої особи також просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. ( ч.1 ст. 1058 ЦК України)

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливомвстановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом установлено, що 15 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» був укладений Договір банківського вкладу - Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №067128, відповідно до умов якого вкладник прийняв публічну пропозицію банку, позивач передав, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок 1028000 гривень строком до 14 листопада 2014 року, з розміром процентної ставки - 23% річних. (а.с.5)

Крім того, що 12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» був укладений договір банківського вкладу - Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №068418, відповідно до умов якого вкладник прийняв публічну пропозицію банку, Вкладник передав, а Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок 47 000 доларів США строком до 12 грудня 2014 року, з розміром процентної ставки - 10,5% річних. (а.с.6)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015р. №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015р. №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк», згідно з яким з 14.02.2015р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Златобанк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015р. по 13.05.2015р. та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015р. №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015р. №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015р. до 12.05.2016р. включно.

З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «Златобанк», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 24 березня 2016 року №391 щодо продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» «КБ «Надра» на два роки до 13 травня 2018 року включно. Згідно цього рішення також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича на два роки до 13 травня 2018 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1977 від 15 травня 2017 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Златобанк», на Славкіну Марію Анатоліївну з 18травня 2017 року.

Згідно пункту 4.1. глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893, з дня свого призначення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку приступає до інвентаризації та оцінки майна неплатоспроможного банку з метою формування його ліквідаційної маси, а також складає реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Як убачається з матеріалів справи - виписок по особовим рахункам, акцептована уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ПАТ «Златобанк» вимога за Договором №067128 від 15 серпня 2014 року становить 763000,00грн. (а.с.8), за Договором №068418 від 12 вересня 2014 року становить 47701,05 доларів США (47000,00 - вклад, 701,05 - відсотки) (а.с.9-10).

30 листопада 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» позивачу ОСОБА_2 надано довідку №3292 про те, що його включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк», акцептована сума вимог складає 1747433,28грн. та зазначена сума віднесена до четвертої черги погашення акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк». (а.с.7)

При цьому, з відповіді уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» від 04 липня 2016 року вих. №1422 вбачається, що залишки коштів на рахунках позивача в доларах США перераховані за офіційним курсом НБУ на 13 травня 2015 року - 20,637560грн. за 1 долар США. (а.с.11)

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у спорах щодо виконання банком, у якому введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед вкладниками (кредиторами).

Отже, до правовідносин, які склалися між сторонами, застосовуються спеціальні норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно із частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

За змістом частини першої статті 34 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації є наступний робочий деньпісля офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі №6-1297цс17.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що норми спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має пріоритет та перевагу перед іншими нормами законодавства, що регулюють правовідносини щодо виконання банком, у якому введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед вкладниками (кредиторами).

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N17-рп (v017p710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню саме положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не норми Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2, згідно п.4.22. глави 4 розділу V якого відповідачем здійснено перерахунок коштів з іноземної валюти в гривню, як про це зазначено у листі відповідача від 04 липня 2016 року вих. №1422.

Крім того, в розумінні статей 26, 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації є саме робочий, а не календарний день, і саме в цьому контексті слід розуміти зазначене уточнення.

Порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначає Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року (далі - Положення) на виконання норм статей 7, 15 та 36 Закону України «Про Національний банк України».

Зазначене Положення - це нормативно-правовий акт НБУ, прийнятий у межах його компетенції, що регулює управління готівковим грошовим обігом. Положення не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пункту 2 Положення офіційний курс гривні до долара США установлюється щоденно.

Пунктом 3 Положення передбачено, що офіційний курс гривні розраховується до долара США - як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ.

Згідно з пунктом 11 Положення інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет.

На час виникнення спірних правовідносин у справі, пункт 9 зазначеного Положення діяв у редакції постанови Правління НБУ від 31 березня 2014 року № 180 і передбачав, що офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи №6-1297цс17 дійшла наступних висновків.

«Застосовуючи частину п'яту статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у поєднанні із пунктом 2 Положення, а також пунктом 9 Положення у редакції постанови Правління НБУ від 31 березня 2014 року № 180 (чинній на час виникнення спірних правовідносин), слід виходити з того, що зазначена норма Закону перерахування вкладу в іноземній валюті в національну валюту пов'язує з курсом гривні, що установлений НБУ на конкретний день (у який розпочинається процедура виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації). Закон не містить обов'язку здійснити фактичний перерахунок вкладів саме в цей день, і не пов'язує здійснення такого перерахунку з конкретним моментом у часі (годиною, хвилиною) саме цього дня чи з курсом гривні, що діє саме в конкретний момент у часі (годину, хвилину) такого дня. Тому перерахування суми вкладу в іноземній валюті, зокрема доларах США, здійснюється за офіційним курсом гривні до цієї іноземної валюти, який установлений НБУ в той робочий день, на який припав початок процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації (у справі, рішення в якій переглядається, - 06 лютого 2015 року).

Питання, зумовлене дією в різний час, але протягом одного й того самого робочого дня, двох різних курсів гривні до долара США, установлених НБУ в різні дні (цього робочого дня та напередодні), слід вирішувати з урахуванням визначеного законом і підзаконними актами НБУ порядку (процедури) встановлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, що відображає економічну природу установлення офіційного курсу гривні. Якщо іншого спеціальним законом не передбачено, в ситуації, коли в період чинності Положення в редакції постанови Правління НБУ від 31 березня 2014 року № 180 в один і той же день діють два різні курси гривні до долара США, правило пунктів 2 і 3 Положення про щоденне встановлення офіційного курсу гривні до долара США зумовлює необхідність застосовувати курс, установлений саме в цей поточний день за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України, проведених цього ж поточного дня.

Зміст наведених норм Положення (пункти 2, 3, 9) свідчить про те, що поняття «встановлення офіційного курсу гривні до іноземної валюти» і поняття «дія офіційного курсу гривні до іноземної валюти» не є тотожними за змістом та правовим значенням. Отже, при застосуванні частини п'ятої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» береться до уваги курс гривні до долара США, встановлений на певний день. При цьому не має самостійного правового значення той факт, що такий курс починає діяти не з початку, а лише з 14:00 того дня, коли він був установлений (у справі, рішення в якій переглядаються, - 06 лютого 2015 року). Цей факт також не дає підстав для застосування при перерахунку вкладу того офіційного курсу гривні до долара США, який був установлений НБУ в інший день, напередодні (у справі, рішення в якій переглядається, - 05 лютого 2015 року), незважаючи на те, що цей курс продовжував діяти певний час у першій половині поточного робочого дня до моменту оприлюднення нового, актуального курсу на цей поточний день.

У справі, рішення в якій переглядаються, суд встановив, що із 06 лютого 2015 року у ПАТ «КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації на підставі постанови Правління НБУ від 05 лютого 2015 року № 83.

За таких обставин у справі, рішення в якій переглядаються, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли помилкового висновку про застосування курсу гривні до долара США у розмірі 1799,9763 грн., який хоч і діяв 06 лютого 2015 року до 14:00, однак був установлений, за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ, 05 лютого 2015 року, що не відповідає економічній природі курсу, який установлюється щоденно внаслідок проведення торгів на міжбанківському валютному ринку України.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій помилково застосували курс гривні до долара США, що був установлений на день прийняття рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», хоча початком запровадження тимчасової адміністрації є саме робочий день 06 лютого 2015 року.»

Представники відповідача та третьої особи у наданих суду відзиві та запереченнях посилалися на те, що наступним робочим днем, з якого розпочалася процедура виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації є 14 лютого 2015 року.

Однак, такі твердження не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, Розпорядження КМУ від 12 листопада 2014 року №1084-р «Про перенесення робочих днів у 2015 році» (а.с.36, 52) та Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 грудня 2014 року №1465 «Про перенесення робочих днів у 2015 році» (а.с.37, 53) мають рекомендаційний характер.

Разом з тим, як убачається з листа Департаменту платіжних систем та розрахунків Національного банку України від 08 грудня 2014 року №25-205/74085, НБУ було установлено для банківської системи особливий порядок роботи 29-31 грудня 2014 року і 5,6 та 8 січня 2015 року. Робочий день з п'ятниці 02 січня 2015 року було перенесено на суботу 17 січня 2015 року. Також в листі зазначено, що 01, 02, 31 січня та 14 лютого 2015 року спеціальні банківські системи не працюватимуть. (а.с.60)

Крім того, згідно інформації, викладеної на офіційному сайті Національного банку України в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет, 14 та 15 лютого 2015 року офіційний курс гривні до долара США не встановлювався, а згідно Положення розраховується та встановлюється кожного поточного робочого дня.

При цьому матеріали справи не містять жодного доказу в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України, на підтвердження доводів сторони відповідача та третьої особи про те, що 14 лютого 2015 року було робочим днем в Національному банку України та/або АТ «Златобанк».

За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації є 16 лютого 2015 року (як перший робочий день), за курсом валют якого й мала розраховуватися акцептована банком вимога позивача.

Як вже зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, акцептована уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ПАТ «Златобанк» вимога за Договором №067128 від 15 серпня 2014 року становить 763000,00грн., за Договором №068418 від 12 вересня 2014 року - 47701,05 доларів США (47000,00 - вклад, 701,05 - відсотки) (а.с.9-10).

При цьому, загальна сума акцептованої банком вимоги, після перерахування її частини за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складає 1747433,28грн.

Однак, на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації - 16 лютого 2015 року визначений НБУ офіційний курс гривні до долара США становив 2604.9893грн. за 100 доларів США.

Отже, розмір заборгованості за вкладом та відсотками, що мав бути акцептований відповідачем повинен становити 2005607,25грн. (47701,05 доларів США х 26,049893грн. + 763000,00грн.).

Таким чином, недоакцептована банком сума становить 258173,97грн. (2005607,25грн. - 1747433,28грн.)

Разом з тим, суд не вбачає визначених законом підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення -гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Саме таке розуміння особливостей захисту прав вкладників у відносинах з банками відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. (ч.2 ст.264 ЦПК України)

За положенням ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За змістом ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес, крім визначених цією частиною статті способів, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з предмету позову, позивачем, з посиланням на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та норми Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2, визначено наступний спосіб для відновлення порушеного права, а саме: «зобов'язати АТ «Златобанк» виконати зобов'язання по договору банківського вкладу №068418 від 12 вересня 2014 року та визнати право на недораховані кошти за ОСОБА_2 в сумі 258173,97грн.; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» - Славкіну М.А. надати до фонду пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів - про збільшення вимог кредитора на підставі включення недорахованої суми відшкодування належної до виплати позивачу ОСОБА_2, насуму 258173,97грн.».

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Таким чином, з моменту запровадження у АТ «Златобанк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність в Україні» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, під час тимчасової адміністрації не здійснюється 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (пункт 1 частини 6 вказаної статті).

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частина 1 статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

В позовній заяві зазначено та не заперечується сторонами, що гарантовану суму відшкодування в розмірі 200000,00грн. позивач отримав до акцептування суми.

Частиною 2статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього ЗаконуФонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 6 вказаної статті Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Відповідно до частини 4статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів (а.с.7), акцептована банком сума віднесена до четвертої черги погашення акцептованих вимог кредиторів банку, а віднесення вимог позивача до четвертої черги задоволення вимог кредиторів повною мірою відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати його зобов'язання за договором банківського вкладу поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

А такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача визнати право на недораховані кошти є не конкретизованим та неефективним, при цьому спеціальним законом та положення передбачено акцептування вимог, а не визнання права на кошти, що підлягають акцептуванню.

Згідно пункту 4.31. глави 4 розділу VПоложення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин), на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог.

В частині позовних вимог стосовно зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» - Славкіну М.А. надати до фонду пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів - про збільшення вимог кредитора на підставі включення недорахованої суми відшкодування належної до виплати позивачу ОСОБА_2, насуму 258173,97грн., такі вимоги за способом захисту узгоджуються з такою редакцією положення.

Разом з тим, до даного положення неодноразово вносилися зміни, у тому числі й до глави, якою визначені заходи із задоволення вимог кредиторів.

Редакція пункту 4.30 глави 4 розділу VПоложення, що діє на час розгляду даної справи в суді, регламентує, що в разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку/затвердження акцептованих вимог кредиторів, ці зобов'язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу.

Як вже зазначалося вище, застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В розрізі даного спору, суд не може зобов'язати особу на вчинення дій, які на теперішній час не віднесені до її компетенції, а тим більше не передбачені діючим законодавством, отже виходячи з встановлених фактичних обставин справи та правовідносин, що їх регулюють, слід дійти висновку, що обраний позивачем спеціальний спосіб захисту є помилковим та не відповідає діючому законодавству.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та збільшення акцептованої суми вимог кредитора, не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1058, 1060, 1061, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та збільшення акцептованої суми вимог кредитора.

Відповідно до положень ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складене 26 червня 2018 року.

С у д д я