Рішення № 74959477, 11.06.2018, Оболонський районний суд міста Києва

11.06.2018 Справа № 756/16044/17

Ун.№756/16044/17

Пр.№ 2/756/2270/18

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Майбоженко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київської місцевої прокуратури №5 яка діє в інтересах держави в особі: Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Київська місцева прокуратура №5 яка діє в інтересах держави в особі: Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно обвинувачення, 01.06. 2017 року, близько 09 год. 42 хв., ОСОБА_1, керуючи вантажним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Полярній 1, від вул. Автозаводської в напрямку Мінського проспекту, в м.Києві зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом та надавав пішоходам перейти проїзну частину. Далі, ОСОБА_2 будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, чим грубо порушив п.п. 1.5 та 2.3 (б) ПДР України, розпочав рух, не переконавшись, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, а також наближаючись до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_3, не зменшив швидкість та не зупинився щоб дати дорогу вказаному пішоходу, для якого була створена небезпека, чим грубо порушив п.п. 10.1 та 18.1 ПДР України, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Потерпіла ОСОБА_3, після вчиненого стосовно неї кримінального правопорушення перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології №1 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період з 01.06.2017 по 12.06.2017 року.

Витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у відділенні травматології №1 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги становлять 8 144,07 грн.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведена повністю, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12017100050005203.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 04.08.2017 року ОСОБА_1, що обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України; кримінальне провадження стосовно нього закрито у зв»язку з примиренням із потерпілою - ОСОБА_3.

При закритті провадження питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої не вирішено.

Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 8 144,07 грн., та судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 274 ЦПК України дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно обвинувачення, 01.06. 2017 року, близько 09 год. 42 хв., ОСОБА_1, керуючи вантажним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Полярній 1, від вул. Автозаводської в напрямку Мінського проспекту, в м.Києві зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом та надавав пішоходам перейти проїзну частину. Далі, ОСОБА_2 будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, чим грубо порушив п.п. 1.5 та 2.3 (б) ПДР України, розпочав рух, не переконавшись, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, а також наближаючись до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_3, не зменшив швидкість та не зупинився щоб дати дорогу вказаному пішоходу, для якого була створена небезпека, чим грубо порушив п.п. 10.1 та 18.1 ПДР України, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

В результаті даної ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (закритий багатоуламковий перелом обох фаланг І пальця лівої стопи зі зміщенням уламків. Множинні садни та забої лівої стопи) та була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Потерпіла ОСОБА_3, після вчиненого стосовно неї кримінального правопорушення перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології №1 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період з 01.06.2017 по 12.06.2017року.

За фактом ДТП було порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м.Києва від 04.08.2017 року ОСОБА_1, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв»язку з примиренням із потерпілою - ОСОБА_3, кримінальне провадження стосовно нього закрито. При закритті провадження по справі питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої не вирішено.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч.3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров»я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена повністю, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12017100050005203.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року (далі -Постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розмірі фактичних витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров»я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обумовленість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Згідно довідки - розрахунку від 15.08.2017 року, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у відділенні травматології №1 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги становить 8 144 грн 07 копійок. Дані кошти винною особою в добровільному порядку не відшкодовано.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров»я або на рахунок юридичної особи, які належать останній.

Згідно вищезазначеної постанови, в разі, коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку судового судочинства за позовом закладу охорони здоров»я, органу Мінфіну або прокуратури.

З цих підстав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, та вирішує стягнути з відповідача на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 8 144,07 гривень.

У відповідності до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 1166, 1187, 1206 ЦК України, п.3. п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, п.2 Порядку обчислення розмірі фактичних витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 №545, ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Київської місцевої прокуратури №5 яка діє в інтересах держави в особі: Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (місцезнаходження: м.Київ, вул.Братиславська, буд 3, код ЄДРПОУ 00184945) витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 8 144 (вісім тисяч сто сорок чотири) гривні 07 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Майбоженко