Вирок № 74958000, 26.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1638/18

Провадження № 1-кп/711/216/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Бак М.А.

за участі прокурорів Згіблова С.О. і ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого розливальником стерильних розчинів в ТОВ «Юрія-Фарм», не одруженого, який має малолітню дитину, не судимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 125 КК України,

встановив:

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_4 близько 20 год. 30 хв. 10 серпня 2017 року біля входу до під’їзду № 3 будинку № 5 по вул. Героїв Дніпра в м. Черкаси на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2 умисне наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, раною та крововиливом м’яких тканин обличчя, чим вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України.

Підсудний ОСОБА_4 винним себе не визнав і пояснив наступне.

Між ним та потерпілим ОСОБА_2 склались неприязні стосунки із-за того, що його колишня дружина з їхнім сином ОСОБА_5 проживає із потерпілим. 10.08.2017 р. він зустрівся з дитиною і вияснив, що син забув зарядний пристрій до телефону, який він йому подарував, тому вони удвох на велосипедах поїхали до будинку, в якому проживає потерпілий ОСОБА_2 разом із його сином та колишньою дружиною. Син зайшов до квартири, а він очікував його біля під’їзду, тримаючи велосипеди. ОСОБА_6 повернувся разом з потерпілим ОСОБА_2, який затіяв конфлікт, будучи незадоволеним тим, що обвинувачений дізнався адресу їх проживання. Діючи агресивно, потерпілий схопив його за шию, збив кепку з голови, порвав футболку, тому він у відповідь також штовхав його і, захищаючись від захвату за шию, наніс удар в обличчя потерпілому. Після цього потерпілий знову накинувся на нього і звалив на землю, де продовжував наносити удари, і їх розборонив випадковий свідок.

Винуватість підсудного у скоєнні зазначеного злочину доведена наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що у нього дійсно склались неприязні стосунки з підсудним ОСОБА_4, який переслідував свою колишню дружину, з котрою одружений потерпілий. Він та дружина не перешкоджали спілкуванню підсудного з його сином, який проживав з ними, але не бажали, щоб підсудний знав місце їх проживання. Вдень 10.08.2017 р. вони з дружиною передали ОСОБА_6 матері підсудного і знаходились удома. ОСОБА_7 зайшов додому і він дізнався, що біля під’їзду перебуває підсудний, який обманним шляхом довідався від дитини про місце їх проживання, тому вийшов до нього і у них виникла словесна перепалка, в ході якої підсудний умисне наніс йому удар правою рукою в обличчя. Потім вони зчепились і впали, а їх розборонив свідок ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив суду, що за вказаних обставин він був очевидцем того, як підсудний ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_2 біля під’їзду розмовляли на підвищених тонах, потім підсудний наніс ОСОБА_2 удар правою рукою в ліву частину обличчя, після чого вони обхопили один одного і впали. Свідок втрутився і розтягнув їх.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що біля 20 год. 30 хв. 10.08.2017 р. чув гамір і розмову на підвищених тонах, на що спочатку не звертав уваги, а потім побачив, що двоє мужчин схопили один одного за одяг, штовхались і впали. Хтось їх розтягнув, а невдовзі він побачив, що один із учасників конфлікту його знайомий підсудний ОСОБА_4, який попросив потримати велосипеди, а сам повернувся на місце конфлікту.

Аналіз цих доказів дозволяє суду прийти до наступних висновків.

З показань обвинуваченого і потерпілого встановлено, що у них були неприязні стосунки із-за того, що колишня дружина підсудного вийшла заміж за потерпілого і проживала з ним разом з сином підсудного. Біля 20 год. 30 хв. 10.08.2017 р. у них виник словесний конфлікт із-за того, що підсудному стало відомо про місце проживання потерпілого, його колишньої дружини і спільного з нею сина.

Підсудний не заперечує того, що він умисно наніс потерпілому удар рукою в обличчя, але стверджує, що захищався від нападу потерпілого, який першим застосував до нього фізичне насильство.

Свідок сторони захисту ОСОБА_9 не бачив початку конфлікту і звернув увагу на підсудного і потерпілого тільки тоді, коли вони схопили один одного за одяг, штовхались і впали.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він був очевидцем того, як підсудний першим наніс потерпілому удар правою рукою в ліву частину обличчя.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_4 не знаходився в стані необхідної оборони, а в ході обопільного конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків умисне наніс потерпілому ОСОБА_2 удар рукою в ліву частину обличчя, заподіявши тілесні ушкодження.

Під час слідчих експериментів свідок ОСОБА_8 і потерпілий вказали на механізм нанесення підсудним удару потерпілому в обличчя.

За висновками судово-медичної експертизи № 02-01/262 потерпілому ОСОБА_2 внаслідок дії тупих предметів, що могло мати місце за обставин, зазначених потерпілим і свідком ОСОБА_8 під час слідчих експериментів, спричинено травму голови зі струсом головного мозку, раною та крововиливом м’яких тканин обличчя, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Суд вважає, що вказані докази в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_4 в тому, що він біля 20 години 30 хвилин 10 серпня 2017 року умисне заподіяв потерпілому ОСОБА_2 зазначені тілесні ушкодження.

При цьому суд вважає не суттєвим ту обставину, що біля обвинуваченого знаходились велосипеди, один з яких він тримав рукою, адже навіть з його показань встановлено, що це не перешкодило йому брати участь у конфлікті з потерпілим, під час якого вони штовхались і він також наніс потерпілому удар рукою, потрапивши в голову.

Суду надано докази, які, на думку сторони захисту, виправдовують обвинуваченого.

Такими є копії протоколу слідчого експерименту і висновку судово-медичної експертизи про наявність тілесних пошкоджень у ОСОБА_4

Ці документи містяться в іншому кримінальному провадженні, в якому потерпілим є ОСОБА_4, і в кримінальному провадженні, яке розглядається судом, стороною захисту не відкривались відповідно до положень ст. 290 КПК України, частиною 12 якої передбачено, що суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З огляду на викладене суд на підставі ст. 89 КПК України визнає протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 і зазначений висновок судово-медичної експертизи недопустимими доказами.

Призначаючи покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, суд враховує обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, особу винного й обставину, що пом’якшує його покарання.

Обвинувачений не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи і проживання, за місцем проживання характеризується позитивно. Його покарання пом'якшує наявність на утриманні малолітньої дитини. Вчинений ним злочин є злочином невеликої тяжкості згідно з класифікацією тяжкості злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України. Наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючої покарання обставин приводить суд до висновку про те, що для виправлення підсудного і попередження нових злочинів йому слід обрати покарання у виді штрафу.

Підстав для обрання запобіжного заходу не встановлено. Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. і відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5655 грн.03 коп. Суд вважає доведеним, що підсудний заподіяв потерпілому моральну шкоду тим, що умисне причинив йому тілесні ушкодження, у зв’язку з чим потерпілий відчував фізичний біль і витрачав свій час на лікування і відвідання закладу охорони здоров'я. Разом із тим, враховуючи те, що непоправних наслідків для потерпілого не наступило, враховуючи характер і ступінь тяжкості заподіяних йому тілесних ушкоджень, характер і обсяг моральних страждань, користуючись принципами розумності і справедливості, суд вважає, що для компенсації завданої моральної шкоди буде достатнім стягнення з засудженого 3000 грн.

Потерпілим доведено, що він поніс витрати на лікування в розмірі 655 грн. 03 коп., адже із копії амбулаторної картки і товарного чека встановлено, що йому у зв’язку з отриманими травмами було рекомендовано вживання ліків та лікарських препаратів, на придбання яких витрачено вказану суму. Жодного доказу того, що потерпілому заподіяно інші збитки, в тому числі й утрату заробітку, суду не надано, тому в задоволенні решти цивільного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., на відшкодування витрат на лікування 655 грн.03 коп., а всього 3655 грн.03 коп., в задоволенні решти цивільного позову відмовити.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: ОСОБА_10