Вирок № 74956917, 25.06.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3262/18

Номер провадження 1-кп/629/379/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Габор В.В.,

прокурора - Новікова Ю.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - Цувіної О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Перм, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,-

встановив:

11.05.2018 року близько 11.30 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля території Центрального ринку м.Лозова Харківської області, де на узбіччі вул. Павлоградська побачив автомобіль марки ВАЗ 2104, реєстраційний № НОМЕР_1, вартістю 21436 гривень, який фактично належить його знайомому ОСОБА_1, та у нього виник умисел на незаконне заволодіння цим транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_3, діючи умисно та з корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення права власника вільно користуватися своїм транспортним засобом та бажаючи настання таких наслідків, вирішив поїхати вказаним автомобілем у с. Самойлівка Близнюківського району Харківської області. ОСОБА_3, не отримавши дозволу від власника транспортного засобу на його використання, скориставшись не зачиненими на замок дверми автомобіля, сів за його кермо та за допомогою знайденого в салоні ключа від замка запалення, привів двигун в дію. Після цього він почав рух автомобілем по вул. Павлоградська м.Лозова Харківської області. Рухаючись по вказаній вулиці в напрямку вул.Кооперативна, ОСОБА_3, не впоравшись з керуванням, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме зіткнення з іншим автомобілем та наїзд на перешкоду, в наслідок чого був змушений припинити рух автомобілем. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 протиправно вилучив транспортний засіб у ОСОБА_1 проти його волі, тобто здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

19.06.2018 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, яке відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, визнав повністю.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком усвідомлює свої права, визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 ч.1 п.2 КПК України, зазначив, що збитки, завдані внаслідок вчинення злочину, обвинуваченим відшкодовано та просив затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим, потерпілим, визначена у межах санкції ч.1 ст. 289 КК України, з врахуванням ст. 68 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів суд вирішує в поряду ст.100 КПК України.

На підставі ст. 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення товарознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 100, 126, п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1, укладену 19.06.2018 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначити покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на користь держави витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 226 від 04.06.2018 року в розмірі 429,00 грн., перерахувавши їх на р/р 31419544700005, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 2104, д.н. НОМЕР_1 та ключ від замку запалення даного автомобіля, передані на відповідальне зберігання власнику потерпілому ОСОБА_1 - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.Г. Попов