Рішення № 74956561, 26.06.2018, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/175/18

№ провадження 2/624/145/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Кегичівка 26 червня 2018 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі :

головуючого - судді Попович Т.М.,

за участю секретаря - Пісковської З.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщиньскому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщиньскому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису №8090 від 20.09.2016 року про стягнення за кредитним договором від 27.10.2004 року №HAEWSKOOS10363 винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню,

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він із 1998 року отримує пенсію у через відділення Ощадбанку. 05.02.2018 року за повідомленням Ощадбанку йому до отримання було призначено значно менший розмір пенсії. На його звернення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщинському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ним було отримано завірені копії постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.01.2018 року та від 21.12. 2017 року, реєстраційний номер виконавчого провадження 53943622; копію кредитного Договору від 27.10.2004 року №НАЕWSK00S10363 про надання строкового кредиту у сумі 10000 грн. на строк по 26.10.2006 року; копію виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №НАЕWSK00S10363 від 27.10.2004 року, укладеного між ПриватБанком, та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 27.07.2016 року; копію виконавчого напису № 8090 від 20.09.2016 року про стягнення за кредитним договором від 27.10.2004 року №НАЕWSK00S10363 винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 Зазначає, що дії банку та нотаріусу були вчинені ними після 10 років від закінчення строку дії кредитного договору, поза межами строку давності: банку стало відомо про його порушене право 27.10.2006 року, строк давності щодо примусового стягнення заборгованості минув 27.10.2009 року, чим порушено вимоги п. 7 ч. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (що діяла на час спірних правовідносин за яким кредитодавцю заборонялося вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув) та статті 88 Закону України «Про нотаріат» (де визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та вимоги щодо безспірності розміру кредитної заборгованості). Вважає, що виконавчий напис було вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність вимог банку, а суми нарахованих процентів та штрафних санкцій не відповідають дійсності. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N° 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Згідно до пункту 7 ч. 11 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (до змін внесених Законом № 1734-Л/ІІІ від 15.11.2016) у редакції що діяла на час написання та направлення банком Письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором №НАЕWSK00S10363 від 27.10.2004 року датованої 22.08.2016 року, кредитодавцю заборонялося вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Недотримання банком пункту 7 ч. 11 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» про заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, в свою чергу ставить під сумнів не тільки законність самої вимоги зі сторони банку про стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса так і сам Виконавчий напис № 8090 від 20.09.2016 р. про стягнення за кредитним договором №НАЕWSK00S10363 від 27.10.2004 р. винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 Виконавчий напис № 8090 від 20.09.2016 р., винесено на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10.12.2014 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 22.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 ( зупинену ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 р. та ним ухвалою від 01.11.2017 р. залишено без змін) визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині п.2 (цей пункт постанови визнано незаконним та не чинним, а саме - Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.) Право нотаріуса, виносити виконавчі написи за строковими споживчими договорами виникло від 10.12.2014 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 22.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та скінчилося від 24 листопада 2017 року N 92 із оприлюдненням Резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі N 826/20084/14 опублікованої в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України". Винесення Виконавчого напису № 8090 від 20.09.2016 р. про стягнення за кредитним договором від 27.10.2004 р. №HAEWSK00S10363 винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 знаходилось не тільки поза межами сплину загального строку давності, а і відповідно за відсутності правового регулювання вчинення таких нотаріальних дій в межах цього строку.При винесенні виконавчого напису №8090 виданого 20.09.2016 року, було прострочено загальний строк позовної давності, що минув до 27.10.2009 року, що є порушенням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.1,3 гл.16 р.ІІ Пордку). Підпунктами 3.2,3.5 п.3 гл.16 р.ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника. Верховним судом у Постановах від 23.01.2018 р. у справі № 320/9293/15 та від 14.02.2018 р. у справі 760/2193/15-ц зазначено, що «суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Щодо відсутності безспірності розміру заборгованості позивач зазначає про розбіжності між розміром заборгованості яку банк просив стягнути із боржника та розміром заборгованості зазначеної нотаріусом у виконавчому написі: приватний нотаріус приписав для стягнення пені на 500 грн. менше, ніж вимагав банк. Частково задовольнивши вимоги банку приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинила дії поза межами повноважень, наданих йому законами України. Позивач зазначає про відсутність належних та допустимих доказів видачі банком грошових коштів у зазначеному у договорі розмірі та наявності вказаного банком розміру заборгованості. Виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №HAEWSK00S10363 від 27.10.2004 р., укладеного між ПриватБанком, та клієнтом - ОСОБА_1, станом на 27.07.2016 р. відповідно до якої заборгованість за кредитом становить 117733 грн. 39 коп. не підкріплена ніякими доказами, і отже не може свідчити про безспірність вказаної заборгованості. Позивач заперечує, що йому були видані банком кредитні кошти у вказаному банком розмірі, стверджує що видані банком грошові кошти він повернув із процентами у встановлений строк. Згідно із Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15- ц (провадження № 61-517св18) «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».Відповідно до Вимог до кредитної документації (справи) боржника ОСОБА_4 2 до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (пункт 8 розділу І) Постанови Правління Національного Банку України від 30.06.2016 № 351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціям» такі первинні документи повинні зберігатися у кредитній справі.Нараховані розміри коштів, процентів та штрафних санкцій не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та не відповідають дійсності.Це порушило вимоги ст.88 Закону України «Про нотаріат» щодо безспірності розміру кредитної заборгованості.

До позовної заяви позивачем додана заява про попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи в розмірі 5600 грн. із розрахунку: 1600 грн. написання ним позову; 4000 грн. - його участь в судовому засіданні.

22.05.2018 року позивач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 94).

20.06.2018 року відповідач в особі приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 надав до суду відзив, в якому зазначив, що він не може бути відповідачем по справі, посилаючись на Узагальнення судової практики з розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року, в якому зазначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, в тому числі про визнання напису таким, що не підлягає виконанню, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа; безспірність в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу , що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин. Предметом спору в цій справі є недійсний розмір його боргу перд кредитором або його відсутність, а дотримання нотаріусом формальностей, передбачених законодавством при вчинені виконавчого напису. Просить залучити в якості третьої особи - Міжрайонний ВДВС по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ в Харківвській області та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог ( а.с.190).

08.06.2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.137), проте відзив відповідача в особі приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 до суду надійшов лише 20.06.2018 року. Станом на 11.06.2018 року зазначений відзив до суду не надходив, що підтверджується довідкою старшого секратяря Кегичівського районного суду Харківської області від 11.06.2018 року (а.с.155).

У відповіді на відзив позивач навів доводи, зазначені в позові.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 05.04.2018 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено; зупинено стягнення на підставі виконавчих документів, а саме постанов Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщинському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.01.2018 року та від 21.12.2017 року, реєстраційний номер виконавчого провадження 53943622 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які оскаржуються боржником у судовому порядку (а.с.65).

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02.05.2018 року заяву позивача про витребування доказів було задоволено (а.с.80)

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.06.2018 року в якості третьої особи до участі в справі залучений Міжрайонний ВДВС по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ в Харківській області (а.с.202)

26.06.2018 року третя особа Міжрайонний ВДВС по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ в Харківвській області надав лист, в яких зазначив, що виконавче провадження здійснювалось за виконавчим написом приватного нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборговноасті в сумі 118933,39 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю, надав пояснення відповідні викладеним в позовній заяві.

Відповідач в особі представника ПАТ КБ «Приватбанк», в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву (а.с.91, 115,117,118,136,175)

Відповідач в особі приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи за її відсутності ( а.с.90,92,120,182,189-193)

Третя особа – представник Міжрайонного ВДВС по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ в Харківській області в судовому засіданні пояснив що у відділі на виконанні перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 заборговноасті в сумі 118933,39 грн.

В судовому засіданні суд, дослідивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

27.10.2004 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір №HAEWSK00S10363 про надання строкового кредиту (а.с.20-24).

Згідно з п. 1.1 Договору банк зобов’язався надати строковий кредит на строк до 26.10.2006 року включно в розмірі 10000 грн. для розвитку домашнього господарства з виплатою процентів за його використання в розмірі 3.0% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.20).

Відповідно до п.1.2 Договору для погашення заборгованості за цим договором, яка складається з заборгованості по кредиту, процентами за користування кредитом 595 грн. 00 коп., позичальник повинен щомісячно в період сплати, за який приймається період з «01» по «22», надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі відповідно до графіку, за яким встановлено 24 платежі по 595 грн. (а.с.20).

Відповідно до п.3.1. Договору, остаточне погашення заборгованості по кредиту здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п.1.1. При несплаті процентів або частини кредита зазначені в п.1.1, 1.2 Договору строки вони вважаються простроченими (а.с.21).

Відповідно до п.3.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати заборгованості по процентам та комісії, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (а.с.21).

Відповідно до п.1 розділу 7 Договору, договір діє з моменту його укладення до повного виконання зобов’язань сторонами (а.с.23).

Відповідно до витягу з рахунку боржника, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 19.09.2016 року не погашена. Загальна сума заборгованості становить 117733,39 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) – 3465,09 грн., заборгованість за процентами – 28936,60 грн., пеня – 85331,70 грн. Останнє нарахування процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом здійснено 27.10.2006 року. Остання сплата на погашення процентів боржником здійснена 18.08.2010 року (а.с.25-26).

20.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №8090, яким на підставі ст.34 ч.1 п.19, ст.ст.87,88,89 ЗУ «Про нотаріат» та п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 118933 грн. 39 коп. з ОСОБА_1, які є його боргом за кредитним договором №HAEWSK00S10363 від 27.10.2004 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», та запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі: залишок заборгованості за кредитом – 3465,09 грн., залишок заборгованості за відсотками – 28936,60 грн., пеня – 84831,70 грн., всього 117233 грн. 39 коп. Строк, за який провадиться стягнення – 11 років 9 місяців, в саме з 27.10.2004 року по 27.07.2016 року. Витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису – 1700 грн., а всього сума до стягнення 118933 грн. 39 коп. (а.с.27).

Державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ у Харківській області 21.12.2017 року та 26.01.2018 року винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на погашення боргу в сумі 118933,39 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі виконавчого напису №8090 від 20.09.2016 року. Згідно з цими документами постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1, а саме доходи з місця роботи ПП «Торгівельні ряди» та з пенсії, яку отримує у ГУ ПФУ в Харківській області, здійснивши відрахування із доходів у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 130931,73 грн. (а.с.46,47,54,55).

Досліджені в судовому засіданні докази суд оцінює як належні, допустимі, достовірні докази, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування, одержані без порушення порядку, встановленого законом, на їх підставі суд встановив дійсні обставини справи. Зазначені докази у своїй сукупності є достатніми для ухвалення рішення.

Суд із встановлених в судовому засіданні обставин доходить висновку, що між сторонами склались правовідносини щодо підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

До встановлених в судовому засіданні правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595:

1.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Умови вчинення виконавчого напису.

3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

3.3. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

3.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

3.5. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХII від 02.09.1993 року: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХII від 02.09.1993 року: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин до внесення змін, відповідно до Закону № 1734-VIII від 15.11.2016 року:

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно ст.. 530 ЦК України: якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено: 2.1) позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 261 ЦК України: 1. Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; 5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною ст. 267 ЦК України передбачено: 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 266 ЦК України передбачено: зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст.. 530 ЦК України: якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд бере до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв’язку з порушенням при вчиненні виконавчого напису п.3.1 гл. 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Відповідачем пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису. Відповідно до п. 3.1 Порядку…, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Договіром №HAEWSK00S10363 від 27.10.2004 року встановлений строк його виконання – по 26.10.2006 року, а відтак, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, зобов’язання підлягає виконанню у цей строк, а саме по 26.10.2009 року. Відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-31цс15 (Постанова ВСУ від 03.06.2015 року) - у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Умовами договору №HAEWSK00S10363 від 27.10.2004 року повернення кредитних коштів та процентів встановлено періодичними щомісячними платежами, а тому позовна давність за вимогами кредитора про повернення цих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останнє погашення за процентами, згідно з розрахунком банку, було здійснено позивачем - 18.08.2010 року (а.с.25,26). З цього дня у відповідача виникло право вимоги. Строк вчинення виконавчого напису сплинув 18.08.2013 року. Проте виконавчий напис був вчинений після спливу трьохрічного строку – 20.09.2016 року (а.с.27).

Відповідачем в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк ці обставини не були спростовані.

Суд, враховуючи, що строк позовної давності щодо повернення заборгованості за кредитом сплинув 18.08.2013 року, доходить висновку, що відповідач, звертаючись до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису 20.09.2016 року (а.с.27) порушив також вимоги п.7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин(до внесення змін, відповідно до Закону № 1734-VIII від 15.11.2016 року), відповідно до якої: кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Суд бере до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», з підстав наявності спіру щодо заборгованості. Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Враховуючи, що про порушення відповідачем зобов'язання Банк дізнався ще 18.08.2010 року (а.с.25,26), коли відповідач остаточно припинив виконувати свої зобов’язання по поверненню отриманих ним кредитних ресурсів за кредитним договором, а виконавчий напис вчинено 20.09.2016 року, тобто після спливу більше шести років, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, що в цей період ним здійснювалися заходи щодо стягнення заборгованості з відповідача. Тим самим відповідач сприяв виникненню та збільшенню розміру неустойки за кредитним договором. Виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, суд вважає, що розрахована відповідачем пеня в розмірі 84831,70 грн. є спірною, як така , що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, розмір якого складає- 3465,09 грн., що значно перевищує розмір завданих збитків та спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка, що розрахована відповідачем перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Такого висновку суд дійшов, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, які узгоджуються з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Суд відхиляє доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову до відповідача - приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, як такі, що заявлені до неналежного відповідача, оскільки за змістом статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у цивільному процесі, а відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-158цс15 (постанова ВСУ від 20.05.2015 року), нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Суд відхиляє заперечення позивача щодо розміру виданих йому банком кредитних коштів у вказаному банком розмірі, його ствердження щодо поверненням ним грошових коштів із процентами у встановлений строк, оскільки ці обставини в судовому засіданні не доведені позивачем належними доказами, та спростовуються доказами, долученими ним до позовної заяви: договором №HAEWSK00S10363 від 27.10.2014 року, витягом з рахунку боржника (а.с.21-26).

Суд на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні доходить висновку, що відповідачем в особі ПАТ КБ «Приватбанк» порушені права позивача, які підлягають захисту шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №8090.

Статтею 141 ЦПК України встановлено: 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Види судових витрат визначені ст.133 ЦПК України. Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено, що ним були понесені судові витрати у справі за виконану ним роботу в розмірі 5600 грн. із розрахунку: написання позову -1600 грн., участь в суді першої інстанції – 4000 грн. (а.с.30), при цьому позивач виходив з рекомендацій щодо застосування рекомендованих мінімальних ставок адвокатського гонорару. Від сплати судового збору при звернення до суду з позовом позивач звільнений.

Суд, враховуючи, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження заявленої ним до відшкодування суми судових витрат, доходить висновку про відмову у відшкодуванні судових витрат.

На підставі викладеного, ст.ст. 258, 261, 267 ЦК України, Закону України «Про нотаріат» №3425-ХII від 02.09.1993 року, «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, керуючись ст.ст. 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщиньскому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання виконавчого напису №8090 від 20.09.2016 року про стягнення за кредитним договором від 27.10.2004 року №HAEWSKOOS10363 винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєсті за №8090.

У задоволені позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 - відмовити.

У відшкодуванні ОСОБА_1 судових витрат в сумі 5600 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 червня 2018 року.

Повне рішення складено 26 червня 2018 року

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, його місце проживання: 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Дімітрова, 21.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», його місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д., ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, місцезнаходження 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9,

Третья особа: Міжрайонний ВДВС по Кегичівському та Сахновщинському районах ГТУЮ в Харківській області: 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, Волошина,75

Суддя Т.М. Попович