Ухвала суду № 74956472, 26.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/589/17

Номер провадження 1-кп/623/46/2018

У Х В А Л А

іменем України

26 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Гуренко М.О., за участю прокурора Козир М.В. при секретарі Лисенко О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Обвинувачений заперечував проти цього клопотання та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до п. 9 ч.1 ст.178 КПК України.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

На даний час судовий розгляд не завершено, свідки не допитані, письмові, речові докази не досліджені.

При вирішенні клопотання суд враховує також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 його вік, стан здоров`я, негативну репутацію, те, що він не працює, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, наявні судимості, обвинувачується у вчиненні злочинів протягом іспитового строку, обвинувачується у скоєнні тяжких, середньої та невеликої тяжкості злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років, крім того у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 вже раніше було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням радіоелектронних контролюючих приладів, умови виконання якого ним порушено, а саме обвинувачений переховувався від органу досудового розслідування та суду, був відсутній за місцем проживання, оголошувався в розшук, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, а тому є всі підстави вважати, що існує загроза, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема здобувати собі як ніде не працююча особа матеріальні засоби для існування, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, а тому суд вважає, що необхідно продовжити дію стосовного обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 217, 314 – 316, 334, 177, 178, 331, 369 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 строком на 60 днів, тобто до 24 серпня 2018 року включно.

У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Гуренко