Ухвала суду № 74956464, 21.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/440/17 Головуючий у І інстанції Сова Т. Г. Провадження № 11-кп/795/360/2018 Категорія - Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.,

при секретарі Терешко В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016270170000268, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2018 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого там же ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, знаходиться на військовій службі за контрактом у військовій частині А 1937 в м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, раніше не судимого,

обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

з участю прокурора Шпак М.В.,

потерпілої ОСОБА_3,

законного представника потерпілої - ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та призначити йому більш м’яке покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 7000 грн. моральної шкоди та 3385 грн. 04 коп. - матеріальної.

Стягнуто з обвинуваченого на користь місцевого бюджету Менського району Чернігівської області 1201 грн.76 коп. - відшкодування коштів на лікування потерпілої.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду є незаконним, а призначене покарання за своїм видом є занадто суворим. Вважає, що суд не врахував при призначенні покарання, обставин, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття у скоєному злочині. Вказує, що в судовому засіданні висловив свій жаль про скоєне, намагався декілька разів примиритись з потерпілою та відшкодувати їй завдану матеріальну та моральну шкоду, просив у неї вибачення, однак вона не бажала йти на примирення. Намагався допомогти потерпілій під час лікування, однак її батьки та вона сама відмовились приймати будь-яку допомогу. Судом першої інстанції не в повній мірі враховані позитивні характеристики з його місця проживання та служби, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проходить військову службу за контрактом. Згідно інформації досудової доповіді, у соціальному оточенні громадський порядок не порушує, скарг від жителів села на його поведінку не надходило, рівень скоєння повторного злочину низький. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки у вироку місцевий суд вказав, що показання обвинуваченого щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій є неповними, суд вважає, це лінією захисту, але він, апелянт, при цьому взяв за основу показання потерпілої щодо отриманих нею тілесних ушкоджень, що не відповідають висновкам експертизи № 69 від 30 травня 2016 року та № 25 від 07 березня 2017 року, зокрема, що він її бив по обличчю близько 15 разів, душив, бив кулаком в живіт та ногою по поясниці, кидав об землю. Вказує, що змінив погляд на життя, перестав вживати спиртне, проходить військову службу за контрактом, спроможний виконати покарання у виді штрафу.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор вважав вирок суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 24.04.2016 року, близько 00 год. 10 хв., знаходячись поряд з баром по вул. Центральна 7а в с. Локнисте Менського району Чернігівської області на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив з потерпілою неповнолітньою ОСОБА_3 сварку, в процесі якої умисно завдав удар правою долонею по її обличчю та удар головою об голову потерпілої, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом мозку та гематоми на повіках лівого ока, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 25 від 07.03.2017 в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Після цього близько 00 год. 40 хв. обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись поряд з господарством № 91, що по вул. Центральна в с.Локнисте Менського району Чернігівської області руками підняв ОСОБА_3 та умисно кинув її об землю, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірі задньо-зовнішньої поверхні лівого стегна, які згідно вище зазначеного висновку комісійної судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров’я .

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити з викладених в ній підстав, або звільнити від призначеного покарання по амністії; потерпілу та її законного представника, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і безпідставності застосування амністії, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за зазначених у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку. Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого апелянтом в скарзі не оскаржується.

Дії обвинуваченого судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.125 КК України, як нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково, не згоден з її показаннями щодо кількості та характеру нанесення їй тілесних ушкоджень та просив пом’якшити призначене покарання, застосувавши до нього покарання у виді штрафу. Пояснив, що неодноразово просив вибачення у потерпілою та її батьків, але останні його не пробачили. Просив застосувати до нього ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування призначеного покарання, оскільки він приймав безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежність, суверенітету та територіальної цілісності України.

Потерпіла та її законний представник в судовому засіданні апеляційного суду наполягали на призначенні саме такого виду покарання, як визначив суд 1 інстанції. Пояснили, що з обвинуваченим не примирилися та не бажають його вибачати.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом’якшує покарання, обставину, що його обтяжує – скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно інформації з досудової доповіді у соціальному оточені громадський порядок не порушує, скарг від жителів села на його поведінку не було, думку неповнолітньої потерпілої, яка не бажала примирення з обвинуваченим, скаржилась на стан свого здоров’я.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_2, в судовому засіданні не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання визнано скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Щире каяття характеризує суб’єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений частково визнав вину, що не може свідчити про почуття каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Активне сприяння розкриттю злочину - це надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Вчинення вказаних дій зі сторони обвинуваченого матеріалами провадження не підтверджується.

Вищезазначені обставини, колегія суддів не може визнати такими, що пом’якшують покарання обвинуваченого, так як відсутні на те підстави.

При всіх обставинах, що відносяться до кримінального правопорушення та особи обвинуваченого і, на які посилається апелянт в своїй скарзі, міра покарання, визначена обвинуваченому судом, не підлягає пом’якшенню.

Статтею 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачена можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров’я особи та не є діянням, передбаченим ч.ч. 2, 3, 4 ст. 408, ст. 410, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 цього Закону).

Виходячи з аналізу вище вказаної норми закону, під дію ст. 2 Закону підпадають особи, які, мають статус учасника бойових дій, отриманого внаслідок участі в антитерористичній операції. Наявність статусу учасника бойових дій, отриманого внаслідок участі в антитерористичній операції, є загальною вимогою обов’язкового характеру, відсутність у особи такого статусу виключає можливість звільнення її від покарання на підставі ст. 2 Закону.

Надана обвинуваченим довідка військової частини А 1937, в якій зазначено, що він дійсно в період з 16.01.2018 року по 30.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО – є тільки підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, тобто, отримання ним посвідчення учасника бойових дій, а тому сама довідка не є доказом того, що ОСОБА_2 є особою, на яку поширюється дія ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2016».

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2018 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_6 ОСОБА_1 ОСОБА_7