Рішення № 74956213, 18.06.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17982/17

Провадження № 2-а/638/188/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Подосокорської А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

Установив:

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 на пільгових умовах за Списком № 1; зобов’язати Шевченківське об’єднане управління пенсійного фонду України міста Харкова призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди: з 30.04.1983 року по 12.05.1985 року, з 01.08.1985 року по 21.08.1992 року, з 22.08.1992 року по 06.08.1993 року, починаючи з 07 серпня 2017 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 1. Рішенням відповідача від 27.10.2017 року в призначенні пенсії позивачу відмовлено на підставі відсутності необхідного пільгового стажу. Свою відмову відповідач мотивує тим, що надані документи про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника, які мають підтверджувати факт припинення підприємства. Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає відмову в призначенні пільгової пенсії незаконною та необґрунтованою у зв’язку з наступним. За даними трудової книги позивача з 01.08.1985 року він прийнятий на роботу в інструментальний цех термістом 5-го розряду на нагрівальних печах (наказ № 33-к від 31.07.1985 року). З 01.10.1986 року позивачеві встановлено 6-й розряд терміста (наказ № 38к від 01.10.1986). З 01.12.1989 (наказ № 58-к від 01.12.1989) переведений в гальванічно – пресований цех термістом 6-го розряду на нагрівальних печах. 06.08.1993 року звільнений за ст.38 КЗпП (наказ № 41-к від 02.08.1993 року). Згідно архівних довідок від 03.08.2017, особової картки, наказу від 31.07.1985 року № 33-к, наказу від 01.10.1986 № 38к, наказу від 01.12.1989 № 58-к, наказу від 02.08.1993 № 41-к, позивач в період з 01.08.1985 р. по 06.08.1993 р. працював в шкідливих умовах повний робочий день, дані про простої та відпустки без збереження заробітної плати відсутні, тобто законні підстави не зараховувати зазначений період до пільгового стажу відсутні. Факт того, що позивач працював в період з 01.08.1985 року по 06.08.1989 року за професією, що відноситься до Списку № 1 відповідачем не оспорюється. Щодо відмови зарахувати період з 01.08.1985 року по 21.08.1992 року у зв’язку з відсутністю документів про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника та у зв’язку з відсутністю атестації робочих місць позивач зазначив про те, що вказаний період роботи підлягає зарахуванню без атестації, а єдиним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Щодо періоду 30.04.1983 року по 12.05.1985 року (служба в лавах Радянської армії), то він має законне право прирівнювати період служби в армії до періоду роботи, що слідує за ним. Щодо періоду з 22.08.1992 року по 06.08.1993 року, то відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ,просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на їх незаконність та безпідставність.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_3 07.08.2017 року звернувся до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова від 27.10.2017 року відмовлено ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно з статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з відсутністю пільгового стажу роботи по Списку № 1 – 10 років. Наявний страховий стаж ОСОБА_3 складає 21 рік 9 місяців 10 днів, з яких 0 років 0 місяців та 0 днів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 п 3. Термічна обробка Розділу ХІ «Металообробка» передбачено, що право на пільгове пенсійне забезпечення мають термісти на нагрівальних печах.

Вказана професія також передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професі, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення від 26.01.1991 № 10.

За даними трудової книжки ОСОБА_3 з 01.08.1985 останній прийнятий на роботу в інструментальний цех термістом 5-го розряду на нагрівальних печах (наказ № 33-к від 31.07.1985); з 01.10.1986 року ОСОБА_3 встановлено 6-й розряд терміста ( наказ № 38к від 01.10.1986); з 01.12.1989 року (наказ № 58-к від 01.12.1989) переведений в гальванічно – пресований цех термістом 6-го розряду на нагрівальних печах. 06.08.1993 року позивач звільнений за ст.38 КЗпП (наказ № 41-к від 02.08.1993).

Згідно архівних довідок від 03.08.2017, особової картки, наказу від 31.07.1985 року № 33-к, наказу від 01.10.1986 № 38к, наказу від 01.12.1989 № 58-к, наказу від 02.08.1993 № 41-к, позивач в період з 01.08.1985 р. по 06.08.1993 р. працював в шкідливих умовах повний робочий день, дані про простої та відпустки без збереження заробітної плати відсутні.

Факт того, що позивач працював в період з 01.08.1985 року по 06.08.1989 року за професією, що відноситься до Списку № 1 відповідачем не спростовується.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ №442 від 01.08.1992 року, та розробленими на виконання постанови КМУ №442 від 01.08.1992 року Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року. Вимога стосовно атестації робочого місця встановлена з 21.08.1992 року, тобто з моменту набрання чинності постановою Порядком №442. Отже, період роботи з 01.08.1985 року по 21.08.1992 року зараховується до пільгового стажу без вимоги атестації робочого місця.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 ОСОБА_6 №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 вказаної ОСОБА_6 встановлюється, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто для оформлення пільгової пенсії необхідно надати до органів Пенсійного фонду трудову книжку та/або уточнюючу довідку.

У своєму рішенні від 27.10.2017 року Управління в першу чергу посилається на Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 р. №18-1.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4412/12, залишеним без змін ОСОБА_6 Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року встановлено наступне: «Харківський завод точного приладобудування входив в якості структурного підрозділу до складу Виробничого об'єднання «Точприлад», яке було створене та підпорядковане Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР. У зв'язку з розпадом Союзу РСР, у відповідності до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» все майно та фінансові ресурси союзних підприємств були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області №9 від 23.09.92 року було засновано Державне підприємство завод «Точприлад» та 26.10.92 року здійснено його державну реєстрацію. Відповідно до статуту ДП завод «Точприлад», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992 р., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності Державне підприємство завод «Точприлад» перереєстроване у відкрите акціонерне товариство «Точприлад», як правонаступник. Виходячи з наведеного ВАТ «Точприлад» є правонаступником Державного підприємства завод «Точприлад». Разом з тим, Державне підприємство завод «Точприлад» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж, необхідний для призначення пенсій по Списку № 2. Таким чином, видаючи уточнюючі довідки про наявність пільгового стажу при наявності трудових книжок та відповідних записів у них, відповідач не будучи правонаступником підприємства, на якому особи заробили пільговий стаж, порушив вимоги пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637. Але вся інформація відносно стажу та періодів роботи, яка міститься в уточнюючих довідках, наданих відповідачем, повністю співпадає із записами у трудових книжках осіб, яким вони були надані, тобто ці уточнюючи довідки є достовірними. Суд також враховує, що відповідач надавав уточнюючи довідки на підставі наказів по підприємству та особових карток працівників за період з 1978 р. по 2003 р., які були в розпорядженні відповідача та в подальшому передані ним до архівної установи».

Вищезазначеним рішенням також встановлено, що з повідомлення Управління Пенсійного фонду України при взятті на облік ВАТ «Точприлад» як платника страхових внесків вбачається, що відповідач взятий позивачем на облік 02.10.2007 року. Згідно з діючим на той час Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженим постановою правління ПФУ №14-4 від 10.10.2006 року, взяття на облік юридичних осіб як платника податків страхових внесків здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням юридичної особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, наданих державним реєстратором. Як вбачається з виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації відповідача є 26.10.1992 року. Таким чином, починаючи з дати взяття на облік відповідача, тобто з 02.10.2007 року позивач міг дізнатися, що ВАТ «Точприлад» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж.

Вимога Управління надати додаткові документи, видані саме ВАТ «Точприлад» (нині АТ «Точприлад») є необґрунтованою та неправомірною. Все вищевикладене вказує, що підтвердження набутого позивачем пільгового стажу на союзному підприємстві Харківський завод точного приладобудування відбувається на підставі даних трудової книги та архівних довідок, як для підприємства, що ліквідоване без правонаступників.

Так, згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пп.4 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, згідно якого при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Крім того з 30.04.1983 року по 12.05.1985 року, згідно військового квитка № 9241433, позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 – ІУ передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стражу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

В період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590. Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та інших роботах зі шкідливими умовами праці, та пенсії у зв’язку з втратою годувальника їх сім’ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Вказаний висновок кореспондується з положенням абзацу другого пункту 1 статті 8 чинного Закону України від 29 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за змістом якого час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно – технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення і дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно запису № 4 в трудовій книжці позивача з 01.08.1985 року, після проходження служби в Радянській армії, він влаштувався термістом п’ятого розряду на нагрівальних печах, вказана робота передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженими ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 п.3 Термічна обробка Розділу ХІ «Металообробка».

Отже, позивач має право прирівнювати період служби в армії до періоду роботи, що слідує за ним, а твердження відповідача є безпідставними.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша статті 8 Основного Закону України).

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності». Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.

Європейський суд з прав людини у справі ОСОБА_7 Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав.

Згідно статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 наголосив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Відповідно до частини 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача – ОСОБА_3 на призначення пенсії шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в такому призначенні та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, що відповідає вимогам КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 3, 6, 19, 21, 22, 46, 58, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 6, 77, 139, 242, 246 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова (код ЄДРПОУ 41248278) щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління пенсійного фонду України міста Харкова (код ЄДРПОУ 41248278) призначити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди: з 30.04.1983 року по 12.05.1985 року, з 01.08.1985 року по 21.08.1992 року, з 22.08.1992 року по 06.08.1993 року, починаючи з 07 серпня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, починаючи з 28.06.2018 року.

Головуючий