Вирок № 74954335, 25.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2018 Справа №607/10039/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря Ліщинського О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018211180000032 від 18 квітня 2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вікарук Ю.Ю.

та захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України №65/80 від 31 січня 2013 року затверджено «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» (далі - Положення), яким передбачено, що медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення придатності особи до безпечного керування транспортними засобами.

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії для отримання права на керування транспортним засобом, а пункт 1.6. визначає, що попередній, періодичний та позачерговий медичні огляди проводяться в закладі охорони здоров'я медичною комісією.

Таким чином, члени медичної комісії закладу охорони здоров'я, в даному випадку члени медичної комісії Підволочиської комунальної центральної районної лікарні є особами, уповноваженими на виконання функцій держави в розумінні ст. 369-2 КК України.

У середині квітня 2018 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) під час розмови, яка відбулась поблизу приміщення Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області по вул. Бережанська, 65 в м. Тернополі обвинувачений ОСОБА_1 дізнався від ОСОБА_3 про те, що його п’яти знайомим необхідно отримати медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом. В цей час, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_3 за вплив на прийняття рішень членами медичної комісії Підволочиської комунальної центральної районної лікарні про видачу медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом без фактичного проведення медичного огляду.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в ході вище зазначеної розмови обвинувачений ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в сумі 2750 грн. за вплив на членів медичної комісії Підволочиської комунальної центральної районної лікарні з метою прийняття ними рішення про видачу медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом без фактичного проведення медичного огляду.

24 квітня 2018 року близько 15.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи поблизу приміщення Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області по вул. Бережанська, 65 в м. Тернополі, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 2750 гривень за вплив на членів медичної комісії Підволочиської комунальної центральної районної лікарні на прийняття рішення про видачу медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом без фактичного проведення медичного огляду.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_1 достатньо викривається в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення військовим комісаром Бережанського об'єднаного районного військового комісаріату за наступних обставин.

Закон України про «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) визначає загальні засади проходження в Україні військової служби та передбачає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Стаття 16 Закону визначає, що до складу призовної комісії входить районний (міський) військовий комісар.

Таким чином, районний (міський) військовий комісар, в даному випадку військовий комісар Бережанського об'єднаного районного військового комісаріату є особою, уповноваженою на виконання функцій держави в розумінні ст. 369-2 КК України.

20 квітня 2018 року під час розмови, яка відбулась поблизу приміщення Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області по вул. Бережанська, 65 в м. Тернополі між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу обставин видачі медичною комісією Підволочиської комунальної лентральної районної лікарні медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом без фактичного проведення медичного огляду, обвинувачений ОСОБА_1В дізнався про те, що ОСОБА_3 приходять повістки з Бережанського об’єднаного районного військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії.

В цей час, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_3 за вплив на військового комісара Бережанського об'єднаного районного військового комісаріату з метою не вчинення дій відносно ОСОБА_3 в частині призову на строкову військову службу відповідно до норм передбачених законом України про «Про військовий обов'язок і військову службу».

Реалізуючи свій злочинний намір, 24 квітня 2018 року під час зустрічі, яка відбулась поблизу приміщення Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області по вул. Бережанська, 65 в м. Тернополі обвинувачений ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в сумі 1000 грн. за вплив на військового комісара Бережанського об'єднаного районного військового комісаріату з метою не вчинення дій відносно ОСОБА_3 в частині призову на строкову військову службу відповідно до норм передбачених законом України про «Про військовий обов'язок і військову службу».

Цього ж дня, близько 15.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи поблизу приміщення Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області по вул. Бережанська, 65 в м. Тернополі, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень за вплив на Бережанського районного військового комісара з метою не вчинення дій відносно ОСОБА_3 в частині призову на строкову військову службу відповідно до норм передбачених законом України про «Про військовий обов'язок і військову службу».

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 369-2 КК України тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

31 травня 2018 року між старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України за встановлених у висунутій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі 750 (сімсот п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень. На підставі ч. 5 ст. 96-2 КК України, не застосовувати заходи кримінально – правового характеру у виді спеціальної конфіскації, так як кошти у сумі 3700 /три тисячі сімсот/ гривень, які були предметом злочину, на підставі вказаної статті, підлягають поверненню заявнику ОСОБА_3 - власнику коштів (законному володільцю згідно протоколу огляду від 24 квітня 2018 року).

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року накладено арешт на майно, а саме на: грошові кошти у сумі 3700 грн. - 7 купюр номіналом по 500 грн. кожна з наступними серіями та номерами: ФБ9865476, ФГ3548455, УД0172159, ФБ9619882, УЖ4520033, СЗ4612621, ФЗ7330921 та 2 купюри номіналом по 100 грн. кожна з наступними серіями та номерами: СЄ7397634 та УЄ7300614, а також медичні довідки, технічні паспорти, копії паспортів громадян України, чорнові записи, 4 блокноти з чорновими записами; грошові кошти, а саме 1 купюра номіналом по 500 грн., 1 купюра номіналом по 200 грн., 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США та 1 купюра номіналом по 20 доларів США, який суд вважає, слід скасувати, оскільки на даний час відпала необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.

Речові докази:

- грошові кошти у сумі 3700 грн. - 7 купюр номіналом по 500 грн. кожна з наступними серіями та номерами: ФБ9865476, ФГ3548455, УД0172159, ФБ9619882, УЖ4520033, СЗ4612621, ФЗ7330921 та 2 купюри номіналом по 100 грн. кожна з наступними серіями та номерами: СЄ7397634 та УЄ7300614, які є предметом неправомірної вигоди, і до яких на підставі ч. 5 ст. 96-2 КК України, не застосовується спеціальна конфіскація, суд вважає, підлягають поверненню заявнику ОСОБА_3 - власнику коштів (законному володільцю згідно протоколу огляду від 24 квітня 2018 року);

- медичні довідки, технічні паспорти, копії паспортів громадян України, чорнові записи, 4 блокноти з чорновими записами; грошові кошти, а саме 1 купюра номіналом 500 грн., 1 купюра номіналом 200 грн., 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США та 1 купюра номіналом 20 доларів США, суд вважає, слід повернути обвинуваченому ОСОБА_1,

після вступу вироку в законну силу

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № 2-402/18 від 30.05.2018 року в сумі 1144, 00 грн. та технічної експертизи документів № 1.1-249/18 від 31.05.2018 року в сумі 1144, 00 грн., а всього 2288, 00 грн, які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертиз в межах даного кримінального провадження.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Затвердити укладену між старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 750 (сімсот п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2018 року на майно, а саме на: грошові кошти у сумі 3700 грн. - 7 купюр номіналом по 500 грн. кожна з наступними серіями та номерами: ФБ9865476, ФГ3548455, УД0172159, ФБ9619882, УЖ4520033, СЗ4612621, ФЗ7330921 та 2 купюри номіналом по 100 грн. кожна з наступними серіями та номерами: СЄ7397634 та УЄ7300614, а також медичні довідки, технічні паспорти, копії паспортів громадян України, чорнові записи, 4 блокноти з чорновими записами; грошові кошти, а саме 1 купюра номіналом по 500 грн., 1 купюра номіналом по 200 грн., 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США та 1 купюра номіналом по 20 доларів США.

Речові докази:

- грошові кошти у сумі 3700 грн. - 7 купюр номіналом по 500 грн. кожна з наступними серіями та номерами: ФБ9865476, ФГ3548455, УД0172159, ФБ9619882, УЖ4520033, СЗ4612621, ФЗ7330921 та 2 купюри номіналом по 100 грн. кожна з наступними серіями та номерами: СЄ7397634 та УЄ7300614, які є предметом неправомірної вигоди, і до яких на підставі ч. 5 ст. 96-2 КК України, не застосовувати заходи кримінально – правового характеру у виді спеціальної конфіскації - повернути заявнику ОСОБА_3 - власнику коштів (законному володільцю згідно протоколу огляду від 24 квітня 2018 року);

- медичні довідки, технічні паспорти, копії паспортів громадян України, чорнові записи, 4 блокноти з чорновими записами; грошові кошти, а саме 1 купюра номіналом 500 грн., 1 купюра номіналом 200 грн., 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США та 1 купюра номіналом 20 доларів США- повернути обвинуваченому ОСОБА_1,

після вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № 2-402/18 від 30.05.2018 року в сумі 1144, 00 грн. та технічної експертизи документів № 1.1-249/18 від 31.05.2018 року в сумі 1144, 00 грн., а всього 2288, 00 грн, (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень) в користь держави (УК У м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копії вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_5