Постанова № 74954126, 25.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2018 Справа №607/9380/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Осів І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 пред’явив до суду позов до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії НК № 971693 від 16 травня 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 680 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 971693 від 16 травня 2018 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень за те, що він 16 травня 2018 року о 14 год. в м. Києві КП «Сосновий Бір» керував автомобілем МERCEDES-BENZ д.н.з. АІ 6868 М, який використовується для перевезення пасажирів по маршруту м. Київ – м. Тернопіль, в якому був відсутній вогнегасник, чим порушив вимоги п. 31.4.7 (є) ОСОБА_3 дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що 16 травня 2018 року керуючи транспортним засобом МERCEDES-BENZ д.н.з. АІ 6868 М на виїзді із м. Києва його було зупинено інспектором поліції, який запропонував показати медичну аптечку та вогнегасник, на що позивачем було надано медичну аптечку та усно пояснено, що перед виїздом на маршрут у нього був працездатний вогнегасник, однак дорогою його було застосовано за призначенням – для гасіння вогнища, покинутого на узбіччі біля лісу, де здійснювалася висадка пасажирів. Окрім того, пояснив інспектору, що прямує до місця призначення в м. Тернопіль, де зобов’язується його придбати. Зазначає, що в порушення вимог закону інспектором поліції дане правопорушення не зафіксовано в автоматичному режимі, не складено протокол та не відібрано в нього письмове пояснення. Крім цього, позивач вказує, що під час зупинки його транспортний засіб знаходився у технічно справному стані та жодних технічних несправностей, при наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів, що передбачено Правилами дорожнього руху та за які настає відповідальність за ст. 121 КУпАП не мав. Тому, в даному випадку не може бути застосована ч. 2 ст. 121 КУпАП, оскільки дана стаття не передбачає відповідальність за таке порушення, а саме, - відсутність вогнегасника. З наведених підстав, позивач просить скасувати дану постанову, а провадження по справі закрити.

Справа розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутності.

У судове засідання відповідач (його представник) повторно не з’явився, не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відзиву на позов та будь-яких інших письмових заперечень від відповідача не надходило.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутності учасників справи.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 971693 від 16 травня 2018 року, винесеною інспектором роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП ОСОБА_4, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

В постанові вказано, що 16 травня 2018 року о 14 год. 00 хв. в м. Києві КП «Сосновий Бір» 15 км ОСОБА_1 керував автомобілем МERCEDES-BENZ д.н.з. АІ 6868 М, який використовується для перевезення пасажирів по маршруту м. Київ - м. Тернопіль, в якому був відсутній вогнегасник, чим порушив вимоги п. 31.4.7 (є) ОСОБА_3 дорожнього руху.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задовольнити позов з наступних мотивів.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 258 КУпАП).

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ).

Отже, інспектор поліції мав усі передбачені законом права для винесення в даному випадку постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ОСОБА_3 дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Так, пунктом 31.4.7. (є) ОСОБА_3 дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів у випадках, коли: відсутні працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Частиною другою статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Згідно частини першої статті 121 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Як ствердив позивач, 16 травня 2018 року о 14 год. в м. Києві КП «Сосновий Бір» він керував автомобілем МERCEDES-BENZ, який використовується для перевезення пасажирів по маршруту м. Київ – м. Тернопіль, у технічно справному стані. Жодних технічних несправностей при наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів, що передбачено ПДР, автомобіль не мав та інспектором поліції таких не виявлено. Перед виїздом на маршрут в автомобілі знаходився працездатний вогнегасник, однак дорогою його було використано для гасіння вогнища, покинутого на узбіччі біля лісу, де здійснювалася висадка пасажирів. Прибувши до місця свого призначення позивач придбав новий вогнегасник, який є у нього в наявності у автомобілі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомленим належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в яких йому надсилалася копія ухвали про відкриття провадження у справі з копіями позовної заяви і доданих до неї документів, а також після відкладення судового засідання, яке було призначено на 12 год. 30 хв. 06 червня 2018 року, у зв’язку з неявкою відповідача, - повістка про виклик на 14 год. 30 хв. 25 червня 2018 року, яке згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень отримано відповідачем 12 червня 2018 року, тобто, завчасно до судового засідання. Однак, у судове засідання представник відповідача повторно не з’явився, ніяких доказів щодо правомірності оскаржуваної постанови, в тому числі відеозаписів, не надав. Відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як роз’яснив Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № №338/1/17, висновки якого в силу частини шостої ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, вказівка позивача на зупинку його транспортного засобу за 10 метрів чи ближче 10 метрів від пішохідного переходу є його суб'єктивним баченням відстані зупинки його автомобіля від пішохідного переходу та не підтверджується жодними доказами. Вірними є висновки, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем пункту ОСОБА_3 дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу тощо. Також Верховний суд констатував, що посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення особою правопорушення є безпідставним, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З аналізу наведених норм слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі наявності або відсутності підстав, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, а саме вчинення особою правопорушення в стані крайньої необхідності.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, який жодних доказів правомірності оскаржуваної постанови, в тому числі відеоматеріалів, в судове засідання не надав, крім того, не подав відзиву на позов, а позивач наявність порушення ПДР в його діях заперечує, ніяких доказів на підтвердження його вини у правопорушенні, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, судом не здобуто, що свідчить про недоведеність інспектором роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП ОСОБА_4, яким було винесено оскаржувану постанову наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції є підставним та підлягає до задоволення, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 46, 90, 242 – 246, 250, 255, 286, 295, 297, п. п. 15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ОСОБА_1 (вул. Карпенка, 26/80, м. Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (вул. Народного ополчення, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ - 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 971693 від 16 травня 2018 року, винесену інспектором роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП ОСОБА_4, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн., та провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддяОСОБА_2