Постанова № 74954012, 19.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1184/18 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/783/1169/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Гедз Б.М. від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.Застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб TOYOTA PRADO (2006), сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, РСА 401442, № кузова JTEBU25J665042674, котрий належить ОСОБА_4 в межах суми пред'явлених позовних вимог, шляхом заборони відчуження та проведення реєстраційних дій стосовно вказаного транспортного засобу.В решті заявленного клопотання відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не наведено жодного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання відповідачем ОСОБА_4 судового рішення. Тому вирішуючи питання про забезпечення позову, судом було взято до уваги виключно інтереси позивача, без врахування інтересів відповідача, а також з'ясування інших обставин, які мають значення для справи, а саме: як і ким з відповідачів виконано основне рішення суду про стягнення солідарного боргу, на який позивачем додатково нараховано інфляційні та 3% річних і на цю загальну суму позивач звернувся із позовом до суду. Також, вказує на те, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року у справі №462/9079/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1039045,80 грн. основного боргу, на який позивачем додатково нараховано інфляційні та 3% річних у сумі 403241,55 грн. виконано лише ОСОБА_4 та приватним виконавцем ОСОБА_6 закінчено виконавче провадження по виконанню даного рішення. Крім цього, зазначає, що накладення арешту на транспортний засіб котрий зареєстрований за ОСОБА_4 не забезпечує збалансованості інтересів сторін.

В судове засідання відповідачі не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обгрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника в заперечення апеляційної скарги, що аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, – колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ч.1,3 ст. 150, ч. 1, 2 ст. 149, ч.1 ст. 153ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, – виходив з того, що позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 403 241,55 грн. та з відповідача ОСОБА_4 – 58005,32 грн. Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_4 належить транспортний засіб TOYOTA PRADO (2006), сірий, реєстраційний номер ВС 7710Ам, РСА 401442, № кузова JTEBU25J665042674, згідно відповіді на адвокатський запит № 466/03/18 від 14.03.2018 р., наданої суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 ринкова вартість такого типу автомобіля може становити від 387 350 грн. без ПДВ в залежності від пробігу та умов догляду, зберігання та експлуатації до 456 290 грн. без ПДВ . Крім цього, згідно з даними Відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (лист від 01.03.2018 р.) ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку площею 0, 3500 га для особистого селянського господарства в смт. Славське Сколівського району Львівської області, державний акт серія ЯД № 4447002, зареєстровано 03.03.2009 р., вартість якої згідно відповіді на адвокатський запит № 464/03/18 від 14.03.2018 р., наданої наданої суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 станом на 15.03.2018 р. може становити від 70 грн. за кв.м до 350 грн. за кв.м. Мінімальна вартість такої земельної ділянки становитиме 245 000 грн. З урахуванням наведеного, беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05.10.2015 р. у справі № 462/9079/14-ц про стягнення з відповідачів боргу, зважаючи на поведінку відповідачів, на яку покликається в заяві позивач, яка виразилася в неодноразовому повідомленні позивачу про неможливість стягнення з них грошових коштів, наявні підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тому заяву слід задовольнити частково, наклавши арешт на транспортний засіб TOYOTA PRADO (2006), сірий, реєстраційний номер ВС 7710АМ, РСА 401442, № кузова JTEBU25J665042674, який належить ОСОБА_4, в межах суми пред’явлених позовних вимог, відтак відмовивши в задоволенні заяви в іншій частині, що стосується вимоги забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3500 га для особистого селянського господарства в смт. Славське Сколівського району Львівської області, належну ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з’ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз’яснень схожих правовідносин судом касаційної інстанції, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів, – вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду – немає.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в якому просить стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 119287,35 грн. - 3% річних та 283954,20 грн. курсової різниці, а всього 403241,55 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 46741,32 грн. - 3% річних і 11264,20 грн. курсової різниці, а всього 58005,32 грн.

Крім цього, ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно ОСОБА_4 в межах суми 461246,87 грн., а саме: земельну ділянку площею 0,3500 га для особистого селянського господарства в смт.Славське Сколівського району Львівської області та колісний транспортний засіб TOYOTA PRADO (2006), сірий, № кузова JTEBU25J665042674. В обґрунтування заяви вказав, що зважаючи на суму позову та поведінку відповідачів, які неодноразово повідомляли йому про неможливість стягнення з них грошових коштів, вважає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому судового рішення.

Із матеріалів, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, зокрема, позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на скаргу, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання у зв’язку із виконанням неналежним чином договорів позики про стягнення коштів, на примусове виконання яких було ухвалене рішення суду, яке тривалий час не виконувалось. Так, позивач стверджує про неналежність повернення грошових коштів за договорами позики, що було здійснено свідомо. Апелянт ж навпаки вказує про те, що ним одним було виконано рішення суду про стягнення грошових коштів та виконавче провадження у зв’язку із повним виконанням – закінчено.

Захід, що вжитий судом стосується та співмірний позовним вимогам, а саме позов заявлений про стягнення коштів на загальну суму 461246,87 грн., накладення ж арешту на автомобіль, про який йшлося забезпечує виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення вказаної суми, оскільки його вартість за висновком суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 (а.с. 13 зв. – 14 зв.) може становити від 387350 грн. до 456290 грн., тобто умовно суму не більшу від ціни позову.

Також, арешт накладений на майно виключно відповідача, не стосується прав та інтересів інших осіб, оскільки автомобіль, на який накладено арешт дійсно належить відповідачу ОСОБА_4, що визнано ним самим у апеляційній скарзі, а також підтверджено даними Львівського МРЕВ (а.с. 12)

Крім цього, невжиття такого заходу слід вважати ставить під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачем, якому належить автомобіль можуть вживатися заходи щодо унеможливлення виконання чи істотного утруднення виконання такого рішення, про що свідчить, зокрема, факт тривалого невиконання ним рішення суду у справі між тими ж сторонами №462/9079/14, за яким при виданні судом виконавчого листа 6.07.2017 року – рішення суду було виконано лише 15.03.2018 року, про що ствердив сам відповідача подавши відповідь Приватного виконавця ОСОБА_6 та квитанції про сплату коштів а.с. 42-44).

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу, слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_8