Постанова № 74950355, 20.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №327/93/17 Головуючий у 1 інстанції Завіновська А.П.

Провадження № 22-ц/778/559/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа - Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа: Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.06.2015 року у віці 76 років померла його баба – ОСОБА_4, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті останньої відкрилася спадщина, яку він відповідно до заповіту, посвідченого Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області, та зареєстрованого у Спадковому реєстру 03.09.2012 року за № 19, повинен був успадкувати.

03.07.2015 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але листом за № 1017/01-16 від 14.11.2016 року нотаріус повідомив, що він не відноситься до кола осіб, що мають право на спадщину, оскільки у справі наявний заповіт, складений та посвідчений від імені спадкодавця на іншу особу, а тому враховуючи, що він - позивач не належить до осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, нотаріус рекомендував йому звернутись до суду для вирішення питання про спадкування майна після померлої ОСОБА_4

Після звернення до суду із вказаним позовом та вивчення спадкової справи позивачу стало відомо, що померлою ОСОБА_4 складено інший заповіт від 13.05.2015 року за № 181 на ім’я ОСОБА_5, котрий 26.02.2016 року державним нотаріусом визнано таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства та останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, ОСОБА_5 звернувшись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в подальшому подав заяву про залишення його позову без розгляду, на підставі чого судом 13.10.2016 року було винесено відповідну ухвалу. Таким чином, оскільки ОСОБА_5 правом повторного звернення до суду не скористався, то на думку позивача, є таким, що пропустив строки для прийняття спадщини, визначені ст. 1270 ЦК України.

З огляду на ці обставини, 23.05.2017 року позивач змінив свої позовні вимоги, які 08.08.2017 року уточнив, і просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом, на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, за правом представлення, оскільки на час відкриття спадщини його мати померла. Крім того, зазначав, що інші особи, які б мали права спадкування за законом, з часу відкриття спадщини свого волевиявлення щодо отримання спадкового майна не виявили і строки для його прийняття пропустили, а також, що місце їх перебування не відомо.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на майно, що відкрилось після смерті ОСОБА_4, а саме: земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:004:0065; земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:003:0011; земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:003:0012; земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Листвянка Розівського району Запорізької області, вул. Суворова, буд. 16, кадастровий номер 2324981207:07:002:0123; земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована на території с. Листвянка Розівського району Запорізької області, вул. Суворова, буд. 16, кадастровий номер: 2324981207:07:002:0122; житловий будинок № 16 з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Суворова в с. Листвянка Розівського району Запорізької області.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 7 354, 31 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визначений позивачем відповідач у справі – Вишнюватська сільська рада Розівського району Запорізької області не оспорює спадкові права ОСОБА_3

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, 23 червня 2015 року у с. Листвянка Розівського району Запорізької області у віці 76 років померла ОСОБА_4.

03 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Листом завідуючого Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_6 за № 1017/01-16 від 14.11.2016 року, ОСОБА_3 повідомлено, що він не відноситься до кола осіб, що мають право на спадщину, оскільки у справі наявний заповіт, складений та посвідчений від імені спадкодавця на іншу особу, а тому враховуючи, що ОСОБА_3 не належить до осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, останньому було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про спадкування майна після померлої ОСОБА_4

Вмотивована постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачем та його представником до суду першої та апеляційної інстанції надана не була.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 за життя було складено декілька заповітів, а саме: 29.05.2006 року на користь ОСОБА_7, 23.06.2008 року на користь ОСОБА_8, 03.09.2012 року на користь ОСОБА_3 (позивача у справі), і останній раз 13.05.2015 року на користь ОСОБА_5.

03 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про прийняття спадщини, в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до довідки від 05.08.2015 року за № 293, виданої Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області, ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_4 проживав з нею.

Постановами нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_6 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26.02.2016 року за № 136/02-31, від 23.03.2016 року № 237/02-31, № 238/02-31, № 239/02-31, № 240/02-31, № 241/02-31, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із посиланням на невідповідність заповіту вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року за № 3306/5 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 13.10.2016 року, позовна заява ОСОБА_5 до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа – Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, залишена без розгляду.

Згідно до даних наданих завідувачем Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_6 від 03.10.2017 року за № 819/01-16, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер 31.10.2011 року, про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 01.11.2011 року складено актовий запис № 840. Крім того, ОСОБА_9 народився 08.12.2007 року, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 22.01.2008 року складено актовий запис № 103, у якому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначений батьком дитини. Мати ОСОБА_9 до Розівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Заяви про відмову від спадщини в порядку частин 2-4 статті 1273 ЦК України від матері малолітнього ОСОБА_9 не надходили.

Статтею 392 ЦК України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто належним відповідачем є особа – учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений позивачем відповідач у справі – Вишнюватська сільська рада Розівського району Запорізької області не оспорює спадкові права ОСОБА_3 Водночас, на спадкове майно, що відкрилось після померлої ОСОБА_4, окрім позивача, претендує ОСОБА_5, щодо якого спадкодавцем було складено заповіт, а також обов’язкову частку у цій спадщині має малолітній ОСОБА_9, який відповідно до частини 4 статті 1269 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Виходячи з аналізу частини 1 статті 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Тобто, у разі пред’явлення позову до неналежного відповідача і відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, чи про залучення до участі у справі такої особи як співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволені позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року відкрито апеляційне провадження і відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору в сумі 8 793 грн. 74 коп. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України, зокрема судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін, стягненню з ОСОБА_3 на користь держави підлягає судовий збір за подачу апеляційної скарги, який було відстрочено ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року у сумі 8 793 грн. 74 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати в сумі 8 793 грн. 74 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: