Постанова № 74949768, 20.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/5407/16-ц Головуючий у 1 інстанції Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/778/2199/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 25.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ZIVLGA0000000994, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 26508,00 доларів США на термін до 25.04.2013р. Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у встановленому розмірі. Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, у зв’язку з чим станом на 07.07.2016 року заборгованість по вказаному договору становить 140548,34 доларів, яка складається з наступного: 24401,18 доларів США – заборгованість за кредитом, 9953,47 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1200,40 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 104993,29 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в розмірі 35555,05 доларів США та судові витрати 1600,00 гривень.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок місцевого суду про пропущення ПАТ КБ «ПриватБанк» позовної давності критично суперечить обставинам справи та нормам права, які регулюють позовну давність.

Відповідачем у справі - ОСОБА_3 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем належним чином не доведено підстав для стягнення заборгованості, а саме не надано суду докази, що підтверджують документально операції зі сплати кредиту та відсотків, не підтверджено належними та допустимими доказами цифрові дані та суму заборгованості відображену в рахунку заборгованості, не надано заяв на переказ готівки, меморіальних ордерів, відсутній звіт касира та інші бухгалтерські документи.. крім того, суд першої інстанції вірно послався на ст..ст. 256, 257 ЦПК України та застосував строк позовної давності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 25.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ZIVLGA0000000994, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 26508,00 доларів США на термін до 25.04.2013р. Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у встановленому розмірі. Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, у зв’язку з чим станом на 07.07.2016 року заборгованість по вказаному договору становить 140548,34 доларів, яка складається з наступного: 24401,18доларів США – заборгованість за кредитом, 9953,47 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1200,40 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 104993,29 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25.04.2008 року ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 26508,00 доларів США на термін до 25.04.2013року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення норм закону і умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № № ZIVLGA0000000994 від 25.04.2008 р. у розмірі 24401,18доларів США – заборгованість за кредитом, 9953,47 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1200,40 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 104993,29 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в суді першої інстанції просив застосувати строк позовної давності в три роки, оскільки останній платіж був здійснений 25.11.2008 року, і тому строк позовної давності сплив.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування строку позовної давності, оскільки 04.10.2011 судом було ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки по вказаному кредитному договору, рішення набуло законної сили в 2012 році, строк позовної давності в договорі визначений п’ять років, з позовом банк звернувся в 2016 році, а тому строк звернення до суду банком не пропущений.

Зазначений довід є безпідставним та зводиться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів. Загальна позовна давність встановлено тривалістю у три роки.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно п. 5.5. умов кредитного договору термін позовної давності встановлений п’ять років. У березні 2010 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до суду, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту пред’явлення позову до суду тобто з березня 2010року, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором 20.07.2016 року тобто після спливу п’ятирічного строку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який застосував положення ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовив у задоволенні позову.

Разом з цим суд послався на те, що банком не надано та не підтверджено документально операції зі сплати кредиту та відсотків за кредит також не підтверджений рахунок заборгованості первинними бухгалтерськими документами з власним підписом ОСОБА_3, заяв на переказ готівки, Меморіальні ордери не надані, відсутній звіт касира та інше.

Проте, зазначені обставини не є підставою для відмови у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності.

З огляду на наведене вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: