Ухвала суду № 74949734, 21.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/3023/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/563/18 Головуючий в 1-й інстанції – Баруліна Т.Є.

Єдиний унікальний № 334/3023/18 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Тютюник М.С., Білоконева В.М.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Шелудько З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2018 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4, погоджене прокурором Запорізької міської прокуратури №3 Запорізької області ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12015080050002574 від 03.06.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.190 КК України.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, а саме:

*мобільний телефон «Самсунг GT-E 2000 і» ІМЕІ 351952079735897 без сім-картки;

*мобільний телефон «Нокіа RМ 1035» ІМЕІ 355143077660289; 355143077660297;

*мобільний телефон «Самсунг GT-E 1080 і» ІМЕІ 359756033871017 з сім-карткою оператора «Лайфселл»;

*мобільний телефон «Fly TS 112» ІМЕІ 357159071171774; 357159071771774; 57159072371779, без сім-картки;

*мобільний телефон «Айфон 6» з сім-карткою оператора «МТС»;

*мобільний телефон «Айфон 10» з сім-карткою оператора «МТС»;

*банківська карта «Приватбанк» VISA PLATINUM №4627055150024932 на ім'я ОСОБА_8;

*банківська карта «Приватбанк» №5218572220570589 на ім'я ОСОБА_8;

- банківська карта «Приватбанк» PLATINUM №5218572220569938 на ім'я ОСОБА_8;

*банківська карта «УкрСиббанк» №5351290100545244 на ім'я ОСОБА_8;

*банківська карта «УкрСиббанк» №5351290100668988 на ім'я ОСОБА_9;

*банківська карта «Приватбанка» Золота картка для виплат №4731219100092430;

*флешнакопичувач «TRANSCEND» ємкістю 8Gb;

*банківська карта «Ощадбанк» №4790820017367936 на ім'я ОСОБА_10;

*кредитна банківська картка «Приватбанк» №5577212918520175;

*кредитна банківська карта «Приватбанк» №5577212918817910;

*банківська карта «УкрСиббанк» №5351290100668921 на ім'я ОСОБА_11;

*банківська карта «УкрСиббанк» №5351290100545301 на ім'я ОСОБА_3;

*банківська карта «Приватбанк» №4149629394557284;

*банківська карта «Приватбанк» №5218572220570605 на ім'я ОСОБА_3;

*банківська карта «Приватбанк» №4627055100177780 на ім'я ОСОБА_3;

*банківська карта «Приватбанк» №5218572220569904 на ім'я ОСОБА_3;

*банківська карта «Приватбанк» №5168742207000229;

*банківська карта «Приватбанк» № 5168755617230798;

*грошові кошти у сумі 7 843 доларів США;

*грошові кошти у сумі 965 Євро;

*карта пам'яті «Самсунг» 128 EVO».

Згідно зі змістом судового рішення, слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому зазначав, що у слідчому відділі Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015080050002574 від 03.06.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, 3 ст.190 КК України. Під час проведення санкціонованого обшуку, який було проведено з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів за допомогою яких здійснювалось вчинення злочину, коштів, які були здобуті у результаті його вчинення, в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 були вилучені предмети, речі та грошові кошти, які мають значення для досудового розслідування. Враховуючи зазначене, слідчий вважав за необхідне накласти арешт на майно вилучене в ході обшуку, посилаючись на те, що зазначене майно має істотне значення для проведення досудового розслідування, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та має ознаки речового доказу.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшла висновку, що матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 вказує, що судове рішення є незаконним та упередженим. В обґрунтування своїх тверджень зазначає, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_12 відповідно до договору купівлі-продажу від 23.04.2018 року укладеного між ним та ОСОБА_6, ОСОБА_7 Між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 25.04.2018 року укладено договір оренди вказаної квартири та цього ж числа складено акт прийому-передачі орендованої квартири. При цьому квартира передавалась без майна і все майно, яке знаходилось в квартирі під час обшуку є власністю ОСОБА_3, який не має жодного відношення до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Адвокат вказує, що під час розгляду клопотання слідчим та прокурором відповідним чином не доведено необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст.132 КПК України. Крім того, клопотання про арешт майна всупереч ст. 172 КПК України розглянуто без повідомлення власника майна та його захисника. Апелянт зазначає, що слідчий суддя в ухвалі не зазначив строк дії ухвали про накладання арешту на майно, що є порушенням кримінально-процесуальних норм. В зв’язку з наведеним адвокат, вважає що ухвала слідчого судді є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

На підставі викладеного, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4, погоджене прокурором Запорізької міської прокуратури №3 Запорізької області ОСОБА_5 про арешт майна в повному обсязі.

Адвокатом ОСОБА_2 08.06.2018 року подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі ОСОБА_3

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, який проти вимог апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Розглянувши клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя, на думку колегії суддів, цілком вірно дійшов висновку про його обґрунтованість та вмотивовано задовольнив його, оскільки клопотання було подано з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а викладені у ньому обставини, з’ясування яких має істотне значення при вирішення даного питання, свідчать про існування законних підстав для накладення арешту на майно.

Так, встановлено, що 03.06.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050002571 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2018 року в рамках даного кримінального провадження надано дозвіл на проведення обшуку житла за адресою АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою виявлення документів діяльності ТОВ «АМГ» ЄДРПОУ 14089073, в тому числі оригіналів бухгалтерської документації, договорів, додатків до них, даних про взаєморозрахунки з підприємствами, журналів обліку робочого часу, звітів, персоніфікацій, інших матеріальних носіїв інформації на яких містяться бухгалтерські та інші документи, що можуть мати значення в ході доказування злочинних дій винних осіб, грошових коштів, що здобуті злочинним шляхом, інших даних на матеріальних носіях інформації (комп’ютерах, ноутбуках, леп-топах, планшетах, зовнішніх накопичувачах (флешках), засобах мобільного зв’язку), що можуть мати значення в ході досудового розслідування та бути речовими доказами у справі, а також встановлення місцезнаходження розшукуваної особи – ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.

04.05.2018 року слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області проведено обшук житла за адресою АДРЕСА_3 в ході якого виявлено предмети, речі та грошові кошти, які були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

Отже, колегія суддів вважає, що слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження фактичні дані вважати, що вилучені під час обшуку в квартирі АДРЕСА_4, предмети, речі та грошові кошти можуть бути об’єктом кримінально протиправних дій та/або набуті кримінально протиправним шляхом, тому накладення арешту на вищевказане майно є необхідною мірою для їх збереження, як речових доказів.

Встановивши зазначені обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на вищезазначені предмети з метою збереження речових доказів.

Що стосується доводів апелянта з приводу належності ОСОБА_3 всього арештованого майна, яке не має жодного відношення до кримінального провадження, то доказів цьому під час апеляційного розгляду надано не було, не зазначені вказані докази і в апеляційній скарзі. Посилання в апеляційній скарзі на зміну власника квартири АДРЕСА_5 не спростовує висновків слідчого судді, та не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вказана обставина не може безперечно вказувати на неможливість наявності у житлі речей, що можуть мати значення для цілей кримінального провадження та бути речовими доказами у справі.

Також колегія суддів звертає увагу, що апелянт не позбавлений права в порядку ст.174 КПК України, звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково, якщо доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Доводи апелянта, щодо розгляду клопотання про арешт майна за відсутності власника майна всупереч вимогам ст. 172 КПК України, колегія суддів вважає слушними, однак правильності висновків слідчого судді, викладених в судовому рішенні вказані обставини не спростовують, та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4, погоджене прокурором Запорізької міської прокуратури №3 Запорізької області ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно вилучене під час проведення обшуку 04.05.2018 року в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 – залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Білоконев