Постанова № 74949583, 20.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/11322/17 Головуючий у 1 інстанції Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/2024/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 04.08.2010 року ОСОБА_3 стала клієнтом ПАТ КБ "Приватбанк", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк", згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна".

04.07.2014 року Відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» відповідно до Тарифів якої Відповідач отримав кредит у розмірі 6200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість – 65035,07 грн., яка складається з: 6184,75 грн. - заборгованість за кредитом;52078,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;3198,46 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3073,10 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по договору в розмірі 65035,07 грн. гривень та судові витрати 1600,00 гривень.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2018 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість у розмірі 58263 грн. 51 коп. за кредитним договором, яка складається станом на 31.08.2017 з: 6184 грн. 75 коп. заборгованість за кредитом, 52078 грн. 76 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у частині стягнення процентної ставки за кредитом.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суму сплати процентів за кредитом у розмірі 52 078 грн. 76 коп. є незаконною, подвоєною, що порушує її права як споживача.

Позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Банком не було застосовано подвійну процентну ставку, оскільки базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості впродовж дії договору була наступною: з 01.04.2013р. – 2,3% в місяць, з 01.09.2014р. – 2,7% в місяць, з 01.04.2015р. – 3,5% в місяць. Просить рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 04 серпня 2010 року ОСОБА_3 стала клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна".

04 липня 2014 року Відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку Універсальна Gold" відповідно до Тарифів якої Відповідач отримала кредит у розмірі 6200, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у порушення вимог договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У порушення вимог договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість – 65035,07 грн., яка складається з: 6184.75 грн. - заборгованість за кредитом;52078.76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідно до положень ст.ст. 526, 549, 550, 611, 1054 ЦК України доводи позивача про наявність у ОСОБА_3 обов’язку щодо сплати вищевказаної заборгованості є обґрунтованими.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6- 1746цс16: «Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним».

Відповідно до наведеної правової позиції стягнення комісії є незаконним, оскільки позивач здійснював платежі на користь банку.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У позовній заяві позивач просить стягнути 3198,46 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3073,10 грн. - штраф (процентна складова), нараховані за несвоєчасність сплати боргу.

Таким чином, до відповідача застосована подвійна санкція за одне і те саме правопорушення у вигляді невчасного повернення заборгованості по кредиту, що не відповідає ст. 61 Конституції України, а одночасне стягнення двох видів пені та штрафу за одне і те саме правопорушення є неприпустимим, а тому ці вимоги позивача задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2018 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: