Рішення № 74949523, 15.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1842/18

Провадження № 2/336/1561/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд усунути їй перешкоди у користуванні власністю - квартирою № 14 в будинку 15 по вул. Полякова в м. Запоріжжі, визнавши ОСОБА_2, 09.06.1963 року народженця, таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2017 року, є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім позивача в квартирі зареєстрований відповідач по справі, який не є співвласником спірного житла, або членом її родини.

З січня 2014 року відповідач в квартирі не мешкає та не користується квартирою, за комунальні послуги оплату не здійснює, особисті речі відповідача у квартирі відсутні.

Позивач зазначає, що змушена сплачувати за житло та комунальні рахунки за всіх зареєстрованих осіб, знятися з реєстраційного обліку в добровільному порядку відповідач не бажає, у зв’язку з чим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2018 року провадження у справі відкрито та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач в підготовче судове засідання не з’явилась, надіслала на адресу суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без її участі, на фіксації судового розгляду не наполягала, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в підготовче судове засідання не з’явився. Представник відповідача надала суду заяву за змістом якої просила суд розглядати справу без її участі та участі відповідача та зазначила, що позовні вимоги відповідач визнає в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 26.12.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 (а.с.3-4).

Згідно з пунктом 13 вказаного вище Договору продавець, в особі представника, зобов’язався зняти з реєстраційного обліку зокрема, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк не пізніше 01.03.2018 року.

Відповідно до інформації, що отримана з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 26.04.2018 року (а.с.13) відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 10.10.1988 року за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначає позивач в позові, відповідач не мешкає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2014 року. Доказів на спростування даних обставин суду не надано.

На підставі вищевикладеного суд вважає вимоги позивача правомірними, оскільки відповідач у зазначеній квартиріне мешкає з січня 2014 року, домовленостей між сторонами щодо збереження права користування квартирою не було, відтак, суд вважає за доцільне визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн. та повернути позивачу, у зв’язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 352 гривень 40 копійок, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 Володимирівни до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) перешкоди у користуванні власністю - квартирою № 14 в будинку 15 по вул. Полякова в м. Запоріжжі, визнавши ОСОБА_2, 09.06.1963 року народженця, таким, що втратив право користування квартирою № 14 в будинку 15 по вул. Полякова в м. Запоріжжі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 352, 40 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 352, 40 грн. сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 41 від 10.04.2018 рокуна суму 704, 80 грн., рахунок отримувача 31218206700009; код отримувача 38025367; банк отримувача: ГУ ДКCУ у Запорізькій області, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/1842/18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 25.06.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко