Рішення № 74949320, 20.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/6789/16-ц

провадження № 2/336/1557/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Брагіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (представник позивача – ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (представник – ОСОБА_3) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося 07.11.2016 р. до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За позовом, посилаючись на ст..ст.509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України та умови договору б/н від 06.09.2010 р., просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 41583 грн. 77 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 4861,09 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 31216,31 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 3050,00 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процента складова) – 1956,37 грн.

Ухвалою судді від 24.11.2016 р. було відкрито провадження.

30.01.2017 р. у справі постановлено заочне рішення, яким вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Ухвалою від 05.04.2018 р. скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду на 22.05.2018 р. за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

22.05.2018 р. розгляд справи відкладено на 20.06.2018 р. у зв»язку із зайнятістю судді в іншому провадженні.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в заяві про перегляд заочного рішення та застосувати пропущений строк позовної давності (а.с.60-62).

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.09.2010 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач не оспорює факт підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06.09.2010 р. та одержання платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк».

Судом встановлено, що своїм підписом в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодилась з тим, що Пам’ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, ОСОБА_4 банку та анкета-заява складають договір про надання банківських послуг. Крім того своїм підписом в Анкеті-заяві ОСОБА_2 підтвердила, що ознайомилась і згодна із Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані їй у письмовому вигляді.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні та необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотні умови договору про надання банківських послуг передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а отже, підписавши анкету - заяву, відповідач підтвердила укладення договору про надання банківських послуг в належній (письмовій) формі та досягнення згоди з усіх істотних його умов.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача про те, що вона кредитний договір з ПриватБанком не укладала та не була ознайомлена з тарифами та умовами надання кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст.634,638 ЦК України, відповідач, підписавши анкету-заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналась до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній анкеті-заяві.

Оскільки зміст укладеного між сторонами договору від 06.09.2010 року зафіксовано в окремих документах, то з огляду на приписи статей: 207, 634, 639, 642 ЦК України, суд приходить до висновку, що письмова форма правочину, укладеного між сторонами, дотримана.

Твердження відповідача відносно того, що між сторонами укладено договір у неналежній формі, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони не узгоджуються з приписами статті 634 ЦК України («Договір приєднання»), за змістом якої, - Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст.526, 530, 610, ч. 1 ст.612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стосовно виконання банком своїх зобов’язань за укладеним між сторонами спору договором, то матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому умовами укладеного між сторонами договору.

ОСОБА_2 не зверталася до ПАТ КБ «Приватбанк» із відповідною письмовою заявою про закриття картрахунку. Дана обставина підтверджується тим, що кредитними картками відповідач користувалася, що вбачається з виписки по картковими рахунками відповідача в період з 01.09.2010 року по 04.04.2018 р. (а.с.135-138).

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.3-5), ОСОБА_2 вносила кошти в рахунок погашення заборгованості за договором.

Докази належного виконання відповідачем умов договору у справі відсутні.

За таких обставини, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 06.09.2010 р. було укладено Договір про надання банківських послуг, умови якого щодо погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідачем належним чином не виконані.

Станом на 30.09.2016 р. існує заборгованість за кредитним договором, з якої: заборгованість за кредитом - 4861,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 31216,31 грн.

Щодо стягнення пені та штрафів за порушення умов договору, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" застосовано до відповідача два види відповідальності за порушення зобов'язань у виді пені у розмірі 3050 грн., штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1956,37 грн. (процентна складова).

Відповідно до положень ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи зазначене, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1956,37 грн. (процентна складова) за прострочення виконання позичальником своїх зобов’язань за договором від 06.09.2010 р.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" піглягають грошові кошти в сумі 39127 грн. 40 коп. (заборгованість за кредитом – 4861,09 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 31216,31 грн.; пеня та комісія – 3050,00 грн.).

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України встановлено трирічний строк загальної позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про порушення свого права.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1ст. 264 ЦК).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором судом встановлено, що відповідач протягом 2010-2014 років здійснювала погашення заборгованості. Останній платіж здійснено 26.02.2014 р. До суду ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2 звернулося 07.11.2016 року.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем за заявленими вимогами не порушено строку позовної давності.

Відповідно до ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Правилами ст.1056-1 ЦК передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком процентної ставки необхідно розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статті 641-642 ЦК або в порядку, який визначено частиною 6 статті 1056-1 ЦК (пункт 28 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин») .

Судом встановлено, що 06 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг укладено договір карткового рахунку.

В анкеті-заяві ОСОБА_2 зазначено, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомилась та згодна.

На час укладення Договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг в редакції, затвердженої наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 р.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правил банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови.

У разі незгоди зі змінами клієнт зобов'язаний звернутись до банку для розірвання цього договору та погасити заборгованість (пункт 2.1.1.5.4).

За правилами пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобо'вязаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику картки виписки про стан картрахунку і про здійснені за минулий місяць операції по картрахунку. У разі підключення власника картки до системи Internet-banking (ПРИВАТ24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Наказами ПриватБанк (а.с.92-100) збільшено розмір процентів за тарифним планом «Універсальна» з 1 вересня 2014 року - до 2,9 % щомісячно, з 1 квітня 2015 року - до 3,6 % щомісячно.

За змістом наказів за витратами, які було здійснено до введення нового тарифу, проценти нараховуються за попередньою ставкою до повного погашення заборгованості по цим тратам.

Про своєчасне повідомлення позичальника ОСОБА_2 про збільшення процентної ставки з 1 вересня 2014 р. та з квітня 2015 р. свідчать СМС-повідомлення про збільшення процентних ставок відповідно до 2,9% та до 3,6% на місяць (а.с.101, 102).

Проте у період 2014-2015 років ОСОБА_4 не зверталась до банку для розірвання Договору, заборгованість не погасила.

Таким чином, суд вважає встановленим, що укладеним між сторонами Договором встановлено погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов кредитування. Приватбанк повідомив ОСОБА_2 про збільшення процентної ставки за користування тими коштами, які вона буде отримувати після запровадження змін (з 1 вересня 2014 року та з 1 квітня 2015 року).

За таких обставин та враховуючи особливості кредитних відносин щодо користування кредитним лімітом, суд вважає, що надання кредитних коштів окремими сумами на умовах, які діють на час отримання коштів та які повідомлені позичальнику завчасно, не може вважатись порушенням заборони, встановленої частиною 3 статті 1056 -1 ЦК щодо односторонньої зміни умов договору.

З наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 142 ч.1, 247 ч.2 , 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (представник позивача – ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (представник – ОСОБА_3) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (м.Запоріжжя, вул.Івана Богуна, 18, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (м.Київ, вул..Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 06.09.2010 р. в сумі 39127 грн. 40 коп. (заборгованість за кредитом – 4861,09 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 31216,31 грн.; пеня та комісія – 3050,00 грн.).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” судовий збір в сумі 1296,56 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк