Ухвала суду № 74949248, 13.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.06.2018

Справа № 320/2430/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Редько О.В., за участі секретаря – Данчук К.В., за участю: прокурора – Навка Н.В., обвинуваченого – ОСОБА_1, захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі судовий розгляд кримінального провадження № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 05.04.2017 року надійшов затверджений обвинувачений акт від 04 квітня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Під час досудового розслідування до обвинуваченого 04.11.2016 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження № 42014080280000014 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України судом присяжних. Склад присяжних сформовано.

В судове засідання з’явилися прокурор Навка Н.В., захисники обвинуваченого – адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судове засідання доставлений обвинувачений ОСОБА_1

Відповідно до ст. 331 КПК України продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

18.06.2018 року закінчується строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 діб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині двох і більше осіб, у тому числі малолітнього, з особливою жорстокістю, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі. Крім того, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. На задоволенні клопотання наполягав.

Обвинувачений та його захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .

Також захисник обвинуваченого заявив клопотання про негайне звільнення з-під варти незаконно обвинуваченого ОСОБА_1, яке обґрунтовано наступним.

Захисник обвинуваченого вказує, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі абзац шостий підпункту 3.3 пункту з мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина. Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9). Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Також захисник обвинуваченого зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Як вказує захисник, відповідно до вимог Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, продовження судом запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, можливо лише при доведенні прокурором наявності тих чи інших ризиків. Разом з тим, протягом всього судового розгляду справи, прокурор надав ряд клопотань про продовження тримання ОСОБА_1 під вартою, які по своїй формі та суті однакові, кома до коми, слово до слова. Отже, захисник обвинуваченого просить суд негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що проживав разом зі своєю матір’ю та дідом, неодружений, офіційно не працевлаштований, дітей не має. Не має точних відомостей щодо місця знаходження свого батька, однак, зі слів обвинуваченого, в останній час його батько перебував на тимчасово окупованій території України, яка на даний час підконтрольна терористичним угрупованням «ДНР» та «ЛНР». Просив суд звільнити його з-під варти та обрати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 дійшов висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 12.08.2018 року, враховуючи наступне.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя серед іншого посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, та наявні такі ризики як те, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суттєво не змінилися, тому суд вважає що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, може вплинути на свідків та потерпілу, оскільки останні являються його знайомими та йому відомі їх місця мешкання, у судовому засіданні не допитані усі свідки.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме вчинення вбивства 2 осіб, у тому числі малолітньої дитини, за яке передбачено покарання в тому числі й довічне позбавлення волі, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілу, свідків, ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в тому числі й довічне позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи. може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м’якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1С перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, та більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 про негайне звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про негайне звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12 серпня 2018 року включно.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, його захисників, потерпілу та представника потерпілої.

Повний текст ухвали виготовлений 18.06.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5