Ухвала суду № 74948072, 26.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/2688/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Полянського В.І., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/290/18 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 23.05.2018.

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, одруженого, що має утриманні трьох дітей, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.12.2017, близько 04 год. ОСОБА_3, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8, на замовлення невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою знищення чужого майна, у дворі будинку №17 по вул. Грушевського в м. Іршава Закарпатської області, де мешкає ОСОБА_5 – ОСОБА_6, облив пальним передню частину автомобіля марки «AUDI Q7», державний номерний знак Чеської Республіки 6АК5708, підпалив її сірником, внаслідок чого автомобіль повністю вигорів та був знищений.

29.12.2017 відомості по даному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017070100001218, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

16.05.2018, ОСОБА_3 оголошено підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, утримує трьох дітей, а слідчим не доведено недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу слідчого судді від 23.05.2018 - скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Указує на те, що судове рішення є незаконним, не відповідає вимогам КПК України, оскільки органом досудового розслідування в клопотанні наведено ризики,

-2-

передбачені ст..177 КПК України. Слідчий суддя приймаючи рішення про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 всупереч вимогам ст.178 КПК України не врахував та не оцінив в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним, а також ризиків переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого на підтримання доводів апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання без змін, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволенню за таких підстав.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов’язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, яка полягає в захисті людини від свавілля.

Таким чином, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: а)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; б) наявність конкретних фактичних та правових підстав.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК України, враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

-3-

Слідчий судя, вирішуючи питання про взяття під варту, перш за все має вирішити питання, чи існують підстави для «розумної підозри» щодо причетності підозрюваного до злочину.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге – питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів враховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов’язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

Як убачається з матеріалів судового провадження 29.12.2017, до Єдиного реєстру досудових розслідуваннь внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.194 КК України щодо невстановлених осіб.

16.05.2018, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, щодо підпалу автомобіля потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказаних вимог законодавства не дотримався в повному обсязі, а тому апеляційний суд уважає апеляційну скаргу прокурора в частині, що стосується необґрунтованості висновку слідчого судді щодо недоведеності прокурором та слідчим обставин, передбачених п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах .

З ухвали слідчого судді вбачається, що надані суду матеріали дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та свідчать про наявність ризиків, передбачені ст. 177 КПК України.

-4-

Колегія суддів уважає, що матеріали поданого клопотання містять достатні підстави вважати, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яка підтверджується копіями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.п.6-10); повідомленням про підозру від 16.05.2018 (а.с.п. 24-26); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_9 (а.с.п.11-13), протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 (а.с.п.14-17).

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нового рішення та частковим задоволенням клопотання слідчого.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість даного клопотання, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через те, що слідчим не доведено недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_3

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність в даному випадку обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та обґрунтованість цієї підозри підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого та

-5-

встановлена наявність ризику, що знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінального провадження, що обґрунтовано підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12018070100000564 від 18.06.2018, за ч.1 ст.129 КК України, згідно якого 18.06.2018, в чергову частину Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшла заява ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про те, що йому як потерпілому за фактом підпалу, що поставлену у вину ОСОБА_3, останній погрожував фізичною розправою та вбивством.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів вважає їх такими, що свідчать про неможливість усунення зазначеного ризику з числа, передбачених ст. 177 КПК України, встановленого щодо ОСОБА_3, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998, у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти до розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

-6-

В даному випадку, враховуючи дані, що містяться в наданих матеріалах, які були долучені та досліджені під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає це виключним випадком для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вважає, що застава у розмірі п’ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 грн. достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.07.2018, з визначенням застави в розмірі п’ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 грн..

При прийнятті рішення колегія суддів також, ураховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді та визначити розмір застави більший ніж передбачено кримінальним процесуальним законом, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 196, 197, 404, 405, 407, 412,422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу процесуального прокурора – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 23.05.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання щодо ОСОБА_3 – скасувати.

Клопотання заступника начальника СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, одруженого, що має утриманні трьох дітей, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання ОСОБА_3 під вартою встановити до 15.07.2018.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов’язків, передбачених КПК України в розмірі п’ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) грн..

-7-

Роз’яснити, що підозрюваний ОСОБА_3 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_3 строком до 15.07.2018, обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до особи кримінального провадження – слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту в якому він фактично проживає ( с. Ільниця вул. Л.Українки, 70 Іршавського району Закарпатської області) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Контроль та виконання ухвали суду покласти на процесуального прокурора Полянського В.І..

Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: