Постанова № 74947907, 26.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/18586/17 Номер провадження 22-ц/775/826/2018

Єдиний унікальний номер 234/18586/17

Номер провадження 22-ц/775/826/2018

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Фоміна Ю.В.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №234/18586/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області,

встановив:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 07 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Також позивач вказував, що свої зобов’язання за вказаним договором виконав. У зв’язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за вказаним договором, станом на 31 жовтня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 77827,81 гривень, яка складається з: 5980,10 гривень заборгованість за кредитом; 64113,29 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 3552,14 гривень заборгованість за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500,00 гривень (фіксована частина) та 3682,28 гривень штраф (процентна складова). Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 77827,81 гривень та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1600 гривень.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, а також через неповно встановлені обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності. Поза увагою суду залишилось те, що 07 вересня 2011 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «універсальна» №5577212301267764 зі строком дії до 08/15, тобто до 31 серпня 2015 року, що підтверджується довідкою банку. Оскільки, строк дії картки встановлено до 31 серпня 2015 року, а з позовом позивач звернувся до суду 06 грудня 2017 року, то строк позовної давності позивачем не пропущено. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно до Тарифів банку, особисто підписаних відповідачем, строк погашення кредиту визначено щомісячними платежами до 25 числа наступного місяця наступного за звітним. Таким чином, сплативши платіж за листопада – 13 листопада 2014 року, позичальник повинен був сплатити наступний платіж до 25 числа місяця, наступного за звітним, тобто до 25 грудня 2014 року, а про порушене право щодо цього платежу позивач дізнався, починаючи з 26 грудня 2014 року, а тому звернувшись до суду 06 грудня 2017 року, позивач не пропустив трирічний строк для звернення до суду.

В судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з’явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2011 року відповідач підписав заяву на отримання кредитного ліміту, із базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць.

Згідно довідки-розрахунку загальна сума заборгованості станом на 31 жовтня 2017 року становить 77827,81 гривень, яка складається з: 5980,10 гривень – заборгованість за кредитом; 64113,29 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3552,14 гривень – заборгованість за пенею та комісією; 4182,28 гривень – заборгованість по судовим штрафам. Пеня виникла в період починаючи з 30 листопада 2014 року.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, про що також не заперечував у судовому засіданні, та 13 листопада 2014 року відповідачем, в рахунок оплати заборгованості за кредитним договором, було зроблено останній платіж в розмірі 400 гривень через термінал самообслуговування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 77 827, 81 гривень, але ПАТ КБ «Приватбанк» пропустив строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки останній платіж відповідачем зроблено 13 листопада 2014 року, а позовна заява надійшла до суду 06 грудня 2017 року, тобто більше ніж через три роки, а тому підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального закону за наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено статтею 1049 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що 07 вересня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії кредитної картки, отриманої відповідачем - до серпня 2015 року.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості убачається, що відповідач узяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим, за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2017 року становить 77 827,81 гривень та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5980,10 гривень, за відсотками за користування кредитом розмірі 64113,29 гривень, за пенею та комісією в розмірі 3552,14 гривень та 4182,28 гривень штрафи. Пеню розраховано за період з 30 листопада 2014 року.

За користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті, із розрахунку 360 календарних днів на рік (пункт 2.1.1.12.6Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом Умов). (а.с. 8-31)

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у пункті 1.1.3.1.9. Умов.

З розрахунку вбачається, що протягом дії договору банк двічі підвищував відсоткову ставку за кредитом: з вересня 2014 року - до 34,80% річних, з квітня 2015 - до 43,2 % річних. (а.с.4-5)

Разом з тим, фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначених в розрахунку банку підвищених процентних ставок (34,80% річних, 43,2 % річних).

За змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

Для з’ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, апеляційний суд заборгованість по тілу кредиту на 01 квітня 2015 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 5980,10 гривень (5782,99 гривень – поточна заборгованість + 197,11 гривень - прострочена заборгованість), перемножує на 34,80% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов’язання з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 5462,82 гривень (5980,10 х 34,80% : 360) х 945 днів прострочки.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 жовтня 2017 року у розмірі 5462,82 гривень.

З приводу висновків суду щодо застосування строків позовної давності апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Суд першої інстанції початком перебігу позовної давності визначив день, коли боржник зробив останній платіж 13 листопада 2014 року.

Проте, відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку; за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки(стаття 261 ЦК України), а не після закінчення строку дії договору.

Відповідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 було видано кредитну картку за №5577212301267764, дата відкриття 07 вересня 2011 року з терміном дії до 08/15 року (а.с.91).

Згідно довідки про умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000049739571, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_1 (а.с7), строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 07 вересня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с.4-5), останній платіж щодо погашення заборгованості відповідачем зроблений 13 листопада 2014 року.

Отже, враховуючи те, що договором передбачений строк погашення кредиту щомісячними платежами до 25 числа місяця наступного за звітним, а відповідачем було сплачено платіж за листопад 2014 року, позивачу стало відомо про порушення виконання зобов’язання після чергового несплаченого щомісячного платежу, тобто після 25 грудня 2014 року, а тому звернувшись до суду 06 грудня 2017 року, позивач не пропустив трирічний строк для звернення до суду та відсутні підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Разом з тим необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 від 02.09.2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно Анкети-заяви, відповідач зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджено в переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У позовній заяві позивач, серед іншого, просить стягнути 3552,14 гривень заборгованість за пенею та комісією (а.с.3). У зв'язку з тим, що позивач не розмежовує ці дві категорії боргу, розрахунок заборгованості так само містить лише одну графу сума комісії та пені, суд позбавлений можливості виокремити суму заборгованості за пенею.

Зі змісту письмових пояснень ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається. що в розрахунку заборгованості, доданому до позову, заборгованість по комісії в розмірі 3552,14 гривень є штрафною санкцією.

Таким чином у зв’язку з мораторієм на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, комісія та пеня в розмірі 3552,14 гривень, штрафи в розмірі 500 гривень та 3682,28 гривень з відповідача стягненню не підлягають, так як з розрахунку заборгованості вбачається вони нараховані позивачем після 14 квітня 2014 року.

Отже стягненню з відповідача підлягає сума 11 442,92 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5980,10 гривень та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5462,82 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам виходячи з наступного розрахунку:

- позовні вимоги задоволено у розмірі 11442,92 гривень, що складає 14,70% від ціни позову (11442,92*100:77827,81).

Відповідно платіжного доручення №PROM4BА8UC від 24 листопада 2017 року та платіжного доручення №PROM5BGU8G від 05 квітня 2018 року судові витрати ПАТ КБ «Приватбанк» складають 4000 гривень (1600+2400).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 588 гривень (4000*14,70%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором: за тілом кредиту в розмірі 5 980,10 гривень, за відсотками за користування кредитом в розмірі 64 113,14 гривень, а всього 70 093,39 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 3602, 40 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 26 червня 2018 року.

Головуючий: