Постанова № 74947332, 13.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.06.2018 року м. Кропивницький

Справа № 395/604/16-ц

Провадження № 22-ц/781/846/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-трактора станція Ятрань»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-тракторна станція Ятрань» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області (суддя Орендовський В.А.) від 14 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 20116 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Машинно-трактора станція Ятрань» про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ОСОБА_4 є власником земельної площею 6,74 га., яка розташована на території Канізької сільської ради, Новомиргородського району, Кіровоградської області призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач користувався цією земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 246 від 23 серпня 2006 року, строк дії якого спливає 25 жовтня 2016 року. У квітні 2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, але відповідач повідомив, що договір продовжено додатковою угодою від 6 травня 2015 року. Проте цю угоду з відповідачем позивач не укладав та не підписував.

Уточнивши позовні вимоги, позивач, просив суд: визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 6 травня 2015 року до договору оренди землі про зміну і доповнення договору оренди землі № 246 від 23 серпня 2006 року, яка зареєстрована реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 10774418 від 11 серпня 2015 року, щодо продовження строків дії оренди земельної ділянки ОСОБА_4 за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 6,74 га., яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що позивач довів той факт, що оспорювань додаткову угоду до договору оренди землі він не укладав. Відсутність вільного волевиявлення позивача, як власника землі, на укладення додаткової угоди суд вважав достатньою підставою для визнання цього правочину недійсним.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовити повністю.

Клопотання відповідача мотивовано тим, що суд порушив норми процесуального права, що привело до неповного з'ясування обставин справи. Висновок судово-почеркознавчої експертизи не є правильним у зв'язку з тим, що на дослідження суд надав недостатню кількість вільних зразків підпису позивача, крім того надані порівняльні об'єкти не відповідають досліджуваному об'єкту за часом виконання. Крім того, суд не розглянув клопотання відповідача про призначення повторної експертизи.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Смельняк О.М. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, від імені якої діє представник - адвокат ОСОБА_6, заперечив проти доводів апеляційної скарги посилаючись на те, що вони не відповідають дійсності. Суд надав експерту достатню кількість матеріалів для проведення експертизи. Досліджуваний підпис та порівняльні його зразки виконані приблизно в один час. Без підставним є твердження апеляційної скарги про те, що суд не розглянув клопотання відповідача про призначення повторної експертизи так, як суд його розглянув і прийняв щодо нього своє рішення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представники - адвокат ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечували доводи апеляційної скарги з підстав. які викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області свого представника в судове засідання не направила, надіслала клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка перевіряється, суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки НОМЕР_2, площею 6,74 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка видана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який виданий Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

23 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Машинно-технологічна станція Ятрань» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Новомиргородському відділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 жовтня 2006 року за № 180 (т.1 а.с.10-13).

6 травня 2015 року від імені ОСОБА_4 та ТОВ «Машинно-технологічна станція Ятрань» укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 246 від 23 серпня 2006 року яким пункт 3.1. договору викладено в новій редакції, а саме - визначено строк дії договору до 31 грудня 2023 року, а також договір доповнено пунктом 5.3 згідно якого не дозволяється передача земельної ділянки в заставу та внесення права оренди земельної ділянки до статутного фонду.

Апеляційний суд також встановив, що на підставі додаткової угоди відомості про право оренди за відповідачем внесено до Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 18).

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України), яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Договір оренди землі являється правочином і на нього поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку. Тягар доказування обставин, якими обґрунтовуються вимоги про недійсність правочину, покладається на позивача.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що у справах про визнання недійсним договору, який має дефект волі та/або волевиявлення, підлягають доказуванню такі обставини: чи є правочин вчиненим, від чийого імені та ким він вчинений, відсутність вільного волевиявлення сторони договору на його укладення, зокрема належність підпису у договорі не особі від імені якої він укладений, невідповідність волевиявлення внутрішній волі сторони.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Правила оцінки доказів судом встановлені ст. 89 ЦПК України.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та за умови що сторони не надали відповідні висновки експертів із цих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності, суд призначає експертизу (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Згідно висновку експерта № 1070/1073/17-27 від 4 січня 2018 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 18 жовтня 2017 року, підписи від імені ОСОБА_4 на звороті двох оригінальних примірників додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 6 травня 2015 року, укладених між ОСОБА_4 та ТОВ «Машинно-технологічна станція Ятрань», виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі після слова ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ...Підпис... (ОСОБА_4) на звороті двох оригінальних примірників додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 6 травня 2015 року, укладених між ОСОБА_4 та ТОВ «Машинно-технологічна станція Ятрань», виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою (т.2 а.с.52-57).

Експертиза була призначена ухвалою суду за клопотанням представника позивача - адвоката ОСОБА_6

Для проведення експертизи суд зібрав і надав експерту два оригінали примірники додаткової угоди від 6 травня 2015 року, вільні зразки підпису на 11 аркушах та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_4

Позивач, її представник та представник відповідача пояснили суду, що експериментальні зразки підпису відбиралися у позивача в суді.

Як вбачається з пояснень позивача та представників сторін в суді апеляційної інстанції, місцевий суд відібрав експериментальні зразки почерку і підпису позивача, приєднав їх до справи не посвідчивши своїм підписом та одночасно із справою направив до експертної установи. Проте ця обставина не може викликати сумнів у достовірності висновку експерта так, як сумніви у тому, що вказані експериментальні зразки підпису виконані саме ОСОБА_4 відсутні.

Щодо кількості наданих порівняльних зразків підпису позивача, колегія суддів вважає, що згідно п. 1.8 розділу «Криміналістичні експертизи» Науково-методичнихї рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 № 53/5 (з наступними змінами),вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15, а тому ці положення мають рекомендаційний характер.

У кожному конкретному випадку ідентифікації особи - виконавця підпису експерт самостійно оцінює їх достатність для надання категоричного висновку.

Експерт не звертався до суду з клопотанням про надання йому додаткових порівняльних зразків підпису ОСОБА_4

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо невідповідності за часом виконання наданих судом експерту порівняльними зразками підписів ОСОБА_4 з досліджуваним підписам у додатковій угоді так, як вони виконанні протягом одного року після підписання оспорюваної угоди. Такий проміжок часу експерт не вважав критичним для цілей ідентифікації. Сумніви відповідача в цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні Науково-методичних рекомендацій та власних припущеннях.

В мотивувальній частині висновку експерт зазначив, що при порівняні досліджуваних підписів з підписами-зразками ОСОБА_4 було встановлено ряд розбіжностей, оцінюючи які експерт прийшов до висновку, що вони є стійкими, суттєвими виходять за межі варіантів ознак підписного почерку позивача і створюють сукупність, достатню для категоричного висновку про те, що підписи виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою.

Згідно ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Таким чином, повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регулюють порядок призначення і проведення експертизи.

Ні доводи апеляційної скарги, ні зміст матеріалів справи не дають підстав стверджувати, що висновок експерта за наслідками проведення судово-почеркознавчої експертизи суперечить іншим матеріалам справи, або є недостатньо обґрунтованим.

Так з матеріалів справи вбачається, що до закінчення строку дії договору позивач повідомив відповідача листом про своє небажання поновлювати дію договору оренди та укладати додаткову угоду, що вказує на те, що позивачу не було відомо про наявність укладеної додаткової угоди, яка є предметом спору у цій справі.

Істотних порушень процесуальних норм при призначенні експертизи, які б мали наслідком обмеження прав відповідача, судом не встановлено.

Так суд вирішив питання про призначення експертизи з урахуванням позиції обох сторін.

Відповідач не заперечував проти призначення судово-почеркознавчої експертизи, але заперечував щодо вибору експертної установи, що вказано ним у лист від 17 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 26). Однак відвід експерту відповідачем заявлено не було, а його сумніви в об'єктивності і неупередженості експертів ґрунтувалися на оцінці висновків експертів у інших справах.

Отже права відповідача на участь у вирішенні питання про призначення експертизи були судом дотриманні.

Аргументи відповідача щодо неправильності висновку експертизи внаслідок істотного порушення експертом норм, які регулюють порядок проведення експертизи, суд вважає непереконливими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув і не вирішив клопотання відповідача про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи є безпідставними та спростовуються протоколом судового засідання від 14 лютого 2018 року (т. 2 а.с. 110 - 111) з якого вбачається, що суд оголосив дане клопотання, заслухав думку учасників процесу та прийняв постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Підстав вважати цю ухвалу суду незаконною апеляційний суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Враховуючи те, що додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки власник земельної ділянки (позивач по справі) особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення на укладення з відповідачем оспорюваного правочину та зміну раніше визначених основним договором умов оренди, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання додаткової угоди недійсною з передбачених ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦПК України підстав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-тракторна станція Ятрань» без задоволення, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

Л.В. Суровицька