Ухвала суду № 74947307, 24.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4861/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1, перекладача – Гасіташвілі Ніколозі, прокурора – Цар І.І., підозрюваного – ОСОБА_2, захисника – ОСОБА_3, розглянувши клопотання начальника слідчого відділу СУ Прокуратури Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_4, погоджене прокурором Цар І.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_5), грузина за національністю, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Як випливає з поданого клопотання та доданих до нього матеріалів, Слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінальних правопорушень, відомості про які 10.11.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016070000000241.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.09.2017 близько 13 години, перебуваючи на вул. Фединця навпроти будинку №6 в м. Ужгород, громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, та усвідомлюючи що його дії будуть помічені іншими особами й оцінені як викрадення, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, відвернувши увагу потерпілої ОСОБА_6, у її присутності та присутності інших осіб, з автомобіля «Мітцубісі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належного вказаній громадянці на праві власності, відкрито викрав належне їй майно, а саме жіночу сумочку коричневого кольору, в якій знаходились 13000 гривень, 400 доларів США та 220 Євро.

Після викрадення майна громадянки ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_2, разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, сіли в автомобіль, та зникли в невідомому напрямку.

Цими умисними діями громадянин ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України – грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що працівниками поліції громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, був затриманий та 15.09.2017 доставлений до ГУНП в Закарпатській області.

При цьому, ОСОБА_2, у вказаний час, тобто 15.09.2017, перебуваючи в м.Ужгороді Закарпатської області разом з працівниками поліції, фактично будучи ними затриманим, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, умисно, знаючи про вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень проти власності (грабіж) та можливість настання наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, достовірно знаючи, що особи, які його затримували є працівниками поліції - ГУНП в Закарпатській області, тобто службовими особами, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, висловив пропозицію надання їм неправомірної вигоди, а в наступному організував через невстановлених осіб перерахування грошових коштів у сумі 77000 гривень на банківські картки працівників поліції за те, що останні, з використанням свого службового становища, не будуть фіксувати факт вчинення ним кримінального правопорушення, як наслідок – ОСОБА_2 та інші невстановлені особи не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

В свою чергу, працівники поліції, будучи службовими особами, діючи умисно, усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, прийняли пропозицію неправомірної вигоди, тобто виявили згоду з висловленням йому наміру надати таку вигоду та готовність до безпосереднього одержання зазначеної неправомірної вигоди, та прийняли таку неправомірну вигоду у сумі 77000 гривень.

Цими своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.369 КК України - надання неправомірної вигоди службовій особі, тобто надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

У сукупності ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст.186, ч.3 ст.369 КК України.

18 квітня 2018 року органом досудового розслідування винесено повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_5 (тимчасово окупована територія не підконтрольна Україні), грузину, громадянину ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.369 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_2 зареєстрований на тимчасово окупованій території не підконтрольній Україні, та враховуючи, що вжитими заходами встановити його місце перебування на території України не представилось можливим, 20 квітня 2018 року вказане повідомлення про підозру, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, було вручено представнику посольства ОСОБА_5 в Україні, про що свідчить відмітка на супровідному листі.

Крім цього, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, 10 травня 2018 року органом досудового розслідування повторно винесено повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_5 (тимчасово окупована територія не підконтрольна Україні), грузину, громадянину ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.369 КК України, яке рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення в той же день направлено за адресою реєстрації ОСОБА_2 в м.Торез.

18.05.2018 вказане поштове відправлення було повернуто в прокуратуру Закарпатської області з відміткою «Заборонене направлення АТО».

Таким чином, органом досудового розслідування вжито всіх заходів щодо вручення повідомлення про підозру громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_2.

З 20 квітня 2018 року до цього часу вжитими оперативними заходами встановити місце знаходження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5 (тимчасово окупована територія не підконтрольна Україні), грузина, громадянина ОСОБА_5, та вручити йому повідомлення про підозру не надалось можливим.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.369 КК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування у тому числі показаннями інших свідків у провадженні, протоколами впізнання за фотознімками, іншими матеріалами у сукупності.

Крім цього, із довідки, наданої Закарпатським управлінням ДВБ НП України вбачається, що ОСОБА_2 вчинив аналогічні злочини в інших областях України, притягується до кримінальної відповідальності у м. Київ, та в інших регіонах України, проте переховується від органів досудового розслідування.

07.06.2018 року Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

23.06.2018 о 18.30 годині громадянина ОСОБА_2 було затримано в м.Києві на підставі ухвали суду.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які належать до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, один з яких являється корупційним злочином. Оскільки, підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_2 будь-якої з вищеописаних дій, орган досудового розслідування вважає можливим обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного. Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_2 заходу забезпечення кримінального провадження – запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з’ясування всіх обставин вчинених ним кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити. Окрім того, просив не визначати розмір застави, оскільки підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 369 КК України; вчинив ряд кримінальних правопорушень, щодо нього наявні кримінальні провадження у різних регіонах України, він постійно переховується від органу досудового розслідування. Інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та не зможе забезпечити досягнення завдань кримінального провадження, зокрема швидкого, повного, всебічного розслідування кримінального провадження.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник зазначили, що він не є громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_2, а є Гівіко Бечевалі, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцем Абхазії. Відтак, клопотання подано не відносно нього, а відносно іншої особи. Заперечували проти задоволення клопотання, просили відмовити у його задоволенні.

Допитаний у судовому засіданні як свідок – ОСОБА_7 пояснив, що є працівником поліції. Стосовно громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 було наявне орієнтування. Останнього затримав на підставі ухвали суду. Чітко вказує на затриману особу як на громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2. Особу громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 було встановлено на підставі наявних офіційних документів, що посвідчують особу.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016070000000241 від 10.11.2016 року за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 186 КК України.

Про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 369 КК України повідомлено громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2.

23.06.2018 о 18.30 годині громадянина ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 369 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.

Що стосується посилання підозрюваного на те, що він не є особою, відносно якої внесено клопотання - ОСОБА_2, а є іншою особою, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у доданих до клопотання документах наявні копії документів, які посвідчують особу (зокрема, закордонний паспорт;посвідка на постійне проживання) на ім’я громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 із вклеєною фотокарткою. Особу підозрюваного суд встановив, обставин, які б давали підстави вважати зазначені документи такими, що є підробленими або містять неправдиві відомості, на час розгляду клопотання, судом не встановлено. Окрім того, самою особою не надано підтверджуючих документів, які б спростовували зазначене.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, а також особу підозрюваного, тяжкість висунутої підозри, те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч. 2 ст. 186 КК України), а також те, що останній зареєстрований на тимчасово окупованій території, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання – задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_2 з 23 червня 2018 року з 18 год. 30 хв. по 22 серпня 2018 року 18 год. 30 хв.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 25.06.2018 року о 16 год. 45 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8