Постанова № 74946818, 25.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1828/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"25" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від позивача -пред. ОСОБА_2 від відповідача - пред. ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2018 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Державної казначейської служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення пені , -

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому, з врахування поданої заяви про уточнення позовних вимог від 14.02.2018, просило суд:

- визнати бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України протиправною та зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.01.2017 №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» (ЄДРПОУ 22555135) суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608443,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2015 по 16.11.2017 у розмірі 339741,23 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 05.03.2016 по 16.11.2017 у розмірі 299810,06 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 02.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 43431,09 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 30.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 37490,53 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_5 казначейську службу України (ЄДРПОУ 37567646).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018року Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (місцезнаходження: 35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Промислова, 1; код ЄДРПОУ 22555135) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 39440996) та Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинення певних дій та стягнення пені – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов’язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608443 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло- Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2015 р. по 16.11.2017 р. у розмірі 339741 грн. 23 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 05.03.2016 по 16.11.2017 р. у розмірі 299810 грн. 06 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 02.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 43431 грн. 09 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 30.03.2017 по 06.09.2017 р. у розмірі 37490 грн. 53 коп.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) суму судового збору в розмірі 12407 (дванадцять тисяч чотириста сім) грн. 10 (десять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що невідшкодовані позивачу суми бюджетного відшкодування знаходяться в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. З квітня 2017 року в автоматичному режимі функціонує новий Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Однак, на сьогодні не врегульовано питання механізму перенесення даних з Тимчасового реєстру до нового Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Залишки невідшкодованих позивачу сум заявлених до бюджетного відшкодування обліковуються в інтегрованій картці позивача з податку на додану вартість. Суд при вирішення спорів з приводу бюджетного відшкодування не вправі підміняти орган ДФС до виключних повноважень якого віднесено вирішення вказаних питань, Також вказує, що строк позовної давності для стягнення пені становить - шість місяців з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав.

ОСОБА_5 казначейська служба в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому порядку. Згідно даних офіційного сайту Укрпошта, рекомендоване поштове відправлення з повісткою надійшло у відділення поштового зв'язку на адресою місцезнаходження відповідача 08.05.2018року і станом на дату розгляду справи (25.06.2018) не вручено з підстав не вжиття відповідачем заходів щодо отримання вказаного рекомендованого відправлення.

Суд вважає, що вказані обставини не можуть бути перепоною для слухання апеляційної скарги іншого відповідача, оскільки судом своєчасно вжито заходів щодо повідомлення Державної казначейської служби про обставини щодо слухання даної справи. Окрім того, ухвала про призначення розгляду справи внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, то суд приходить до висновку, що вказаний відповідач мав змогу дізнатися про дату, час та місце розгляду даної справи. Ухилення вказаного відповідача протягом тривалого часу від отримання судової повістки не повинно бути перепоною для своєчасного розгляду даної справи.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_6 першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 у справі №817/620/15 (яка набрала законної сили 17.09.2015) скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0009121500 (надалі – «ППР»), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року з податку на додану вартість (надалі – «ПДВ») у розмірі 608443,00 грн. за основним платежем та нараховано 304222,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та підтверджено правомірність визначення позивачем суми ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування за червень 2014 року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до контролюючих органів в тому рахунку і Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України вимогою вжити заходів для виконання вимог чинного законодавства в частині бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року, сума якого була узгоджена за результатами оскарження ППР. Підтвердженням вказаних обставин є листи позивача №430 від 23.09.2016року, №419 від 06.10.2017року, запит адвоката позивача від 20.06.2017.

На вказані запити позивачу повідомлено, що інформацію з приводу оскарження названих податкових повідомлень -рішень відображено в інтегрованій картці позивача про залишки сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року. Вказаний залишок також відображено в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, однак до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який діє з квітня 2017 року таких відомостей не внесено через відсутність механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції узгоджена сума бюджетного відшкодування у розмірі 608443,00 грн. за червень 2014 року не була отримана позивачем у зв’язку з її невнесенням відповідачем 1 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що діє з квітня 2017 року. Вказаний факт підтверджено представниками сторін -відповідачів.

Також матеріалами справи підтверджуються встановлені судом попередньої інстанції обставини з приводу того, що:

- 19.01.2016 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.01.2016 р. в сумі 3 792 862,00 грн.

- 18.01.2017 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 17.01.2017 в сумі 3 138 426,00 грн.

- 16.03.2017 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 16.03.2017 в сумі 6 022 901,00 грн.

На розрахунковий рахунок позивача були відшкодовані суми ПДВ: по декларації за грудень 2015 року - 12.02.2016 в сумі 3 126 447,00 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 666 415,00 грн.), по декларації за грудень 2016 року - 27.02.2017 в сумі 2620721,86 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 517 704,14 грн.), по декларації за січень 2017 року - 31.03.2017 в сумі 5516983,05 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 505917,95 грн.).

12.06.2017 позивачем подано до ОВПП ДФСУ Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 18449 грн. Таким чином, залишок невідшкодованого ПДВ зазначеного періоду становив 499 255,14 грн. (517704,14 - 18449).

Окрім зазначеного зібраними у справі доказами підтверджуються встановлені судом першої інстанції щодо порушення органом державної фіскальної служби строків та порядку проведення камеральних перевірок по факту подання заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, встановленого статтею 200 ПКУ та строків відшкодування ПДВ .

Рішенням суду по справі №817/1100/17, яке 15.02.2018 набрало законної сили, судом визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про узгоджену суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» за грудень 2015 року в сумі 666 415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666 415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн.

ОСОБА_6 по сказаній справі встановлено, що за наслідками своєчасно проведених контролюючим органом камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ позивача за грудень 2015 року, за грудень 2016 року та за січень 2017 року не було складено актів про встановлені перевіркою порушення, а відповідними довідками підтверджується відсутність порушень при визначенні сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених до відшкодування на рахунок платника податків у банку. Разом з тим, бюджетне відшкодування з ПДВ цих періодів було безпідставно надано позивачу частково.

Залишок невідшкодованої суми ПДВ відшкодовано позивачу платіжними дорученнями № 18965138, 18965139 за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн. та січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн.

За наведених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення ОВПП ДФСУ права позивача на своєчасне отримання повного та своєчасного бюджетного відшкодування за червень 2014 року, грудень 2015 року, грудень 2016 року та січень 2017 року при виконанні позивачем всіх вимог чинного на кожен момент подання заяв про таке відшкодування законодавства.

ІІ. Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет відсутності механізму відшкодування сум ПДВ включених Тимчасового реєстру про повернення сум бюджетного відшкодування, колегією суддів ураховано таке.

Підпунктом 200.13 та 200.15 ст. 200 ПК України ( в редакції що було чинна на момент набрання законної сили судових судовим рішенням по справі № 817/620/15 та підтвердження судом правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування позивачем за червень 2014 року (17.09.2015 р.) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З огляду на наведене, не здійснення у вказаному порядку дій свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 1, внаслідок якої порушене право платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

На час розгляду справи в суді стаття 200 ПК України зазначала змін згідно із Законом України № 1797-VІІІ від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 01.01.2017 р.

Відповідно до внесених змін названа стаття більше не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства. Внесені зміни передбачають, що відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Формування такого реєстру здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.п.200.7.1 п.200.7 статті 200 ПК України).

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України).

Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ( врахуванням доповнень внесених Законом №1797), визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.02.2016 N68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

З наведених положень слідує, що у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

З 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Отже, до 01.04.2017 відповідач 1 мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У свою чергу, після 01.04.2017року - дати набрання чинності Порядком №26, відповідач 1 мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, для забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Проте, вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства вчинені не були, що призвело до неотримання позивачем належного бюджетного відшкодування у визначений законом строк.

З пункту 19-3.1 статті 19-3, пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, пункту 1 Положення про Офіс великих платників податків ДФС України, затвердженого наказом ДФС України від 09.08.2017 №529 вбачається, що ОВПП ДФСУ є територіальним органом контролюючим органом ДФС до відання якого належить відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Згідно пункту 21.1.10 статті 21 ПКУ контролюючі органи зобов’язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків та також інформацію про взаємодію із платниками податків.

Диференціація платників податків та здійснення їм бюджетного відшкодування в залежності від виду реєстру в який заяви про таке відшкодування внесено, можна розцінювати як прояв дискримінації особи, який виражається у наданні переваги заявам одних платників, над заявами інших, що є порушенням ст. 4 ПКУ.

Зокрема, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права. Згідно зі ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського ОСОБА_6 з прав людини.

При вирішення даної справи, колегія суддів враховує рішення Європейського суду у справі "ІНТЕРСПЛАВ проти УКРАЇНИ" від 09.01.2007року, відповідно до якого суд вказує, що втручання у право власності заявника повинно бути пропорційним. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. На думку ОСОБА_6, заявники перебувають і продовжує перебувати під надмірним для нього тягарем (див. рішення у справі «Buffalo S. r. L. en liquidation v. Italy», зазначене вище, п. 38). Відповідно порушується право особи на мирне володіння майном, закріплене у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України».

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголошується, що та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.

Тобто платники податків, заяви яких про надання їм бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування мають чітко розуміти за яких умов вони можуть отримати таке відшкодування, яке гарантоване ст. 200 ПКУ.

З огляду на вказані обставин справи та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність достатньої чіткості у національному законодавстві на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування порушує принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності. Водночас, зазначене порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, що є підставою для вжиття заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном на яке він має право в силу вимог національного законодавства та обумовлених вище рішень суду винесених у справах за позовом даного платника.

ІІІ. Що стосується посилань відповідача на дискреційні повноваження у вирішенні питань бюджетного відшкодування, то колегія суддів зазначає наступне.

Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.

Проте, суд аналізуючи позицію сторін у справі колегія суддів не вважає визначені позивачем вимоги формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, не надати позивачу належне йому бюджетне відшкодування право на яке визначено не лише законом але і судовими рішення які набрали законної сили. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, який обраний позивачем та судом.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного ОСОБА_6 України від 30.01.2003№3 рп/2003)

Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Отже, з огляду на те, що з 01.04.2017 порядок відшкодування платниками податку сум податку на додану вартість з бюджету був змінений та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача на бюджетне відшкодування суд гарантоване законом та підтверджене рішеннями судів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що єдиним ефективним способом захисту для позивача є зобов’язання відповідача 1 внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за червень 2014 р.

ІV. Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет пропущення позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення пені, то колегією суддів встановлено таке.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач беззаперечно набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час видання оскаржуваного акту) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отож шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічні положення містила і ст. 99 КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017року.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 22.11.2017року. Про обставини щодо наявності бюджетної заборгованості з ПДВ позивач дізнався в момент закінчення встановленого строку для її відшкодування. Як наслідок позивач з вказаного строку також дізнався про обставини з приводу того, що поряд невідшкодуваною сумою бюджетної заборгованості з ПДВ йому не відшкодовано також пеню, що підлягала сплаті згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України.

З матеріалів справи, положень законодавства та пояснень сторін слідує, що про обставини стосовно порушення строків відшкодування сум ПДВ у розмірі:

- 608 443грн позивач (повинен був та) дізнався 07.10.2015року (з моменту закінчення строків надання висновку контролюючим органом для відшкодування ПДВ за червень 2014), пеню нарахованим позивачем за період з 07.10.2015року по 16.11.2017року (772дня) у розмірі 339 741,23грн;

-666 415грн. позивач (повинен був та) дізнався 05.03.2016року (днем закінчення граничних строків на проведення камеральної перевірки по факту необхідності відшкодування ПДВ за грудень 2015), пеню нарахував за період з 05.03.2016року по 16.11.2017року (622дня) у розмірі 299810,06грн;

-499255,14 позивач (повинен був та) дізнався 02.03.2017року (днем закінчення граничних строків на проведення камеральної перевірки по факту необхідності відшкодування ПДВ за грудень 2016року), пеню нарахував за період з 02.03.2017року по 06.09. 2017року (189дня) у розмірі 43 431,09грн;

- 505917 позивач (повинен був та) дізнався 30.03.2017року (днем закінчення граничних строків на проведення камеральної перевірки по факту необхідності відшкодування ПДВ за січень 2017року), пеню нарахував за період з 30.03.2017року по 06.09. 2017року (161день) у розмірі 37490,53грн.

З клопотанням про поновлення строку звернення до суду з позовом про стягнення пені по за межами строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України (ст. 99 КАС України в редакції що була чинна до 15.12.2017року) позивач не звертався. В ході розгляду справи не навів поважних причин, наявність яких була об'єктивною перепоною для реалізації позивачу наданого йому права на звернення до суду з позовом про стягнення пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.

За наведених обставин, з огляду на дату звернення позивача до суду (22.11.2017року) колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині, яка стосується стягнення пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період який не перевищує шість календарних місяців до дати звернення позивача до суду.

Розрахунок пені в межах шестимісячного строку звернення до суду:

1) сума бюджетної заборгованості за червень 2014року становить 608 443грн.; кількість днів бюджетної заборгованості за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року складає 179 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 26,4% (22 річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 78774,20грн (608443 х 26,4% / 365 днів х 179 днів бюджетної заборгованості) ;

2) сума бюджетної заборгованості за грудень 2015року становить - 666 415грн; кількість днів бюджетної заборгованості за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року становить - 179 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 26,4% (22 річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 86279,75грн (666 415грн х 26,4% / 365днів х179).

3) сума бюджетної заборгованості за грудень 2016року становить -499 255,14грн; кількість днів бюджетної заборгованості за період з 22.05.2017року по 06.09.2017року становить 108 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 16,8% (14 річних х 1,2).Розмір пені за обумовлений період становить 24 817,77грн (499 255,14 х 16,8% / 365 х 108).

4) сума бюджетної заборгованості за січень 2017року становить 505917грн, кількість днів бюджетної заборгованості за період з 22.05.2017року по 06.09. 2017року становить- 108днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 16,8% (14 річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 25 148,93грн (505917грн х 16,8% / 365 х 108).

З огляду на приведені розрахунки колегія суддів вважає, що на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло- Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) підлягає стягнення з Державного бюджету України пеня у розмірі 215020,65грн, з якої:

- 78774,20грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року , що виникла за червень 2014року;

- 86279,75грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року, що виникла за грудень 2015року ;

- 24 817,77грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 06.09.2017року, що виникла за грудень 2016року;

- 25 148,93грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період 22.05.2017року по 06.09. 2017року що виникла за січень 2017року.

Стосовно ж решти вимог позовної заяви про стягнення пені, яка припадає на період поза межами шестимісячного строку звернення до суду у розмірі 505452,26грн. (розрахунок: загальний розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 720172,91грн - 215020,65грн. розмір пені на стягнення яку позивач має право), то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог у вказаній частині без розгляду, з підстав визначених ч.4 ст. 123 КАС.

V. Враховуючи зміну розміру позовних вимог, які задоволені судом, перерахунку підлягає і розмір судових витрат, що підлягають присудженню на користь позивача з урахуванням положень ч. 2 ст. 139 КАС.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс судові витрати у розмірі 12 407грн з яких: за майновою вимогою 10807,10грн; за немайновою вимогою 1600грн). Розмір майнових вимог задоволених судом складає - 215020,65грн, що складає 29,86%, також судом задоволено майнову немайнову вимогу. Відтак, присудженню на користь позивача підлягають понесені судові витрати за не майновою вимогою у розмірі 1600грн та за майновою вимогою 3227грн (10807,10грн х 29,86%). Загальний розмір присуджених позивачу судових витрат становить 4827грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішення судом не враховано положення ч. 2 ст. 122 КАС України та ст. 99 КАС України (в редакції що була чинна до 15.12.2017року) у зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині прийнятого рішення про стягнення з державного бюджету на користь позивача пені та присуджених позивачу судових витрат з прийняттям у названій частині нової постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2018 р. скасувати в частині прийнятого рішення про стягнення з Державного бюджету пені та присудження судових витрат на користь Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря".

Прийняти у названій частині постанову, якою вказані вимоги задовольнити частково.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло- Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) з Державного бюджету України пеню у розмірі 215020,65грн, з якої:

- 78774,20грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року , що виникла за червень 2014року;

- 86279,75грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 16.11.2017року, що виникла за грудень 2015року ;

- 24 817,77грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 22.05.2017року по 06.09.2017року, що виникла за грудень 2016року;

- 25 148,93грн - пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за період 22.05.2017року по 06.09. 2017року що виникла за січень 2017року.

Залишити без розгляду позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 505452,26грн, з підстав визначених ч.4 ст. 123 КАС.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) суму судового збору в розмірі 4827грн за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996).

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного ОСОБА_6.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "26" червня 2018 р.