Постанова № 74946756, 19.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 643/15948/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Рєзнікової С.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова, м. Харків, від 06.03.2018, суддя Горбунова Я.М., , повний текст складено 06.03.18 по справі № 643/15948/17

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної Прикордонної служби України , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, в якому просить зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України отримати у військової частини 9953 довідку (довідки) про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 № 889 зі змінами та подати зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 № 889 зі змінами, призначити та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; здійснити виплату позивачу недоплаченої частини основного розміру пенсії з 11.06.2017 року.

04.01.2018 року суддею Московського районного суду м. Харкова справу передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

05 лютого 2018 р. суддею Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адмініс тративним позовом. А вже 06 лютого 2018 року справу передано на розгляд до Мос ковського районного суду м. Харкова.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з моменту виходу на пенсію (16.08.2008 р.) і по теперішній час позивачу не здійснювалося перерахування пенсії відповідно до вимог Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема, ст. 63 згаданого Закону вимагає, що пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством. Зазначає, що за вказаний період часу зміни у грошовому забезпеченні військовослужбовців Держприкордонслужби України відбулися. Вказує, що Кабінет Міністрів України 22.09.2010 р. прийняв постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», якою введено нові розміри щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям. В той же час, після набрання чинності постанови КМУ № 889 пенсія ОСОБА_1 не перерахована. З метою отримання роз’яснень з даного приводу та виправлення ситуації, що склалася, позивач 14.07.2017 р. письмово звернувся до Голови Державної прикордонної служби України з проханням повідомити Пенсійний фонд України про настання підстав перерахунку позивачу пенсії; видати довідку про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, подати її головному управлінню Пенсійного фонду України, вжити інших необхідних заходів для виконання вимог законодавства у такій ситуації. Адміністрацією Державної прикордонної служби України надана відповідь від 15.08.2017р. №11/Р-10052. В ній стверджується: оскільки визначений нормативно- правовими актами перелік видів грошового забезпечення, з якого обчислюється та надалі перераховується пенсія, не передбачає врахування такого виду грошового забезпечення, як щомісячна додаткова грошова винагорода, то цей вид грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії при її призначенні та подальшого перерахунку не враховується з 2010 року і по теперішній час. Тому, відсутні підстави для інформування Пенсійного фонду України щодо перерахунку військових пенсій у зв’язку з набуттям чинності постанови КМУ №889. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу не нараховувало пенсію на щомісячні додаткові виплати, які він отримував в період проходження служби та щомісячну додаткову грошову винагороду. Зазначає, що позивач усно звернувся із заявою до в/ч 9953 (де проходив службу), у якій просив скласти нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 р. № 889 зі змінами та подати зазначену довідку до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Однак, отримав відмову із поясненнями, що на щомісячну додаткову грошову винагороду пенсія не нараховується. Відмовляючи у перерахуванні пенсій тій частині колишніх військовослужбовців, яка зарахована у запас чи відставку до прийняття постанови КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, Держприкордонслужба України та Пенсійний фонд України штучно породжують нерівність пенсіонерів перед Законом, створюють обмеження в отриманні пенсій за часовими ознаками (терміном, коли особа звільнена з лав Збройних Сил). Тобто, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи та вказане законодавство в позові. Вказує, що висновок суду є необґрунтованим; невірним; зроблений в односторонньому порядку; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 року повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Також ОСОБА_1 в заяві про усунення недоліків зазначає, що позивач не згоден з ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.04.2018р. про залишення без руху його апеляційної скарги в частині визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги. Вказує, що позивачем у позовній заяві заявлено фактично одну позовну вимогу немайнового характеру, оскільки вимога про визнання бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (зокрема, зобов'язання вчинити певні дії) як наслідків протиправної бездіяльності є однією вимогою, а тому, за подання даного адміністративного позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 640,00 грн. Подібна позиція прописана в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без руху по справі № 820/4089/17. Аналогічна позиція прописана в ухвалах адміністративних справ 639/6445/17, 820/2783/18, де суд відкриває провадження по справі при сплаті судового збору, як за одну позовну вимогу. Вказує, що суд апеляційної інстанції зовсім не думає, що у випадку відмови в задоволені апеляційної скарги позивачу можливо необхідно буде платити 200 % за касаційне оскарження. Посилається на те, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» статті 4 ч. 2 п. 3 пп. 2 за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Вказує, що до суду першої інстанції за подання позову було сплачено 640 грн. і тільки суддя суду першої інстанції приймає це рішення, після якого вона відкрила провадження по справі. Не є компетенцією суду другої інстанції змінювати суму 640 грн. за подачу позову, з якої при подачі апеляційної скарги нараховується сума, яку необхідно сплатити. При розгляді цієї заяви, просить суд переглянути суму судового збору. Якщо, наприклад, суд побачить іншу суму для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то просить постановити відповідну ухвалу для повернення частини грошей апелянту.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з повним дослідженням норм матеріального та процесуального права. На підставі цього просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від Адміністрації Державної Прикордонної служби України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та підстав її задоволення немає. Вказує, що суд першої інстанції по суті правильно застосував норми матеріального права. На підставі викладено просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджено поштовими документами про вручення та звітами про направлення кореспонденції засобами електронного зв'язку.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є військовим пенсіонером Збройних Сил України, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Постановою від 22 вересня 2010 року №889 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовці Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданої на виконання постанови №889 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) виплата винагороди військовослужбовцям з 01 січня 2014 року здійснюється у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є обов'язковою щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2013 року, 4 листопада 2014 року та 16 червня 2015 року (справи №№ 21-368а13, 21-473а14, 21-621а15 відповідно).

Крім того, судова колегія зазначає, що 13 травня 2015 року Конституційним Судом України прийнято рішення по справі №1-9/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У вказаному рішенні Конституційним Судом України установлено, що громадянин ОСОБА_2 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень першого речення ч.3 ст. 63 Закону, згідно з якими "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством". Автор клопотання просить витлумачити ці положення в аспекті того, чи є наведений у них перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення вичерпним, чи в цей перелік можуть включатися й інші види грошового забезпечення, зокрема щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 з наступними змінами.

За наслідками розгляду вказаної справи Конституційний Суд України вирішив, що Положення першого речення ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII з наступними змінами, згідно з якими "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством", в аспекті порушених у конституційному зверненні питань необхідно розуміти так, що до встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, належать лише надбавки, доплати, підвищення.

Таким чином Конституційний суд України своїм рішенням, яке є обов'язкове до виконання та застосування, по суті встановив, що винагорода, яка встановлена постановою КМУ № 889 від 22.09.2010 року не є підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям.

За приписами ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач звільнений з військової служби 08.08.2008 року, а постанова КМУ №889 прийнята 22.09.2010 року.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач дану щомісячну додаткову грошову винагороду не отримував, та враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода не підпадає під перелік надбавок, доплат, підвищень, доводи позивача щодо неправомірності та не відповідності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у діях відповідачів відсутні порушення законодавства.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача відносно того, що він має право на включення в довідку (довідки) про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду та відповідно право на призначення та виплату пенсію в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є помилковими, а його правова позиція по справі не враховує вищенаведені законодавчі акти.

Щодо доводів позивача, з приводу не згоди з визначеним розміром судового збору в ухвалі суду апеляційної інстанції від 18.04.2018р. про залишення без руху апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року - 1600 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 р. встановлено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем, фактично, заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, щодо

- зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України отримати у військової частини 9953 довідку (довідки) про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 р. № 889 зі змінами та подати зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової виногороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 р. № 889 зі змінами, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснення виплати ОСОБА_1 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 11.06.2017 р.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 року адміністративний у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. по справі № 643/15948/17 в повному обсязі, що свідчить про те, що розмір ставки судового збору за даною скаргою складає 1920 грн. 00 коп. ( 150% від 640 грн.00 коп.*2 ).

Висновки суду, щодо фактично наявних двох позовних вимог повністю відповідають висновкам зробленим Верховним Судом України по справі № п/800/559/16 від 14.03.2017р., оскільки при зверненні до суду першої інстанції позивачем, заявлено вимоги до двох відповідачів.

Посилання позивача на те, що в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018р. не прописаний механізм такого висновку, колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018р. зазначено за яких підстав суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність двох позовних вимог.

Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на те, що до суду першої інстанції за подання позову було сплачено 640 грн. і тільки суддя суду першої інстанції приймає це рішення, та те, що не є компетенцією суду другої інстанції змінювати суму 640 грн. за подачу позову, оскільки відповідно до частини 2 ст. ч. 4 Закону України " Про судовий збір" ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не 150% ставки яка була визначена судом першої інстанції та сплачена позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги позивачу необхідно буде платити 200% за касаційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Можливе у майбутньому оскарження позивачем рішення суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції жодним чином не впливає на вирішення судом апеляційної інстанції питання про розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги.

Безпідставним є посилання апелянта на практику Харківського окружного адміністративного суду, викладену по справах № 820/4089/17, № 639/6445/17, № 820/2783/18 , оскільки зазначені рішення не мають преюдиціального значення при розгляді цієї справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018р. судом зазначалось, що позивач має право подати до суду документи підтверджуючих наявність пільг щодо сплати судового збору.

Також колегія вказує, що при винесенні ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018р. судом зазначалось, що позивачем клопотань про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору не подавалось.

Під час розгляду справи даних клопотань, позивачем, також не подавалось.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріалами справи не встановлено неправомірної бездіяльності відповідачів щодо ненадання довідки та не проведення позивачу перерахунку пенсії.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки судом першої інстанції відкрито справу в скороченому провадженні 13.12.2017 р., враховуючи положення п.п.10 п. 1 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147- VIII, що набрала законної сили 15.12.2017р., розгляд справи правомірно здійснений Московським районним судом м. Харкова.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 по справі № 643/15948/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 25.06.2018.