Рішення № 74946556, 26.06.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7031/16-ц

Провадження №2/367/1797/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

з участю секретарів Мидловець М.В., Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1, має платіжну картку № НОМЕР_1 видану Ощадбанком України, на яку зараховуються грошові кошти, а саме його пенсія. Картку отримав на виконання Договору від 10 січня 2013 року про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, укладеного між ним та ПАТ «Державний ощадний банк України».

25 квітня 2016 року приблизно о 19 годині 11 хвилин йому надійшло на мобільний телефон смс-повідомлення про те, що з його картки знято 3 540 гривень; прочитавши дане повідомлення він зрозумів, що його фактично пограбували (украли гроші з його картки), оскільки він особисто в цей день карткою не користувався, грошей не знімав та ніде не розраховувався нею.

В цей час він проїздив поблизу відділення Ощадбанку, розташованого по вул. Якіра, 2-6 у м. Києві, він зайшов до відділення і написав заяву про викрадення третіми особами грошових коштів з його картки та попросив терміново заблокувати картку. Одночасно, він запевнив банк про те, що він особисто не приймав участі у даній операції та не знімав у цей день кошти з картки, картку не втрачав, нікому не передавав, нікому не повідомляв свій ПІН-код та дані картки. У своїй заяві він виразив незгоду з транзакцією та попросив банк відшкодувати йому викрадені з його картки кошти у сумі 3 540,0 гривень.

Згідно чинного законодавства банк несе відповідальність за збереження розміщених на рахунку клієнта коштів та належне виконання своїх зобов'язань щодо проведення банківських операцій відповідно до законодавства та укладеного з клієнтом договору. Використання електронного платіжного засобу (картки) при проведенні операцій за рахунком визначається з урахуванням Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно п. 14.17 ст. 14 даного Закону банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченому законом для розгляду звернень скарг громадян. Так, згідно статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Згідно пункту 37.2 ст. 37 даного закону на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Розрахунок пені за період з 26.04.2016 року по 01.09.2016 року (всього за 128 днів) становить 453,12 гривень.

В установлений законом термін Ощадбанк не надав відповіді на його заяву, коштів не повернув, а тому він змушений був вдруге звернутися до банку з заявою, що і було зроблено 01 липня 2016 року , вдруге його заяву банк залишив поза увагою.

Оскільки жодних дій з боку Ощадбанку не відбулося, він 07 липня 2016 року подав скаргу до Національного банку України з проханням посприяти йому у поверненні Ощадбанком викрадених з його картки неустановленою особою коштів у сумі 3 540,0 гривень, ані відповіді НБУ, ані відповіді чи переказу на його рахунок (повернення) коштів Ощадбанком він не отримав до цього часу.

Відповідно до ч.1 п. 8 розділу УІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою НБУ від 05.11.2014 року № 705 емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Пунктом 9 розділу УІ даного Положення передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Правова позиція Верховного Суду України, сформульована в ході розгляду рішення у справі № 6-71цс15 від 13.05.2015 року в рамках провадження між банком та його клієнтом дає можливість стверджувати про те, що банки зобов'язані зі своїх коштів повертати клієнтам гроші, викрадені з їхніх карток шахраями, якщо немає доказів, що клієнти самі спровокували крадіжку своїми діями або бездіяльністю. Згідно сформульованої ВСУ правової позиції українським банкам заборонено безпідставно відмовляти власникам платіжних карт у відшкодуванні збитку при крадіжках грошей з рахунків з використанням ПІН-коду. Банк має право нен повертати людині зниклі кошти тільки у тому разі, коли зможе довести, що заволодіння коштами клієнта сталося з його вини. Таким чином, обов'язок доказування щодо викрадення грошових коштів з банківської картки лежить не на клієнту, а на банку.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 3 540 гривень грошових коштів, суми відшкодування збитків від незаконно списаних грошей з його карткового рахунку; стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ОСОБА_1 453,12 гривень за несвоєчасний переказ (повернення) банком коштів на його картковий рахунок; витрати по сплаті державного мита покласти на відповідача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування коштів відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, пояснив, що 25.04.2016 року в день здійснення операції карточка знаходилася у нього, він приїхав у відділення банку за адресою м. Київ, вул. Якіра 2-6 та повідомив банку, що гроші зняті через інтернет-сервіс і він написав заяву; мобільний телефон знаходився у нього, він його нікому не передавав, у нього підключено смс-інформування банку щодо проведення транзакцій коли відбувається нарахування та зняття коштів. 25.04.2016 року вранці він заправив автомобіль на Дорогожичах на АЗС по вул. Мельника в м. Києві, розрахувався за пальне цієї карткою, ввечері 25.04.2016 року він дізнався, що з його картки зняті гроші, про це прийшла смс і він одразу поїхав в банк. Він не робив цю транзакцію, це підтверджується тим, що він не користувався банкоматом, інших доказі він не має. Він нічого не направляв банку на підтвердження успішності операції. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, підтримав надані суду письмові заперечення, просив у позові відмовити, крім того пояснив, що для здійснення операцій через інтернет користування банкоматом не потрібно, проводиться електронна ідентифікація картки шляхом ведення номеру картки, строку дії картки та коду на звороті картки, який є виключно у держателя картки. Додатково проводиться ідентифікація клієнта шляхом списання 1 гривні та повернення її у разі успішності операції. Інформація для успішності транзакції відома виключно клієнту, а саме номер картки, строк її дії, код, без ведення яких жодним чином неможливо проведення операції. Оскільки під час розгляду справи жодним чином не доведено вини банку, картка перебувала у клієнта, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 10 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та отримав платіжну картку, а також підписав заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту).

Також у судовому засіданні було встановлено, що 25 квітня 2016 року з картки позивача було здійснено операцію зняття коштів в розмірі 3 540,0 гривень.

Згідно позовної заяви та у судовому засіданні позивач вказує, що кошти з його картки були зняті без його відома, третіми особами. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на безпідставність списання коштів , а саме на порушення відповідачем ст. 1073 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пункту 9.14 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У відповідності до пункту 1.5 Договору № 1441498 від 10 січня 2013 року про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 при підключенні до послуг отримання щомісячних Виписок на адресу електронної пошти, послуг смс-банкінгу, Клієнт погоджується з тим, що надана інформація передається незахищеними каналами зв'язку та може стати відомою третім особам без відома на те Клієнта або Банку. Банк не несе відповідальності за збитки, завдані Клієнту у раз розголошення (розкриття) інформації за Рахунком в результаті використанні Клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, а також у разі розголошення Клієнтом Логіну та Паролю до системи WEB-банкінг та отримання щомісячних Виписок на адресу електронної пошти.

У судовому засіданні встановлено, що 25.04.2016 року позивач звернувся до банку із заявою про зняття з його картки 3 540,0 гривень, в якій вказав, що 25.04.2016 року на момент здійснення транзакції картка перебувала у нього, він не здійснював та нікого не вповноважував здійснювати цю транзакцію, а також не робив замовлень по пошті або телефону і т. і. та просив повернути йому цю суму.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що позивач звертався із відповідними заявами до Національного банку України, Генерального прокурора України з проханням повернути йому кошти, які були зняті з його картки, однак відповіді на звернення не отримав.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до Ірпінського ВП ГУНП в Київській області з повідомленням про заволодіння його грошовими коштами в сумі 3 540,0 гривень з його банківської картки «Ощадбанк», за даним фактом зареєстроване кримінальне провадження № 12016110040001456 від 26.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, згідно листа Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 05.03.2018 року № 2800/109/1007/03-2017 кримінальне провадження № 12016110040001456 закрито 24.03.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, в рамках вказаного кримінального провадження будь-кому підозра у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) не вручалася.

Встановлено, що згідно листа заступника начальника управління - начальника відділу захисту операцій з БПК Яловничого О.П. № 5595/16 від 29.12.2016 року на підставі заяви клієнта Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 щодо нездійснення такої транзакції про списання 3 540,0 гривень з його карткового рахунку відділом захисту операцій з БПК управління економічної безпеки департаменту безпеки було проведено операцію відмови від платежу по наступній транзакції. По оскарженій транзакції банком-еквайром надані відповідні документи, які підтверджують успішне проведення транзакції. Операцію з використанням Інтернет ресурсу проведено коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, а саме номеру картки, строк дії, CVV2/ CVV2, які відомі лише клієнту. Враховуючи вищезазначене, вважав, що реквізити платіжної картки стали відомі третій особі. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що зняття грошових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв'язку з порушенням (недотриманням) вимог п. 9.14 Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Повідомив про відсутність підстав для повернення клієнту грошових коштів та рекомендував йому звернутися до правоохоронних органів для прийняття рішення відповідно до законодавства.

Будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме що відповідачем було порушено вимоги ст. 1073 ЦК України та безпідставно списані кошти з його рахунку, а також, що були порушені відповідачем вимоги ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, позивачем до суду не було надано.

При цьому, суд вважає, що оскільки банком було проведено платіжну операцію по списанню з карткового рахунку позивача грошових коштів у розмірі 3 540,0 гривень з використанням електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, що підтверджується витягом з автоматизованої системи щодо направлення смс-повідомлення.

Враховуючи викладене суд відмовляє позивачу у позовних вимогах про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 3 540 гривень грошових коштів, суми відшкодування збитків від незаконно списаних грошей з його карткового рахунку та стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ОСОБА_1 453,12 гривень за несвоєчасний переказ (повернення) банком коштів на його картковий рахунок.

На підставі ст. ст. 23, 1073 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 12, 258, 259, 261, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування коштів залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи 17 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Пархоменко