Ухвала суду № 74946303, 26.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1105/16-к

Провадження № 11-кп/779/225/2018

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Василаш Х.М.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016090000000162 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3, що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4, на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року, згідно якого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2/21, м. Івано-Франківська, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням покарання – три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цим же вироком застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Взято ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 20 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України, зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення з 22 серпня 2016 року до 04 квітня 2017 року у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 1319 грн 40 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави, а саме: за проведення інженерно-транспортних експертиз № 4.2-724/16 від 13 жовтня 1016 року в сумі 879 грн 60 коп., № 4.2-933/16 від 14 листопада 2016 року в сумі 439 грн 80 коп.

за участю прокурора Боровика С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в сторону пом’якшення, обмежуючись відбутим строком, звільнивши його під варти.

В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що наведений вирок, на його думку, є несправедливим, суворим та незаконним з підстав неповного судового розгляду та невідповідності висновків суду, зазначених у вироку, фактичним обставинам справи. Вказує, що вирок ґрунтується на показах потерпілої ОСОБА_4, яка не була очевидцем ДТП. Вбачає на неї вплив прокурора на міру його покарання, суму відшкодування та ідентично узгоджену позицію її представника та покази працівників поліції, які вже виїжджали на місце ДТП після його скоєння разом із понятими, що давали суперечливу інформацію про стан дороги на ділянці, де сталося ДТП. Зазначає, що ідентичні покази надали суду лікарі швидкої допомоги. Посилається на те, що слідчий Суботнік Р.Я. при виїзді на місце події допустив грубі порушення його прав, передбачені ст. ст. 29, 59, 64, 68 Конституції України, п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 42 КПК України, при оформленні огляду, місця події, складанні схеми до протоколу огляду місця події та фото таблиці огляду місця ДТП. Вказує, що проводячи огляд місця події двічі без відома його та захисника, що є недопустимим, він закріпив неправдиву інформацію про стан дорожнього покриття. Зазначає, що така інформація в подальшому вплинула на проведення експертиз, які також проводилися без повідомлення про їх проведення. Наголошує, що безпідставно ставилось йому підозру про вчинення злочину при обтяжуючих обставинах (в алкогольному та наркотичному оп'янінні). Вважає, що було порушено презумпцію невинуватості, слідство велось з обвинувальним нахилом. Мотивує тим, що утримання доріг в такому аварійному стані призвело до ДТП. Вказує, що спроби, вимоги сторони захисту добитися істини ігнорувалися, суд першої інстанції знехтував основними засадами кримінального провадження, порушив його права. Зазначає, що згідно з вихідними даними до Протоколів огляду місця події і схеми до них від 22 серпня 2016 року, 19 жовтня 2016 року ділянка з напливами розпочинається за 112 м до місця події, а виїзд мотоцикла із автодороги до місця зіткнення із деревом, де сталося ДТП становить 41,3 м, а ними обстежена ділянка автодороги за 100 м до вчинення ДТП, де врахована відстань виставлено 112 м слідчим Суботніком Р.Я. Їхньою комісією згідно Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19 жовтня 2016 року, де сталося ДТП, встановлено, що дорога нерівна, із ямами, витисками, вибоїнами, нашаруванням і не відповідає вимогам ДСТУ -3587-97. Також посилається на те, що за таких обставин, їм відмовлено в призначенні судово-автотехнічної експертизи з виїздом на місце ДТП, що б дало можливість підтвердження і визнання вини адміністрації відповідних служб. Вважає посилання суду у вироку на те, що докази зібрані слідчим під час досудового розслідування є належними та допустимими, таким, що не відповідають дійсності. Вказує, що вину свою він визнає частково, в тому що порушив ПДР України, а саме п. 2.3 б. п 2.9 в. Пункт 12.1 він не визнає, оскільки, на його думку, неможливо при такій ситуації, коли відсутні будь-які знаки, враховувати дорожню обстановку, тим паче в темну пору доби. Вважає, що по його винні втратив друга. Вказує, що відшкодував добровільно 35 300 грн, але у зв’язку з вибраною йому мірою покарання він не зможе їм допомагати. Просить врахувати його сімейне становище, оскільки має батька-інваліда І групи, хвору перестарілу мати-пенсіонера, просить пом'якшити міру покарання.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Мотивує свої вимоги тим, що, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що тяжкість злочину визначається характером та ступенем його суспільної небезпеки і формується з об'єктивних та суб'єктивних елементів його складу. Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Вважає, що призначення ОСОБА_1 такої м'якої міри покарання нівелює основоположне завдання кримінального покарання як однієї із найважливіших форм кримінально-правового впливу - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами. Зазначає, що ОСОБА_1 не визнав вини у вчиненому злочині, перед потерпілою не вибачився, що свідчить про відсутність його каяття, шкода у повному обсязі потерпілій не відшкодована (судовий розгляд тривав 1 рік 4 місяці), потерпіла наполягає на призначенні суворого покарання.

Представник потерпілої ОСОБА_4 – ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_3 аналогічні доводам апеляційної скарги прокурора. Також представник посилається на те, що потерпіла залишилася без засобів для існування, так як ОСОБА_6 був єдиним годувальником сім'ї, від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є інвалідом з дитинства та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, а тому потерпіла наполягає на призначенні суворого покарання.

Від захисника ОСОБА_5 надійшла заява про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ згідно з п. 5 «Про звільнення від відбування покарання» відносно ОСОБА_1, який вчинив 21 серпня 2016 року необережний злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 не заперечує проти застосування відносно нього амністії.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

21 серпня 2016 року приблизно о 23 годині водій ОСОБА_1, керуючи незареєстрованим у встановленому порядку мотоциклом марки «BMW», рухався автодорогою сполученням «Снятин - Тязів» у напрямку м. Івано-Франківська. В якості пасажира мотоцикла, під керуванням ОСОБА_1, їхав ОСОБА_6

Проїжджаючи між населеними пунктами с. Живачів та с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_1 на заокругленій ділянці дороги проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав за межі проїзної частини праворуч, де здійснив наїзд на дерево.

При цьому ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3, згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 2.9, за яким водієві забороняється:

в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов’язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів;

п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, пасажир його мотоцикла ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, хребта, тазу, їх органів, органів заочеревинного простору, та правої нижньої кінцівки з двобічним переломом ребер, тіла IX грудного хребця з повним розривом спинного мозку, розривом ІХ хребетно-реберного зчленування зліва, міжреберних м’язів, пристінкової плеври справа та зліва, капсули і тканини печінки, брижі тонкого кишківника, стінки сечового міхура, стінки аорти, крижово - клубових з’єднань справа та зліва, крижово-куприкового з’єднання, крововиливами в м’які тканини грудної клітки, попереку, в очеревину, в навколоаортальну клітковину, в брижу тонкого кишківника, в жирову капсулу обох нирок та сечового міхура, під плевру та в тканину легень, в плевральні порожнини (зліва біля 700 мл рідкої крові та 800 мл рихлих темно - червоного кольору згортків крові, справа біля 500 мл рихлих темно - червоного кольору згортків крові), в черевну порожнину та малий таз (30 мл темно - червоного кольору рихлих згортків та біля 50 мл рідкої крові), закриті уламкові переломи лівої клубової ості, верхньої гілки лобкової кістки зліва, середньої третини діафізу правої стегнової кістки, що супроводжувалась масивною внутрішньою крововтратою та ускладнилась розвитком травматичного шоку, від яких настала смерть.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за їх участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Тому, оскільки згідно ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, з метою реалізації права на доступ до суду та розгляд апеляційної скарги впродовж розумного строку, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за їх відсутності.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_3 з мотивів, викладених у них, просить їх задовольнити, вважає безпідставною апеляційну скаргу обвинуваченого;

- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_5 вважають, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої, оскільки призначене покарання є суворе, просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, з мотивів, викладених у ній.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора та представника потерпілої ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 висловив свою незгоду щодо доведеності його вини, зокрема відносно обвинувачення в порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та щодо призначеного покарання, оскільки вважає його занадто суворим. Прокурор та представник потерпілої ОСОБА_3 висловили свою незгоду щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, оскільки вважають його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Згідно із приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в тому числі, що смерть потерпілого ОСОБА_6 спричинено внаслідок порушення ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, крім іншого, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку, що спростовує доводи сторони захисту про протилежне.

При цьому, вирок ґрунтується на не лише на показах потерпілої ОСОБА_4, яка не була очевидцем ДТП, як вказує в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, а на сукупності всіх інших доказів, дані з яких узгоджуються між собою, та яких взаємозв'язку було достатньо для прийняття відповідного процесуального рішення про його винуватість.

Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, протокол огляду місця події, схему до протоколу огляду місця події та фототаблицю до протоколу огляду місця події від 22 серпня 2016 року, додатковий протокол огляду місця події, схему до протоколу огляду місця події та фото таблицю до додаткового протоколу огляду місця події від 19 жовтня 2016 року, інженерно-технічну експертизу за напрямком 10.1 «Дослідження обставин та механізму ДТП», висновок інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу» та висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що в результаті порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху вона втратила чоловіка, а двоє неповнолітніх дітей, одна з яких являється дитиною з інвалідністю, залишились без батька. Сім’я втратила годувальника. Має претензії до обвинуваченого матеріального та морального характеру. Хоче, щоб останній виплатив їй 500000 грн на утримання дітей до їх повноліття. На даний час ОСОБА_1 сплатив їй тільки 35300 грн. Просила суд першої інстанції призначити обвинуваченому суворе покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Вказані показання потерпілої ОСОБА_4 є належними, допустимими та достовірними доказами.

Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_9, який поянив, що 21 серпня 2016 року біля 22-23 год. він разом з дружиною та сином їхав автомобілем марки «Фольцваген Гольф» в напрямку від м. Городенка до м. Івано-Франківська. На той час була суха погода, туману не було. Рухався він із включеним ближнім світлом фар зі швидкістю біля 80 км/год. Коли рухався по автодорозі в с. Незвисько Городенківського району Івано-Франківської області, то в дзеркалі заднього виду побачив, що позаду нього на великій швидкості рухається мотоцикл, який їх обігнав. Він побачив, що на мотоциклі було двоє чоловіків. Мотоцикл рухався зі швидкістю більше 100 км/год. На повороті мотоцикл різко повернув і поїхав далі з великою швидкістю. Рухаючись далі, поза межами с. Незвисько Городенківського району Івано-Франківської області в напрямку с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області, в дзеркало побачив світло фар від мотоцикла, тоді, розвернувшись назад, побачив на полі, справа від дороги, мотоцикл, що злетів з дороги. Вийшовши з автомобіля, він підійшов до мотицикла, на приборах ще світилась шоста передача. Неподалік мотоцикла лежав обвинувачений ОСОБА_1, він зняв йому з голови шолом, потім почав шукати другого чоловіка, якого знайшов у кущах, пульс в нього ще був, однак до приїзду працівників поліції та швидкої допомоги той помер. Після чого він поїхав додому. Вказав, що дорога була в нормальному стані.

Показання свідка ОСОБА_9 також є належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_10, який пояснив, що він працює дільничним офіцером Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області. 21 серпня 2016 року він разом з інспектором поліції ОСОБА_11 заступив на чергування для несення служби по охороні громадського порядку. На протязі дня здійснювали виїзди за зверненнями громадян. При виїзді із с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області в м. Тлумач до них зателефонував черговий та повідомив, що між с. Живачів та с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Коли вони прибули на місце події для регулювання руху на даній ділянці автодороги, то побачили, що біля дерева лежав мотоцикл, на деякій відстані обвинувачений та неподалік лежав ще один чоловік. Через 10 хв. приїхала карета швидкої медичної допомоги, потім слідчо-оперативна група в складі якої були ОСОБА_14 та ОСОБА_18 Вказав, що на той час автодорога була асфальтована, суха, та розділена суцільною лінією.

Вказані показання свідка ОСОБА_10 є належними, допустимими та достовірними доказами.

Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він працює інспектором Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області. 21 серпня 2016 року він разом з дільничним офіцером ОСОБА_10 заступив на чергування для несення служби по охороні громадського порядку. На протязі дня вони здійснювали виїзди за зверненнями громадян. Коли повертались із с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області в м. Тлумач, до нього зателефонував черговий Петраш та повідомив, що між населеними пунктами с. Живачів та с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Через 5 хв. вони прибули на місце події та побачили, що біля дерева лежав мотоцикл, на деякій відстані обвинувачений та неподалік лежав, ще один чоловік. Через декілька хвилин приїхала карета швидкої медичної допомоги, потім слідчо-оперативна група. Вказав, що автомобільна дорога була в нормальному стані, без вибоїн.

Показання свідка ОСОБА_11, на думку суду апеляційної інстанції, є належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_12, який пояснив, що він працює лікарем Тлумацького відділення швидкої допомоги. 21 серпня 2016 року біля 23 год. на чергову частину Тлумацької ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що між населеними пунктами с. Живачів та с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждало двоє осіб, один з яких загинув. Потім він разом з фельшером ОСОБА_13 в кареті швидкої медичної допомоги приблизно за 15 хв. прибули на місце події. Прибувши туди, вони пішли на поле, спочатку оглянули ОСОБА_1В, який був одягнений в мотоекіпіровочний костюм, був при свідомості, та в якого серйозних травм не було виявлено. Потім він пішов до іншого чоловіка, який знаходився на відстані 10-15 метрів від обвинуваченого, та який вже на той час був мертвий. Мотоцикл теж знаходився на полі, був заглушений, однак фари ще світилися. Оглянувши загиблого, він знову повернувся до ОСОБА_19, який жалівся на болі в животі та в грудній клітці. Після чого обвинуваченого на ношах занесли в карету швидкої медичної допомоги та доправили в Тлумацьку ЦРЛ.

Показання свідка ОСОБА_12 також є належними, допустимими та достовірними доказами.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що працює фельшером Тлумацького відділення швидкої допомоги. 21 серпня 2016 року біля 23 год. на чергову частину Тлумацької ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що між с. Живачів та с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждало двоє осіб, один з яких загинув. Після чого вони з лікарем ОСОБА_12 в кареті швидкої медичної допомоги приблизно за 20 хв. прибули на місце події. Мотоцикл знаходився на полі, ОСОБА_1В та інший чоловік теж знаходились на полі на відстані 10-12 метрів один від одного. Вона відразу з ОСОБА_12 підбігла до ОСОБА_1, який був одягнений в мотоекіпіровочний костюм, стан якого був стабільний, та трохи загальмований, потім ОСОБА_12 сам побіг до другого чоловіка, який був вже мертвий. Після чого, обвинуваченого на ношах занесли в карету швидкої медичної допомоги та відвезли в Тлумацьку ЦРЛ. Вказала, що про обставини дорожньо-транспортної пригоди їй нічого не відомо та погода того дня була сухою, дощу не було.

Вказані показання свідка ОСОБА_13 є належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_14, яка пояснила, що вона працює слідчою СВ Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області. 21 серпня 2016 року на чергову частину поступило повідомлення про те, що між населеними пунктами с. Підвербці та с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Так як вона перебувала в складі слідчо-оперативної групи, то вони відразу виїхали на місце події. Коли прибули на місце події, то по сліду мотоцикла було видно, що водій не вклався в поворот. По ліву сторону проїзної частини на відстані біля 2 м від дерева лежав труп обличчям вверх. Карета швидкої допомоги вже була на місці. Працівники поліції повідомили її, що констатували смерть потерпілого та про те, що ознак перелому в обвинуваченого не виявили. Про дану ситуацію вона повідомила слідчого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, який в подальшому проводив огляд місця події. Вказала, що на місці події перебувала біля 15-20 хв. Після того, як працівники швидкої допомоги забрали обвинуваченого в Тлумацьку ЦРЛ для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, вона поїхала за ними. В Тлумацькій ЦРЛ ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Показання свідка ОСОБА_14 також є належними, допустимими та достовірними доказами.

Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_15, який пояснив, що з 2012 року він перебував на посаді старшого інспектора криміналіста Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області. 21 серпня 2016 року ввечері черговий Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області в телефонному режимі повідомив його про те, що між населеними пунктами с. Підвербці та с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Разом зі слідчо-оперативною групою слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області він прибув на місце події. Слідчий Суботнік Р.Я. в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 проводив огляд місця події. Об’єктом огляду була автодорога між с. Підвербці та с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області. Спочатку почали оглядати дорожнє покриття, яке було асфальтоване та сухе, в нормальному стані, без вибоїн. Потім вимірювали слід юзу. На узбіччі дороги був незначний наплив. Було видно, що мотоцикл поїхав прямо через кювет до дерева. Труп лежав на полі до 5 м від дороги, мотоцикл був в розбитому стані.

Вказані показання свідка ОСОБА_15 є належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_16, який пояснив, що він працює старшим слідчим відділу розслідування ДТП СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області. На час дорожньо-транспортної пригоди він чергував по виїздах в Івано-Франківській області дорожньо-транспортних пригод зі смертельними наслідками. 21 серпня 2016 року біля 23 год. йому поступило повідомлення від оперативного чергового слідчого відділу про те, що в Тлумацькому районі Івано-Франківської області відбулося ДТП зі смертельним наслідком, а саме, мотоцикл виїхав з проїзної частини і пасажир ОСОБА_6 загинув. Опівночі автомобілем чергової частини слідчого відділу він прибув на місце події, де вже була слідча та експерт Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області. В присутності даних осіб та запрошених понятих було проведено огляд місця події, зафіксовано стан проїзної частини. Виїзд трапився на заокругленій ділянці проїзної частини дороги. Під час проведення огляду місця події було виявлено мотоцикл за межами проїзної частини, справа було 2 дерева, на полі лежав труп, були сліди зарихлення у полі, сліди руху мотоцикла узбіччям. В той день опадів не було, дорога була суха, без вибоїн та напливів, дорожніх знаків на даній ділянці дороги не було встановлено. Сама лінія дорожньої розмітки і краї проїзної частини були позначені білою суцільною лінією. Слід юзу був зафіксований за межами проїзної частини на асфальтному узбіччі, біля суцільної лінії, яка позначає праву проїзну частину. Слідів гальмування зафіксовано не було. В місці, де відбулася дорожньо-транспортна пригода, ям і напливів не було. Для прив’язки в повздовжному напрямку була вибрана бетонна електроопора. Відносно цієї опори був проведений умовний перпендикуляр відносно повздовжної проїзної частини і проводились заміри по повздовжному напрямку. При проведенні огляду місця події проводилась фотофіксація, була складена схема. Зауважень та доповнень з приводу огляду місця події від жодних учасників не поступало. З захисників обвинуваченого в перший день приймав участь адвокат ОСОБА_22, пізніше вступив в справу захисник-адвокат ОСОБА_5 Після огляду місця події труп було направлено для медичного дослідження. Мотоцикл було доставлено на територію Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області для подальшого огляду експертами автотехніками для дослідження його технічного стану. ОСОБА_1 з місця події доправили в лікарню на медичне освідчення, тому він не був присутнім під час огляду місця події. 19 жовтня 2016 року в денну пору доби ним проводився додатковий огляд місця події. Учасниками даного огляду були залучені праціники поліції, для того, щоб перекрити рух, та поняті. Прив’язка усіх елеменентів огляду проводилась до тої ж самої опори, як і при первинному огляді. Як і при первинному огляді погода була суха, не було виявлено жодних ям, проїзна частина дороги була суха. Ділянка з напливами розпочиналась за 112 м від місця події. Захисником-адвокатом ОСОБА_5 на досудовому слідстві було надано акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19 жовтня 2016 року. Прив’язка захисником була здійснена не до тієї опори, до якої робив прив’язку він, а тому захисником була обстежена ділянка на відстані 100 м до місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Також зазначив, що виміри повинні проводитись за допомогою горизонтальної лінійки, а не дерев’яної палиці.

Показання свідка ОСОБА_16, на думку суду апеляційної інстанції, є належними, допустимими та достовірними доказами.

Так само, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_17, який пояснив, що 19 жовтня 2016 року він разом із зятем ОСОБА_23 їхав автомобілем з м. Городенка у м. Івано-Франківськ. Між населеними пунктами с. Підвербці та с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області він був зупинений працівниками поліції та разом із ОСОБА_23 був запрошений в якості понятих при повторному огляді місця події даної ділянки автодороги. Працівниками поліції оглядався стан проїзної частини автодороги, вимірювались та фотографувались вибоїни автодороги, робились заміри глибини вибоїн. Огляд місця події проводився від знаку «Підвербці» до повороту автодороги. Глибина вибоїн була близько 3 см, було біля 10 незначних вибоїн, вказав, що наплив на асфальті був до 1 см. В його присутності був складений протокол огляду місця події. Зауважень до даного протоколу в нього не було.

Показання свідка ОСОБА_17 також є належними, допустимими та достовірними доказами

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши вищевикладену сукупність показань потерпілої та свідків, які викладені у вироку суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про вчинення обвинуваченим злочину при обставинах, які викладені у вироку суду та дійшов правильного висновку щодо юридичної кваліфікації його дій.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку сукупність письмових доказів по кримінальному провадженню після їх дослідження, а саме:

- протокол огляду місця події, схему до протоколу огляду місця події та фототаблицю до протоколу огляду місця події від 22 серпня 2016 року, згідно з яких об’єктом місця події є автодорога сполученням «Снятин - Тязів» у місці дорожньо-транспортної пригоди між населеними пунктами с. Підвербці та с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області. Повздовжня прив’язка елементів огляду здійснюється до умовного перпендикуляру проведеного відносно повздовжньої частини по напрямку руху до с. Тязів (м. Тлумач). Проїзна частина призначена для руху транспортних засобів у протилежних напрямках, які розділені між собою білою суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. Аналогічною лінією позначені краї проїзної частини. Дорожнє покриття асфальтне рівне, без вибоїн. Ширина правої смуги руху становить три метри, лівої – 3,75 м, осьової лінії дорожньої розмітки 0,1 м. З лівого боку вздовж проїзної частини примикає ґрунтове, а за ним трав’яне, узбіччя. З правого боку примикає асфальтне узбіччя шириною 1,2 м, яке по ходу огляду поступово зменшується. Проїзна частина у місці огляду не освітлюється. Першою слідовою інформацією, виявленою під час огляду, є слід юзу колеса, що розпочинається на відстані 2,2 м від умовного перпендикуляру на асфальтовому правому узбіччі та 0,2 м від правого краю асфальтового узбіччя. Довжина цього сліду 2,7 м по асфальтовому покритті, далі слід переходить на праве грунтове узбіччя, де його довжина становить 3,8 м, ще далі слід переходить у кочення по трав’яному правому узбіччі, де його довжина складає 15 м. Дальше даний слід кочення переходить у кювет та на край поля, де його довжина складає 17,6 м і закінчується біля дерева, яке повалене на землю. Коріння дерева ззовні на поверхні, дерево верхівкою спрямоване по ходу огляду. Біля підніжжя дерева наявні декілька уламків пластмаси чорного кольору. На одному рівні із корінням дерева та праворуч від нього на відстані 5,2 м знаходиться взуття - туфель на праву ногу. Коріння дерева знаходяться на відстані 7,4 м від правого краю дороги, а на такій же відстані по ходу огляду та 7,45 м (до голови трупа) знаходиться труп ОСОБА_24 На відстані 1 м від голови трупа у праву сторону від проїзної частини та 1 м проти ходу огляду виявлено туфель на ліву ногу. Труп знаходиться у положенні лежачи на спині, тіло спрямоване майже паралельно до повздовжньої осі проїзної частини, нижніми кінцівками по ходу огляду. За трупом на одному рівні у поперечному напрямку на відстані 2,2 м від голови трупа у повздовжньому напрямку біля підніжжя дерева, що росте, знаходиться частина пластмаси червоного кольору - частина мотошолому. Далі по ходу огляду на відстані 1,3 м знаходиться задня частина сидіння мотоцикла, ще далі за сидінням на відстані 7,4 м знаходиться пошкоджений мотошолом червоного кольору, верхня частина розламана, частково відсутня, внутрішня частина розламана. За цим мотошоломом на правій боковій поверхні знаходиться мотоцикл марки «ВМW» з іноземним реєстраційним номером СС 15. Відстань від мотошолома до осі заднього колеса мотоцикла складає 1 м. Пошкодження зосереджені на лівій боковій частині мотоцикла, на якій спостерігається розлам бокової пластмасової панелі, де також є сліди ковзання - подряпини, відсутня задня (м’яка) частина сидіння. Між лівою боковою дугою та двигуном наявна трава з землею. При піднятті мотоцикла оглядом встановлено, що на ній пошкодження відсутні. Далі по ходу огляду на відстані 6 м від осі переднього колеса знаходиться ще один мотошолом чорного, червоного та сірого кольорів, даний мотошолом без вітрового скла, пошкоджень не виявлено (том 3 а.п. 120-136);

- додатковий протокол огляду місця події, схему до протоколу огляду місця події та фототаблицю до додаткового протоколу огляду місця події від 19 жовтня 2016 року, згідно з яких дорожнє покриття у місці ДТП без вибоїн, рівне (том 3 а.п. 240-249);

- інженерно-технічну експертизу за напрямком 10.1 «Дослідження обставин та механізму ДТП», згідно з якою максимально-допустима швидкість руху мотоцикла за умови заносу на повороті з незмінним радіусом 800 м становить приблизно 239…255 км/год, в залежності від коефіцієнту зчеплення коліс із дорожнім покриття, мінімальний безпечний інтервал між мотоциклом та правим краєм проїзної частини дороги (узбіччям) при заданій швидкості мотоцикла 90 км/год повинен складати не менше 0,75 м (том 4 а.п. 30-31);

- висновок інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», згідно з яким на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування мотоцикла «ВМW» р.н. СС 15 знаходились у працездатному стані (том 3 а.п. 187-191);

- висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, згідно з яким смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, хребта, тазу, їх органів, органів заочеревинного простору, та правої нижньої кінцівки з двобічним переломом ребер, тіла IX грудного хребця з повним розривом спинного мозку, розривом ІХ хребетно-реберного зчленування зліва, міжреберних м’язів, пристінкової плеври справа та зліва, капсули і тканини печінки, брижі тонкого кишківника, стінки сечового міхура, стінки аорти, крижово-клубових з’єднань справа та зліва, крижово-куприкового з’єднання, крововиливами в м’які тканини грудної клітки, попереку, в очеревину, в навколоаортальну клітковину, в брижу тонкого кишківника, в жирову капсулу обох нирок та сечового міхура, під плевру та в тканину легень, в плевральні порожнини (зліва біля 700 мл рідкої крові та 800 мл рихлих темно-червоного кольору згортків крові, справа біля 500 мл рихлих темно - червоного кольору згортків крові), в черевну порожнину та малий таз (30 мл темно - червоного кольору рихлих згортків та біля 50 мл рідкої крові), закриті уламкові переломи лівої клубової ості, верхньої гілки лобкової кістки зліва, середньої третини діафізу правої стегнової кістки, що супроводжувалась масивною внутрішньою крововтратою та ускладнилась розвитком травматичного шоку (том 3 а.п. 172-174).

Суд апеляційної інстанції вважає вищевикладені докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції та на які суд послався в обвинувальному вироку, належними, допустимими та достовірними.

При цьому, проведення оглядів місця події, експертиз без участі ОСОБА_1 та його захисника у даному випадку жодним чином не впливають допустимість як доказів протоколів оглядів, додатків до них та висновків експертиз.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наданим судом першої інстанції аналізом вказаної сукупності доказів, які у взаємозв’язку поза всяким розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення при викладених у оскарженому вироку обставинах з відповідною правовою кваліфікацією дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи обвинуваченого про відсутність дорожнього знака «поворот ліворуч», оскільки, як ним зазначено, згідно ДСТУ 4100:2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування п. 10.3.5 - знаки 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» і 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» потрібно встановлювати перед кривими в плані з радіусом менше ніж 500 м поза населеними пунктами, і менше ніж 150 м - у населених пунктах, а згідно з проектом організації дорожнього руху автомобільної дороги державного значення Р-20 Снятин - Тязів на ділянці, де мала місце дана ДТП, радіус заокруглення становить 800 м (том 4 а.п. 11, 24).

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що посилання обвинуваченого, як на одну з підстав вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, на незадовільний експлуатаційний стан дороги в місці ДТП, голослівне, оскільки наведені в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19 жовтня 2016 року дефекти дорожнього покриття та зазначення в ньому про те, що експлуатаційний стан дороги не в повній мірі відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 та ДСТУ 4100:2014, не мають чіткої прив’язки до місця дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21 серпня 2016 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_6, таке обстеження проводилось через два місяця після ДТП, без спеціального приладдя, показання свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 щодо наявних дефектів дорожнього покриття під час обстеження 19 жовтня 2016 року вищенаведеної ділянки за встановлених судом обставин не мають будь-якого доказового значення по справі.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано, навівши відповідні мотиви, не взяв до уваги пояснення обвинуваченого про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася у зв’язку з поганим станом дорожнього покриття, оскільки вони не спростовують встановлених обставин кримінального провадження, що повністю підтверджуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції доказів і, на переконання суду апеляційної інстанції, є способом захисту від пред’явленого обвинувачення. Водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати, щоб могти змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, його стан та дорожню обстановку, незалежно від того, який саме стан дорожнього покриття.

Посилання на винуватість відповідних служб та їх посадових осіб не є слушними, оскільки в межах даного кримінального провадження судовий розгляд проводиться лише стосовно тієї особи, якій висунуте обвинувачення – ОСОБА_1, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про те, що під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції порушеного права ОСОБА_1, або створювалися перешкоди в реалізації його прав.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України під час ухвалення вироку, суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував до вимог ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції врахував те, що згідно з ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд першої інстанції визнав добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив.

Суд першої інстанції врахував також дані про особу винного, а саме те, що він згідно ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не працює, батьки обвинуваченого досягли пенсійного віку, батько являється особою з інвалідністю першої групи загального захворювання, потребує сторонньої допомоги.

Виходячи із принципу, що покарання повинно бути призначене необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд першої інтонації вважав, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції повторно досліджені докази, що містять відомості про особу обвинуваченого (том 4 а.п. 37-42, 71-76, 175-195, 248).

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував всі обставини, на які вказує в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, зокрема те, що він відшкодував добровільно 35 300 грн, визнавши обставиною, яка пом`якшує його покарання, - добровільне часткове відшкодування завданих збитків, та наявність у нього батьків пенсійного віку, те, що батько є особою з інвалідністю першої групи загального захворювання, потребує сторонньої допомоги, як дані про особу винного, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення його апеляційної скарги та зміни вироку – призначення більш м’якого покарання.

Також, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при визначенні обвинуваченому ОСОБА_1 строку покарання у виді позбавлення волі, в повній мірі врахував обставини цього злочину, ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини повністю, те, що він не вибачився перед потерпілою, не відшкодував у повному обсязі шкоду є обраною ним позицією захисту. При цьому, реалізація стороною захисту своїх прав, передбачених ст. 42 КПК України, є втіленням таких загальних засад кримінального провадження, як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивність. Наведені обставини враховуються при призначенні покарання виключно як обставини, що характеризують особу винного, що було зроблено судом першої інстанції.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував думку потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, виходячи з того, що потерпілий ОСОБА_6 був єдиним годувальником сім'ї, від шлюбу у них двоє неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини кримінального провадження, дані про особу винного та усі інші обставини, основне покарання призначене ОСОБА_1 у виді позбавлення волі саме на строк три роки шість місяців, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З приводу заяви захисника ОСОБА_5 про застосування відносно ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбування покарання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підстави застосування амністії та перелік осіб, які повністю або частково звільняються від відбування покарання згідно амністії, визначаються законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та Закону України «Про застосування амністії в Україні».

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в України» та ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» злочин, за які засуджено ОСОБА_1 вчинено ним до набрання чинності цим законом.

Згідно з ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином. За вчення цього злочину передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Суб’єктивна сторона характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення винного до наслідків.

Статтею 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено звільнити від відбування у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

є) які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Встановлено, що батько обвинуваченого ОСОБА_1 дійсно визнаний інвалідом першої групи, однак прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції довів, що батько ОСОБА_1 має інших працездатних дітей.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, визначених у ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», які мають право на звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про амністію у 2016 році» постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-4 цього Закону.

В той час, обвинувачений ОСОБА_1 не відбув, як і вказано в цій статті, більше половини призначеного основного покарання.

З огляду відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3, що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_30

ОСОБА_31

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло