Рішення № 74946030, 21.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/6472/17

Провадження №2/592/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

21 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг, -

В С Т А Н О В И В :

14.06.2017 року представник публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (вхідний № 20490 від 14.06.2017 року) (а. с. 3 – 5) .

02.03.2018 року представниця ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг, в якому вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/6472/17 за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідно до п. 9 ч. 1 розд. ХІІІ “Перехідні положення” нової редакції ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ч. 3. ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Тому, розгляд справи № 592/6472/17 продовжується за правилами встановленими ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року. Ст. ст. 196-197 ЦПК України передбачено проведення підготовчого засідання по справі. Після набрання чинності змін до ЦПК України розгляд справи № 592/6472/17 по суті не розпочався, підготовче засідання ще не проводилося. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, що встановлені цим Кодексом. Ч. 1 ст. 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строки для подання відзиву. Враховуючи те, що підготовче засідання по даній справі ще не проводилося, а тому ОСОБА_1 подає зустрічний позов до ПАТ КБ “Приватбанк” у строки, визначені ЦПК України. Відповідно до ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. У порядку ст. 193 ЦПК України вона пред’являє зустрічний позов про захист прав споживача фінансових послуг. У 2010 році ОСОБА_1 оформила кредитну картку з доступним лімітом 300 грн. в ПАТ КБ “Приватбанк” . В подальшому ПАТ КБ “Приватбанк” самостійно збільшив кредитний ліміт до 5600 грн. . В червні 2015 року ОСОБА_1 на мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився працівником ПАТ КБ “Приватбанк” , назвав її прізвище, ім’я та по батькові та повідомив її про те, що їй нараховані бонуси та попросив сказати номер картки і три цифри на зворотному боці картки. ОСОБА_1 була впевнена, що вона спілкується з працівником банку, оскільки він повністю назвав її дані, які можуть бути відомі тільки працівнику банку, а тому навіть не могла подумати, що її обманули. 02.08.2015 року ОСОБА_1 мала намір розрахуватися кредитною карткою ПАТ КБ “Приватбанк” в магазині “АТБ” , проте їй повідомили, що на рахунку недостатньо коштів. Коли перевірила у банкоматі ПАТ КБ “Приватбанк” баланс картки, то виявилося, що на картці мінус 5600 грн. . В ПАТ КБ “Приватбанк” їй повідомили про те, що з кредитної картки 29.06.2015 року здійснено дві покупки на 600 грн. та 5000 грн. та заблокували картку. Зважаючи на те, що з карткового рахунку шахрайським шляхом невстановленою особою, яка представилась працівником банку, знято кошти, ОСОБА_1 подала заяву про вчинений злочин до правоохоронних органів. За заявою ОСОБА_1 щодо заволодіння грошовими коштами у сумі 5600 грн. з банківської картки ПАТ КБ “Приватбанк” зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015200440004510 за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство) . 06.08.2015 року ОСОБА_1 було визнано потерпілою від злочину та було вручено пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого. ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПАТ КБ “Приватбанк” з усними заявами для вирішення ситуації, що склалася. Однак, працівники ПАТ КБ “Приватбанк” повідомили її про те, що цією справою буде займатися служба безпеки “Приватбанку” та відмовилися приймати від неї будь-які письмові заяви та повідомили її проте, що вона зобов’язана сплачувати кредит, який утворився внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, та проценти за ним. ОСОБА_1 надіслала до ПАТ КБ “Приватбанк” офіційного листа з вимогою зупинити нарахування за кредитною карткою у зв’язку з тим, що кошти з кредитної картки викрадені шахрайським шляхом, транзакції банком було вчинено без її згоди. ПАТ КБ “Приватбанк” листом від 23.09.2015 року № 20.1.0.0/7-20150920/535 повідомив її про те, що у зв’язку з тим, що механізм кредитування в банку тісно пов’язаний з іншими банківськими програмами (депозити та інше) , то неповернення наданого кредиту, відсотків та винагороди, може негативного відбитися на функціонуванні банку в цілому. Норми банківського законодавства забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. А тому ПАТ КБ “Приватбанк” , на жаль, змушений відмовити в задоволенні звернення. ОСОБА_1 вимушена була звернутися до прокуратури із скаргою на неправомірні дії працівників ПАТ КБ “Приватбанк” . Листом від 15.12.2015 року Сумська місцева прокуратура повідомила про те, що звернення ОСОБА_1 що дій працівників ПАТ КБ “Приватбанк” направлено начальнику Сумського ВП ГУНП України в Сумській області. Незважаючи на те, що ПАТ КБ “Приватбанк” був проінформований про заволодіння шахрайським шляхом грошових коштів в сумі 5600 грн. з банківської картки, належній ОСОБА_1 , та про вчинені ПАТ КБ “Приватбанк” транзакції без її згоди, він продовжував нараховувати проценти за кредитом та вимагати погашення боргу. Листом від 15.02.2016 року ПАТ КБ “Приватбанк” повідомив про те, що станом на 15.02.2016 року заборгованість по кредиту складає 883137 грн. , а тому, з метою повернення заборгованості було ініційовано судовий позов. Фізичне виконання судового рішення, що виникає згідно з вимогами позову, призводить до накладення арешту на все майно, що належить їй та іншим членам її родини. До вказано листа в поштовий конверт ПАТ КБ “Приватбанк” було додане судове рішення сумнівного характеру, згідно якому позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору було задоволено та було вирішено стягнути 883137 грн. заборгованості за кредитним договором, 50000 грн. витрат ПАТ КБ “Приватбанк” на оплату послуг адвоката та 4500 грн. судових витрат. ПАТ КБ “Приватбанк” було надано виписку по картковому рахунку ОСОБА_1, згідно якому відбулися операції з використанням платіжної картки № 5457082233917603: 29.06.2015 року відбулися дві операції з використанням платіжної картки № 5457082233917603, а саме: було знято кошти з кредитної картки через електронну платіжну систему portmone.com.ua.telekom kyiv в сумі 600 грн. та 5000 грн. . Рortmone.com.ua.telekom kyiv – це електронна платіжна система в Інтернеті, що розміщена на веб-сайті https://www.portmone.com.ua. . У ОСОБА_1 вдома відсутній комп’ютер, вона не вміє користуватися мережею Інтернет та послугами сайтів з електронними платіжними системами. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу проводиться шляхом використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або отримання коштів у готівковій формі. Згідно п. 1.14 ст. 1 вказаного Закону спеціальний платіжний засіб виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунку платника або банку. Тобто, при ініціюванні переказу за допомогою платіжної картки ідентифікація клієнта проводиться за допомогою самої платіжної картки (інформації, нанесеної на магнітну смугу картки) , а використання платіжної карти є підставою для проведення переказу. Враховуючи викладене, кошти з кредитної картки були списані кредитодавцем, під час проведення операції за відсутності доказів зчитування магнітної смуги та введення ПІН-коду. П. 2.1. Умов та правил використання платіжних карток банку передбачені Правила використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку. П. 2.1.1.10.10 Умов та Правил передбачено, що клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання картки в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні і за кордоном. Згідно п. 2.1.1.10.11 Умов та Правил клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото-операцій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі клієнтом заяви в системі “Приват-24” на розблокування карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання картки. Згідно п. 2.1.1.10.12 Умов та Правил клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото-операцій, оформивши Інтернет-картку. У цьому випадку клієнту буде надано номер картки (без видачі самої картки) , яким він зможе користуватися при здійсненні операцій електронної комерції та мото-операцій. Банк має право збільшити/зменшити ліміт для здійснення операцій у мережі Інтернет (операцій електронної комерції та мото-операцій) , використовуючи віддалені канали обслуговування. При цьому клієнт підтверджує свою згоду на збільшення/зменшення ліміту операцій шляхом sms-підтвердження. ОСОБА_1 не подавала заяв до ПАТ КБ “Приватбанк” на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет, а також в системі “Приват-24” , в якій вона не зареєстрована та ніколи не користувалася її послугами. Крім того, вона не вміє користуватися ні Інтернетом, ні послугами сайтів з електронними платіжними системами. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України “Про захист прав споживачів” , який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п. 17 ст. 1 вказаного Закону послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Згідно ст. ст. 4, 22 вищевказаного Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб’єктів переказу, а також визначення загального порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” . Згідно ст. 40-1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобіганням або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи. Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев’яносто календарних днів. П. 8 розд. 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою Національного Банку України “Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів” від 05.11.2014 року № 705, визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініцюювати платіжні операції. ОСОБА_1 зверталася до банку та правоохоронних органів. Відомості про дане кримінальне правопорушення були зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12015200440004510. По даному факту 05.08.2015 року було розпочате досудове розслідування, яке триває на даний час. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 190 КК України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 56 КПК України ОСОБА_1 було визнано потерпілою, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, що додані до позовної заяви. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 8 розд. VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до п. 9 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. П. 10 встановлено строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені п. 37.2. ст. 37 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” . Згідно з п. 37.2. ст. 37 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев’яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов’язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Згідно ст. 40-1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15. А отже, ПАТ КБ “Приватбанк” було порушене законодавство про захист прав споживачів, положення договору про надання банківських послуг, приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” , положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з використанням, що свідчить про порушення прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг. Несанкціоновані ОСОБА_1 транзакції щодо переказу коштів з її кредитної картки не відповідають загальним вимогам ст. 203 ЦПК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. За правилом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) . Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Оскільки дії банку є протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1, як споживача фінансових послуг, а тому у неї виникла необхідність звернутися до суду (вхідний № 8785 від 02.03.2018 року) (а. с. 89 – 98) .

21.06.2018 року позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат ОСОБА_3 надали до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вони на підставі ст. ст. 280 – 284, 289 ЦПК України просили провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 223 ЦПК України просили розглянути справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг без їхньої участі (вхідний № 25149 від 21.06.2018 року) (а. с. 140) .

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” у судове засідання не з’явився тричі: 11.04.2018 року на 13 годину 00 хвилин, 04.06.2018 року на 13 годину 00 хвилин, 21.06.2018 року на 16 годину 00 хвилин. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього не надійшло заява про розгляд справи у його відсутність, заява про відкладення розгляду справи, відзив на зустрічний позов суду не надав (а. с. 126, 127, 132, 133, 138, 139) .

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) .

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись з позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, в тому числі, змагальність сторін, диспозитивність.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України.

При зверненні до суду дана особа повинна доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц, провадження № 61-1856св17, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. п. 6.7. , 6.8. Положення “Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням” , затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71807586) .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг слід задовольнити та визнати транзакції щодо переказу 29.06.2015 року коштів в сумі 5000 грн. та 600 грн. з кредитної картки № 5457082233917603 ПАТ КБ “Приватбанк” , виданої на ім’я ОСОБА_4 не чинною та зобов’язати ПАТ КБ “ПриватБанк” повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 5600,00 грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції) , нараховані ПАТ КБ “Приватбанк” за опротестованими ОСОБА_1 транзакціями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 223, 259, 265, 268, 272, 280 – 283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача фінансових послуг задовольнити.

Визнати транзакції щодо переказу 29.06.2015 року коштів в сумі 5000 грн. та 600 грн. з кредитної картки № 5457082233917603 ПАТ КБ “Приватбанк” , виданої на ім’я ОСОБА_4 не чинною та зобов’язати ПАТ КБ “ПриватБанк” повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 5600,00 грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції) , нараховані ПАТ КБ “Приватбанк” за опротестованими ОСОБА_1 транзакціями.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков