Ухвала суду № 74945498, 25.06.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2391/18

4-с/583/35/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за скаргою

ОСОБА_1 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересована особа Охтирська міська рада Сумської області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 36467402), на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 (місцезнаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 29, м. Суми) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавчий лист №583/2066/16-а, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 06.02.2017 року про поновлення його на посаді начальника управління економіки та інвестиційної політики Охтирської міської ради. Рішення суду не виконане, його на посаді не поновлено. 15.06.2018 року ОСОБА_1 отримав поштою постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2018 року, в якій зазначено, що 07.06.2018 року до відділу надійшло повідомлення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 01.06.2018 року, в якому зазначено, що поновити ОСОБА_1 на посаді неможливо в зв’язку з припиненням юридичної особи Управління економіки та інвестиційної політики Охтирської міської ради.

Вважає дану постанову протиправною, в зв’язку з чим просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 11.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листі №583/2066/16-а, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 06.02.2017 року. Виконавчий лист повернути у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області для подальшого виконання.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з’явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій скаргу підтримали.

Старший державний виконавець Колос Р.В. в судове засідання не з’явився, по час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Охтирської міської ради Сумської області в судове засідання не з’явився, про дату час і місце повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 25.06.2018 року.

Суд, вивчивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст.ст.12, 13 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається із змісту Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Судом встановлено, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.08.2016 року по справі №583/2066/16-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління економіки та інвестиційної політики (а.с.7-11).

На виконання вказаного рішення суду 06.02.2017 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області виданий виконавчий лист №583/2066/16-а.

За заявою стягувача від 05.10.2017 року про примусове виконання виконавчого листа №583/2066/16-а від 06.02.2017 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54843107 від 06.10.2017 року (а.с.24-26).

З копії виконавчого провадження №54843107, дослідженого в суді, вбачається, що 01.06.2018 року від виконавчого комітету Охтирської міської ради надійшло повідомлення про неможливість виконання рішення суду від 03.08.2017 року по справі № 583/2066/16-а в зв’язку з припиненням юридичної особи «Управління економіки та інвестиційної політики Охтирської міської ради» (а.с.42).

11.06.2018 рокустаршим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.45-47).

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст. 63 цього Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішення суду про поновлення на роботі не виконане до цього часу, немає доказів вжиття державним виконавцем передбачених Законом України «Про виконавче провадження» всіх заходів щодо примусового виконання рішення суду та державним виконавцем порушенні вимоги п. 9 та п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для скасування постанови від 11.06.2018року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 124 Конституції України судове рішення, яким закінчився розгляд справи в суді, що набрало законної сили, є остаточним та підлягає виконанню на всій території України, всіма посадовими, юридичними та фізичними особами.

У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як було встановлено, судове рішення про поновлення стягувача на роботі не виконано, що є порушенням Конституції України та чинного трудового законодавства.

Так, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 11.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження, свідчить про порушення прав стягувача, яке підлягає захисту, шляхом визнання її незаконною та скасування.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, вказані у скарзі підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Таким чином, вимоги скарги ОСОБА_1 щодо повернення виконавчого листа у відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області для подальшого виконання не підлягають задоволенню, оскільки дане питання не вирішується в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, та не відповідає способу захисту.

За таких обставин в задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.450-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 11 червня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №54843107 по виконавчому листу №583/2066/16-а, виданому Охтирським міськрайонним судом Сумської області 06.02.2017 року.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_3