Рішення № 74945164, 08.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8514/17

Провадження №2/592/175/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми в складі:

головуючого судді Корольової Г.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Строколіс В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня №1" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" про визнання незаконними дії відповідача, відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна та завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач КУ «СМКЛ № 1» 01.08.2017 року звернувся до суду з дійсним позовом, який в подальшому уточнив, згідно якого просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на його користь несплачену заборгованість по рішенню Господарського суду Сумської області від 08.02.2011 року № 14/196-09, а також пеню, 3% річних, індексацію суми боргу.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Сумської області від 08.02.2011р. № 14/196-09 було стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь комунальної установи „Сумська міська клінічна лікарня №1” заборгованість за рішенням господарського суду Сумської області від 08.02.2011 року № 14/196-09 в суми 67729,37 грн., з яких органами ДВС при здійсненні виконавчого провадження було стягнуто на користь позивача 13215,49 грн.

Також позивач зазначає, що з 2011 року в органах Державної виконавчої служби України було відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного рішення суду, оскільки в добровільному порядку фізична особа - підприємець ОСОБА_1 його не виконав. Органом Державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження з останнього стягнуто на користь КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1» суму в розмірі 13215.49 грн. На даний час заявник не бажає сплачувати заборгованість по вказаному рішенню суду, через те що він не є суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність з 22.07.2014, номер запису: 26320060004008313. Також, на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 21.08.2014 року у справі №14/196-09 ДВС закрила виконавче провадження по стягненню боргу із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

При повторній подачі наказу господарського суду Сумської області про примусове виконання рішення стягувачу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, заборгованість перед стягувачем залишилась у розмірі 102042,51 грн.

Представник позивача за первісним позовом - КУ «СМКЛ № 1» просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №1» несплачену заборгованість за рішенням господарського суду Сумської області від 08.02.2011 року № 14/196-09 в суми 54513,88 грн., стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4906,25 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до ст. 3 ЗУ «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 7297,39 грн., індексацію суми боргу відповідно до ст. 625 ЦУ України у сумі 35325,00 грн., а всього 102042,51 грн.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом КУ «СМКЛ № 1» позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити. Стосовно зустрічного позову – надав суду заперечення, згідно яких вимоги зустрічного позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, просив застосувати до вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 строк позовної давності.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити у зв’язку з необґрунтованістю, просив застосувати строк позовної давності.

Під час розгляду справи відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав суду зустрічну позовну заяву до КУ «СМКЛ №1», яку в подальшому уточнив. У вказаній позовній заяві зазначив наступне.

10.08.2000 року між КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 08/01 окремих спеціалізованих приміщень загальною площею 78.1 кв.м. за адресою вул. 20 років Перемоги, 13.

Зазначає, що згідно висновку в акті прийому-передачі в оренду вказаних приміщень про їх невідповідність до призначення та необхідності капітального ремонту, п. 8.8. та 8.9 договору оренди № 08/01 від 10.8.2000р., та дозволу орендодавця від 15.10.2000р. підприємцем ОСОБА_1 було зроблено поліпшення об’єкту оренди проведенням капітального його ремонту. Також позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 зазначив, що згідно п. 8.8. здійснені орендарем покращення об’єкта , що орендується (ремонт, перебудова, добудови та його перепланування) є власністю орендаря і за письмовою згодою сторін можуть бути переданий орендодавцю. Після закінчення терміну дії договору орендарю відшкодовується вартість цих покращень згідно рахунку у триденний термін або за взаємною згодою зараховується як орендна платня.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказує на те, що КУ «СМКЛ №1» не виконано свої зобов’язання перед ним, зазначені у 8.8. договору оренди № 08/01 від 10.8.2000р., а саме не відшкодовано йому сум, витрачених на ремонт вищезазначених приміщень.

Просив визнати незаконними дії головного лікаря КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1» щодо невиконання умов п. 6.4, розділу 8, п.10.1 договору оренди № 08/01 від 10.08.2000р. та порушення вимог чинного законодавства, що привело до завдання йому шкоди, та порушення встановлених строків виплати вартості здійснених поліпшень, забезпечити захист прав, свобод та інтересів пенсіонера Збройних Сил України від порушень з боку відповідача органу місцевого самоврядування шляхом справедливого, неупередженого розгляду у судовому засіданні заявленого зустрічного позову

Стягнути встановленим порядком з Сумської міської ради в особі КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1» на його користь в рахунок відшкодування завданої шкоди: завдану матеріальну шкоду згідно розрахунку ціни позову у сумі 889927,57 грн.,, а також завдану моральну шкоду згідно розрахунку ціни позову у сумі 100000,00 грн.,

Ухвалою суду від 10.01.2018 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Сумської області від 08.02.2011р. № 14/196-09 було стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №1» заборгованість за рішенням господарського суду Сумської області від 08.02.2011 року № 14/196-09 в суми 6772937,37 грн., з яких органами ДВС при здійсненні виконавчого провадження було стягнуто на користь позивача 13215,49 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4906,25 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до ст.. 3 ЗУ «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 7297,39 грн., індексацію суми боргу відповідно до ст. 625 ЦУ України у сумі 35325,00 грн., а всього 102042,51 грн. (а. с. 6-10, 11)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2017 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 22.07.2014 року, номер запису 26320060004008313 ( а. с. 12-14).

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.08.2014 року у справі №14/196-09 ДВС визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС СМУЮ при винесенні постанови ВП № 28112928 від 05.02.2013 року, скасовано вищезазначену постанову, та зобов’язано ВДВС СМУЮ закрити виконавче провадження ВП № 28112928 (а. с. 16-17).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Постановою ВСУ від 4 грудня 2013 року по справі № 6-125цс13 зазначено, що відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед КУ «СМКЛ № 1», що становить 102042,51 грн. та підтверджена розрахунками, наданими позивачем (а.с. 216-218).

Проте, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні подано письмову заяву, у якій він просить застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2017 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 22.07.2014 року, номер запису 26320060004008313 ( а. с. 12-14).

Даний факт був відомий позивачу за первісним позовом з виконавчого провадження ВП № 28112928, у якому він був стягувачем. Проте позивач за первісним позовом - КУ «СМКЛ № 1» звернувся до суду за захистом свої прав лише 07.08.2017 року. (а. с.3-5)

Виходячи з викладеного, вимоги позивача за первісним позовом КУ «СМКЛ № 1» до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском позивачем позовної давності.

Стосовно поданого відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 зустрічного позову до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 1» про визначення незаконними дій відповідача, відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна та завданої шкоди судом встановлено наступне.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми по справі №2-684/2012 від 20.02.2012 року (а. с. 137-142) за позовом ОСОБА_4 до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 1» про визнання незаконними дій головного лікаря та відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна та неустойки встановлено, що 10.08.2000 року між Першою міською лікарнею (правонаступником якої є КУ «Сумська міська клінічна лікарня») та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 08/01 відповідно до якого орендодавець передав орендарю ПП ОСОБА_1 в тимчасове володіння частину споруди і окремі спеціалізовані приміщення строком на 10 років. Відповідно до п. 7.1. Договору оренди орендар зобов’язувався за власний рахунок здійснювати ремонт об’єкта, що орендується, його перебудову, добудову, перепланування протягом терміну оренди згідно п. 8.8 Договору.

Відповідно до п. 8.7 Договору об’єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу. Згідно п. 8.8 зазначеного договору здійснені орендарем покращення об’єкта, що орендується (ремонт, перебудова, добудови та його перепланування) є власністю орендаря і за письмовою згодою сторін може бути переданий орендодавцю. Після закінчення терміну дії Договору орендарю відшкодовується вартість цих покращень згідно рахунку у триденний термін за взаємною згодою зараховується як орендна платня.

Згідно п.8.9 договір оренди і діяльність орендаря не можуть бути припиненими ні з яких обставин, крім письмової згоди Орендаря, якщо йому не відшкодовано вартість робіт згідно п.8.8. з урахуванням девальвації гривні.

01.07.2002 року між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_5 було укладено угоду про поступку договору від 01.07.2002 року за якою Цедент ФОП ОСОБА_1 передав, а Наступник ОСОБА_5 прийняла на себе права та обов’язки першого і стала стороною по договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року. До наступника переходили всі права на покращення орендованого майна здійснені Цедентом та зобов’язання по орендній платі та комунальним платежам. На виконання угоди про поступку договору від 01.07.2002 року між сторонами угоди було укладено акт прийому - передачи від 01.07.2002 року, за яким Цедент - ФОП ОСОБА_1 передав наступнику - ФОП ОСОБА_5 основні засоби - поліпшення орендованих приміщень, і в даному акті зазначено перелік виконаних робіт і загальна вартість робіт та матеріалів складає 111866 грн.00 коп. 02.07.2002 року КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1» в особі головного лікаря ОСОБА_6 та приватний підприємець ОСОБА_5 уклали угоду № 23 про зміну і доповнення договору №08/01 від 10.08.2000 року, якою виклали окремі пункти договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року в новій редакції.

З акту, складеного орендарем ФОП ОСОБА_5 та орендодавцем КУ «Сумська міська клінічна лікарня» 10.07.2002 року вбачається, що орендар в рахунок орендної плати нарахованої за період з 10.08.2000 року по 30.07.2002 року передав орендодавцю витрати на виконання ремонтних робіт в орендованих приміщеннях на загальну суму 7921 грн.85 коп. Крім того, орендар по договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року (в редакції від 02.07.2002 року) ФОП ОСОБА_5 30.12.2004 року звернулась до орендодавця із заявою про призупинення дії договору оренди і просила в якості правонаступника за договором оренди прийняти ФОП ОСОБА_1 і в якості оплати орендної плати з 02.07.2002 року по 31.12.2004 року просила прийняти витрати вкладені в поліпшення виконані в орендованих приміщеннях.

01.07.2007 року між КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1 «та ФОП ОСОБА_1 було укладено Доповнення та зміни до договору оренди (додаток № 2) відповідно до якого з 01.07.2007 року стороною по договору оренди з відповідними змінами та доповненнями вважається ФОП ОСОБА_1

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом до КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1», ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним п.1 та ч.1 п.2 угоди від 01.07.2002 року про поступку договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року, та про визнання недійсною угоди № 23 від 02.07.2002 року про зміну та доповнення договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року укладену між КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1 та ФОП ОСОБА_5, якою окремі пункти договору оренди було викладено в новій редакції, але рішенням суду від 14.02.2007р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено за їх безпідставністю.

Рішенням суду було встановлено, що угода від 01.07.2002 року про поступку договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року є дійсною в повному обсязі, а тому відповідно до п. 1 цієї угоди відповідачі, а саме КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1» та ФОП ОСОБА_5 мали безперечне право укласти між собою угоду № 23 від 02.07.2002 року про зміну та доповнення договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року, оскільки відповідно до п. 1 угоди від 01.07.2002 року передбачено, що приватний підприємець ОСОБА_1 передав, а приватний підприємець ОСОБА_5 прийняв на себе права та обов’язки першого і став стороною договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року, отже укладаючи угоду № 23 від 02.07.2002 року відповідачі діяли відповідно до наданих їм прав та відповідно до закону.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року в задоволення апеляційної скарги приватного підприємця ОСОБА_1 було відмовлено і рішення Зарічного районного суду м. Суми по справі №2-684/2012 від 20.02.2012 року залишене без змін.

Також рішенням Зарічного районного суду м. Суми по справі №2-684/2012 від 20.02.2012 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2002 року припинив бути стороною по договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року і лише 30.12.2004 року ФОП ОСОБА_5 надіслала орендодавцю лист, відповідно до якого просила призупинити дію укладеного нею договору № 23 від 02.07.2002 року, та вважати правонаступником по даному договору підприємця ОСОБА_1 і 01.07.2007 року ОСОБА_1 підписав з орендодавцем Додаток № 2 «Доповнення та зміни до договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року згідно якого з 01.07.2007 року стороною по договору оренди № 08/01 від 10.8.2000 року з відповідними змінами та доповненнями є підприємець ОСОБА_1

Крім того зазначеним рішенням Зарічного районного суду м. Суми встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не мав права та законних підстав на укладення 02.09.2004 року з ОСОБА_4 договору № 09/01 про передачу майнових прав на об’єкт нерухомості, яким є орендоване відповідно до договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року приміщення, розташоване за адресою м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 13, оскільки на той час орендарем по договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року із змінами та доповненнями від 02.07.2002 року була ФОП ОСОБА_5 , а не ФОП ОСОБА_1

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.02.2007 року було встановлено, що угода від 01.07.2002 року про поступку договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року є дійсною в повному обсязі, а тому відповідно до п. 1 цієї угоди відповідачі, а саме КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1» та ФОП ОСОБА_5 мали безперечне право укласти між собою угоду № 23 від 02.07.2002 року про зміну та доповненні договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року, оскільки відповідно до п.1 угоди від 01.07.2002 року передбачено, що приватний підприємець ОСОБА_1 передав, а приватний підприємець ОСОБА_5 прийняла на себе права та обов’язки першого і став стороною договору оренди № 08/01 від 10.08.2000 року, отже укладаючи угоду № 23 від 02.07.2002 року відповідачі діяли відповідно до наданих їм прав та відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Зарічного районного суду м. Суми по справі №2-684/2012 від 20.02.2012 року, що набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано суду переконливих доказів на підтвердження свої позовних вимог.

Таким чином позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня №1" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" про визнання незаконними дії відповідача, відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна та завданої шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у розгляді справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.Ю. Корольова