Постанова № 74945105, 26.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 752/1603/18 Головуючий у І інстанції Соловей Г. В.Провадження № 22-ц/780/2719/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 26.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Сліпченка О.І., суддів Верланова С.М., Іванової І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні Апеляційного суду Київської області в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2018 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»(далі позивач та/або банк) звернувся з вищенаведеним позовом посилаючись на те, що з ОСОБА_3 в 2013 році було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови договору. Відповідач зі своєї сторони порушила умови договору та має заборгованість.

Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 65 293,25 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області 26 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не в повній мірі досліджено зібрані докази, позивачем не надано жодних доказів звернення з приводу добровільної сплати боргу.

Апелянт зазначає, що не була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг та не підписувала такі правила. Жодної угоди між нею та Банком з приводу суми бажаного кредитного ліміту підписано не було, також їй не відомо звідки отримана відсоткова ставка по кредиту.

Відзив позивача на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правила пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред’явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв’язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2013 року між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Відповідачем були порушенні умови договору і станом на 31.12.2017 року за нею є заборгованість у розмірі 65 293,25 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом в сумі 2 877,55 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 55 630,31 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі – 3 200,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 3 085,39 грн. (процентна складова), що підтверджується розрахунком наданим позивачем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 вересня 2013 року, в якій указано, що позичальник надав згоду на те, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта,Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банкускладають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг – позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг – при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку згідно пункту 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг у редакції, яка надана позивачем.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормою ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

В анкеті-заяві від 20 вересня 2013 року відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім’я кредитний ліміт за платіжною карткою та погодив, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта,Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Однак, з матеріалів справи вбачається, що будь-які докази того, що відповідач у справі – ОСОБА_3 ознайомлена та погоджувалася із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг, згідно яких нараховуються проценти по нарахуванню пені, комісії та штрафів – відсутні.

При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати відсотків у підвищеному розмірі у разі порушення зобов’язань, неустойки та штрафів в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту.

Такий правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

При цьому, анкета-заява позичальника взагалі не містить домовленості сторін щодо плати за користування кредитним коштами і якслідує з матеріалів справи, останні не містять доказів того, що банком направлялось позичальнику повідомлення про збільшення відсоткової ставки.

Крім того, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договору свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Однак, у заявлених позовних вимогах позивач вимагає стягнення одночасно заборгованості за пенею і штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова), що не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 165/260/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають задоволенню, а їх розмір відповідно до ст. 1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок відсоткових коштів за несвоєчасне виконання зобов’язання ОСОБА_3. за період з 2 вересня 2013 року по 31 грудня 2017 року, на рівні облікової ставки Національного банку України, колегією суддів здійснюється за формулою:

[ Сума боргу]х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

В сумі заборгованість за несвоєчасне виконання зобов’язання складає 1 981.44 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення відсотків за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафів. Ухвалити в частині стягнення відсотків за користування кредитом нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог Банку та стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 1981,44 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову – на відповідача.

Таким чином, на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути з ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» понесені ним судові витрати у сумі 2 315,30 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегіясуддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2018 року в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за штрафами, пенею та комісією скасувати.

Ухвалити в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом нове рішення.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер-2513315881, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором від 20 вересня 2013 року в розмірі 1 981 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят одна) грн. 44 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 2315(дві тисячі триста п’ятнадцять) грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: