Постанова № 74944637, 21.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/349/18

Номер справи місцевого суду: 521/8974/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3 ОСОБА_4,

За участю секретаря– Лопотан В.І.

Осіб,що беруть участь у справі-

Представник позивача- Тарановський Д.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.07.2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту на все майно,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначав, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року задоволено позовну заяву ТОВ «ОТП Факторінг України до нього про стягнення кредитної заборгованості.

Постановою від 21.10.2013 року державним виконавцем відділу ДВС було відкрито виконавче провадження про примусове виконання постанови ВП № 40313834 про стягнення на користь ТОВ ОТП «Факторинг Україна» з нього суми заборгованості за кредитним договором № ML-500/076/2007 від 05.07.2007 року в розмірі 833 5542,00 грн.

Одночасно на все нерухоме майно, належне йому на праві власності було накладено арешт, а також 28.10.2013 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 833 554,20 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.12.2013 року з посиланням на вимоги ст..47 ч.1 п.2 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ в зв’язку з відсутності майна у боржника.

05.02.2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2012 року скасовано та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що накладений арешт порушує його право власності та посилаючись на вимоги ст.ст.383 ЦПК України просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту на все майно- задоволено.

Скасовано арешт з майна, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 від 21.10.2013 р. ВИ № 40313834, згідно якого було накладено арешт на все майно ОСОБА_5.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року відмовлено Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в перегляді заочного рішення.( а.с.55-56)

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН

Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.2013 року не оскаржена, а наявність боргових зобов’язань перешкоджають в скасуванні арешту на майно боржника.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року задоволено позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою від 21.10.2013 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 було відкрито_ виконавче провадження ВП № 40313834 з метою стягнення на ТОВ ОТП «ФакторингУкраїна» з ОСОБА_5 суму заборгованості за кредитним договором № ML-500/076/2007 від 05.07.2007 року в розмірі 833 5542,00 грн.

Одночасно, 21.10.2013 року в межах виконавчого провадження ВП № 40313834 винесено постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 про накладення арешту на все майно боржника, а також 28.10.2013 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 833 554,20 грн.

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, 24.12.2013 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 від 24.12.2013 р. ВП № 40313834 із посиланням на пункт 2 частини 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження завершено, а виконавчий лист був повернутий стягувачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року у справі № 1522/11102/12 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – скасовано та 29 квітня 2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОТГІ Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі №1522/11102/12 - залишена без розгляду

ОЦІНКА СУДУ .

Задовольняючи заявлені вимоги районний суд виходив з вимог ст. 317,391 ЦК України з посиланням на те, що підстави для арешту майна,котре належить на праві власності позивачу відпали, у зв’язку з скасуванням рішення суду на підставі якого виданий виконавчий лист.

Проте такий висновок районного суду суперечить нормам матеріального та процесуального права а тому з підстав ст.376 ч.1 п.4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового,про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

За правилами ст.383 ЦПК України ( котра діяла на час звернення до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.І ст. 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятинний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Отже, законодавець встановлює, що арешт з майна знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення лише у разі закінчення виконавчого провадження, відповідно до положень ст. 49 Закону, окрім обмежень встановлених ст. 50 Закону.

Оскільки, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.2013р. боржником в установленому законом порядку не оскаржувалась, боржник не був звільнений від сплати виконавчого збору та повернення виконавчого документу стягувачу відбулось на підставі ст. 47 Закону відсутні підстави для скасування арешту, накладених на майно боржника та заборон відчуження, оскільки на момент повернення виконавчого документу стягувачу, рішення суду було не виконано.

Доводи позивача щодо того, що само рішення про стягнення кредитної заборгованості скасовано та вимоги залишено без розгляду не є правовою підмовою для скасування арешту накладеного державним виконавцем в межах виконання судового рішення відповідно до котрого він був боржником.

Посилання на те, що державний виконавець не проводив примусових дій не є правовою підставою для задоволення позову та не позбавляє права позивача оскаржити його дії в судовому порядку.

З врахуванням вищезазначеного,судова колегія приходить до висновку, що у зв’язку із тим, що боржник не може пред’являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання, а тому районний суд помилково задовольнив позовні вимоги, що в силу ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року скасувати з ухваленням нового рішення.

В позовній заяві ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту на все майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2018 року

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді - Н.А.Кононенко

ОСОБА_4