Постанова № 74944, 14.08.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2006 р. Справа № 7/94-О-05

м. Херсон, зал судового засідання №324, 10 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 8", м.Нова Каховка

до Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, м.Нова Каховка

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Найдьонов О.П. - голова правління, дов. №03/275 від 26.07.06р.;

Гончарова Н.Я. - юрисконсульт, дов. №03/167 від 24.03.06р.; Юхименко А.А. - головний бухгалтер, дов. №03/271 від 24.07.06р.;

від відповідача: Шепелєва О.В. - старший державний податковий інспектор юрвідділу, дов. №149/10/10 від 05.04.06р.

Уточнивши заявою від 15.03.2005р. № 03/130 предмет позивних вимог, позивач (ВАТ “БМУ №8”, м.Нова Каховка) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинними в зв’язку з невідповідністю вимогам законодавства, прийняті відповідачем (Новокаховська ОДПІ) податкові повідомлення-рішення №0005541530/1 від 21.10.2004р. про нарахування підприємству штрафу у розмірі 6158 грн. 96 коп. (10%) за затримку сплати узгодженого зобов’язання по податку на додану вартість (далі ПДВ); №0005531530/1 від 21.10.2004р. про нарахуваня штрафу у розмірі 65379 грн. 84 коп. (50%) за затримку сплати узгодженого зобов’язання по ПДВ; № 0005521530/3 від 16.02.2005р. про нарахування штрафу у розмірі 28861 грн. 42 коп. (20%) за затримку сплати узгодженого зобов’язання по ПДВ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що при подачі до органу державної податкової служби податкових декларацій по ПДВ, підприємством до податкових зобов’язань помилково був нарахований і включений ПДВ з суми переданих відповідачем в рахунок оплати виконаних для Новокаховської ОДПІ будівельних робіт з реконструкції належної останній адміністративної будівлі простих векселів номінальною вартістю 1232603 грн. 87 коп.

Цінні папери (до яких також відносяться й прості векселі), операції з їх передачі та використання в розрахунках не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Крім того, податкова інспекція не може бути учасником вексельного обігу, оскільки вона не є суб’єктом підприємницької діяльності і виконує державні функції, покладені на неї Законом України “Про державну податкову службу”, серед яких відсутні функції з надання послуг, поставки продукції. Зазначений факт встановлено рішенням господарського суду Херсонської області у справі №16/295 від 22.09.2004р., яке набрало законної сили.

На нараховані безпідставно по операціях з векселями податкові зобов’язання, які було враховано до оподатковуваної суми позитивного значення ПДВ та сплачено податок, орган ДПС ще й безпідставно нарахував фінансові санкції за затримку сплати до бюджету цього податку.

Крім того, позивач вважає, що застосування відповідачем фінансових санкцій проведено за межами встановленого для їх стягнення строку позовної давності.

Відповідач позов не визнає, у своїх запереченнях посилається на те, що підприємство несвоєчасно сплачувало до бюджету узгоджені суми податкових зобов’язань з ПДВ протягом граничних строків, визначених у п.п.4.1.4 п.4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закон №2181), про що свідчать дані облікових карток особового рахунку платника. Штрафні санкції застосовано за наслідками сплати ПДВ за даними облікових карток платника за 2001-2003 роки.

Заперечення платника податків щодо неспроможності виконувати зобов’язання по сплаті податків через складне фінансове становище, яке склалося внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за виконані для нього будівельно-монтажні роботи по реконструкції адмінбудинку ДПІ, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення від відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства за наявності заборгованості при розрахунках у суб’єкта господарювання.

На підставі наданого відповідачем клопотання, в зв'язку з реорганізацією з 01.04.2006р. Новокаховської ОДПІ згідно з наказом Державної податкової адміністрації у Херсонській області № 3 від 31.01.06р., суд відповідно до статті 55 КАС України проводить заміну реорганізованої сторони на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Нова Каховка.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Десятого січня 2000р. між позивачем та ДПІ у м.Нова Каховка був укладений договір на закінчення реконструкції адмінбудинку податкової інспекції у м.Нова Каховка відповідно до пункту 1 якого ВАТ “БМУ - 8” зобов’язалося виконати для відповідача роботи із закінчення реконструкції адміністративного будинку ДПІ у м.Нова Каховка загальною вартістю 1 530 000 грн.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов’язався розрахуватися за виконані роботи до 15-ого числа наступного за звітним місяця у розмірі 70% їх вартості - шляхом проведення взаємозаліків, здійснення бартерних угод або заліків (векселями); 30% вартості виконаних робіт сплати грошовими коштами шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ВАТ “БМУ - 8”.

Всього вартість виконаних позивачем для відповідача робіт склала 1 774 237 грн. 20коп., з яких 175 771 грн. 60 коп. оплачено грошовими коштами; 1 232 603 грн. 87 коп. емітованими ДПІ векселями, векселедавцями яких були інші суб’єкти господарювання - юридичні особи, 322 378 грн. 63 коп. списано на підставах, передбачених статтею 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2002 рік”, на 43 483 грн. 10 коп. передано товарів.

Починаючи з червня 1999р. по грудень 2001р., відповідач в рахунок оплати будівельних робіт, передавав позивачу прості векселі (всього на 1 232 603 грн. 87 коп.), по яких підприємство до декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди включило до складу податкових зобов’язань суми нарахованого по зазначених цінних паперах ПДВ.

До теперішнього часу вартість переданих в оплату контролюючим органом простих векселів векселедавцями у повному обсязі не сплачена.

Як встановлено з фактичних матеріалів справи, підприємство з 23.10.2001р. по 02.10.2003р. несвоєчасно сплачувало до бюджету суми позитивного значення ПДВ (яке мало місце внаслідок включення до складу податкових зобов’язань ПДВ по одержаних в рахунок оплати від відповідач цінних паперів) за узгодженими зобов’язаннями по ПДВ, протягом граничних строків, визначених п.п.4.1.4 п.4.1 статті 4 Закону №2181, про що свідчать дані облікових карток особового рахунку платника за 2001-2003 роки з ПДВ.

Зважаючи на затримку виконання перед Державним бюджетом зобов’язань по сплаті ПДВ від 30 до 90 календарних днів позивачу нараховано 101095 грн. 04 коп. штрафної (фінансової) санкції на підставі податкових повідомлень-рішень, оспорення яких є предметом даного спору.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

За даними облікових карток платника податків –ВАТ “БМУ №8” за 2001-2003р.р. з податку на додану вартість контролюючим органом, яким у конкретному випадку була Новокаховська ОДПІ (правонаступник ДПІ у м.Нова Каховка) встановлено несвоєчасну сплату підприємством узгодженої суми податкових зобов’язань з ПДВ протягом граничних строків, визначених п.п.4.1.4 п.4.1 статті 4 Закону № 2181, в зв’язку з чим до підприємства було застосовано штрафи на загальну суму 101095 грн. 04 коп. на підставі податкових повідомлень-рішень, які оспорюються позивачем.

Як встановлено з фактичних матеріалів справи і досліджено у експертному висновку, між сторонами було укладено контракт від 10.01.2000р., на підставі якого, підприємство взяло на себе зобов’язання по виконанню для відповідача будівельних робіт з реконструкції адміністративної будівлі ДПІ у м.Нова Каховка, а остання – розрахуватися за виконані роботи у порядку, визначеному у пункті 4.1 контракту.

Орієнтовна вартість виконаних робіт 1530 тис. грн. (п.2 контракту, а.с.15-17).

Оплата вартості будівельних послуг згідно з досягнутою між сторонами домовленістю мала відбуватися наступним чином (п.4.1 контракту): 70% вартості виконаних робіт замовник сплачує шляхом проведення взаємозаліків, бартерними угодами або заліками (векселями); 30% - шляхом перерахування грошових коштів на р.рахунок ВАТ “БМУ-№8” або у інший узгоджений підрядником спосіб. Кінцевий розрахунок мав бути проведеним через 20 днів після дати підписання акту прийняття об’єкту в експлуатацію.

Всього вартість будівельних робіт з реконструкції адмінбудівлі склала 1774237,20грн., з яких погашено грошовими коштами 175771 грн. 60 коп.; простими векселями –1232603,87 грн.; матеріалами - 43483,10 грн.; списано відповідно до статті 56 Закону України “Про державний бюджет на 2002 рік” –322378,63 грн.

Прості векселі на загальну суму 1232603,87 грн. в рахунок оплати вартості будівельних робіт органом державної податкової служби передано на підставі складених між сторонами актів прийому-передачі, з відображенням їх у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за червень, серпень - грудень 1999р., січень - вересень, листопад, грудень 2000р., січень, лютий, червень - липень, вересень - жовтень, грудень 2001р.

По зазначених векселях підприємством нарахований ПДВ, який включено до складу податкових зобов’язань відповідних звітних періодів.

З додатку №2 до висновку судово-економічної експертизи та наданих в матеріали справи простих векселів вбачається, що векселедавцями їх є юридичні особи - суб’єкти господарювання.

Згідно з цим же додатком №2 (т.3, а.с.72-73) частина векселів на загальну суму 502009 грн. 74 коп. пред’явлено векселедавцям для проведення оплати, а іншу частину на суму 620594 грн. 13 коп. передано для вексельного обігу як плату за поставлені товари та надані послуги.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями (далі Закон №168 датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації, у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Але, застосовуючи зазначену правову норму, слід врахувати наступне.

Спори, які витікають із вексельних правовідносин, де вексель виконує функцію цінного паперу та є розрахунковою одиницею в укладених сторонами правочинах, мають бути урегульовані чинними на день емітування та обігу векселів законодавчими актами, а саме, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року”, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції №826-ХІУ від 06.07.1999р.; “Правилами виготовлення і використання вексельних бланків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України №528 від 10.09.1992р; Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1996р. №689, м.Київ “Про затвердження Порядку застосування векселів Державного казначейства”, Законом України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.01р. №2374-ІІІ від 05.04.01р. №2374-ІІІ, Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідно до статті 2 Додатку до Закону №826-ХІУ здатність особи бути зобов’язаною за переказним або простим векселем визначається національним законодавством.

Згідно пункту 1 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України; векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Новокаховська ОДПІ, яка входить до системи органів державної податкової служби, виконує функції, визначені статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1999р. із змінами і доповненнями. Серед цих функцій відсутні такі як надання послуг, поставка продукції, виконання робіт.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про обіг векселів в Україні” зобов’язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету … чи місцевого бюджетів, зобов’язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадку і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1996р. №689 затверджено Порядок застосування векселів Державного казначейства.

Згідно пунктів 5, 6 зазначеної Постанови, казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету за згодою відповідного одержувача коштів з державного бюджету і пред’являються до погашення на зарахування сплати податків у терміни і порядку, визначених цим Порядком, тобто за принципом “борг бюджету” в обмін на “бюджетний борг” суб’єктів цих правовідносин.

Пунктом 9 Порядку №689 передбачено, що кредитор бюджетної організації може використати одержаний від неї казначейський вексель, за яким зобов’язаною особою є Державне казначейство, а векселедержатель може вексель передати своїм кредиторам, продати або передати в рахунок уплати податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя.

Але векселедавцем і платником за казначейськими векселями виступає Головне управління Державного казначейства, тобто погашення казначейських векселів здійснюється головним управлінням Державного казначейства шляхом перерахування грошових коштів або зарахування у сплату податків до Державного бюджету.

У випадку проведення відповідачем розрахунку з позивачем саме такими векселями цілком слушним та законним для визначення податкових зобов’язань було б застосування п.п.7.3.5 пю7.3 статті 7 Закону №168, оскільки б у даному випадку мало місце погашення казначейського векселя.

Проте, як встановлено з фактичних матеріалів справи, векселедавцями і платниками за простими векселями, переданими органом ДПС в рахунок оплати виконаних для нього будівельних робіт з реконструкції є юридичні особи - суб’єкти господарювання та підприємницької діяльності, з чого вбачається, що відповідач розрахувався за свій борг грошовими зобов’язаннями по бюджетних боргах інших юридичних осіб - суб’єктів господарювання, чим порушено приписи Порядку застосування векселів Державного казначейства, частин 1 та 4 статті 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Що стосується об’єкту оподаткування по переданих в рахунок оплати послуг простих векселів.

Будучи одним із засобів оформлення розрахункових операцій, вексель, відповідно до пункту 6 Інструкції №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” (затвердженою Постановою Правління НБУ №204 від 02.08.96р.) є розрахунковим документом, за яким здійснюються безготівкові розрахунки.

Відповідно до статей 3,21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” №1201-ХІІ від 18.06.1991р. із змінами і доповненнями, чинного на момент встановлення між сторонами оспорюваних правовідносин, вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Як встановлено статтею 3 вищеназваного Закону, вексель є одним із видів цінних паперів.

Згідно припису пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” вексель у визначені терміну “валютні цінності” є одним із них, і відповідно до п.п.3.2.4 п.3.2 статті 3 Закону №168 не є об’єктом оподаткування.

Преамбула Декрету не містить заборону застосовувати наведену у ньому термінологію у інших, у тому числі і податкових зобов’язаннях; не містить визначення терміну "валютні цінності" з метою оподаткування і Закон №168, в зв’язку з чим судом застосовано надане у Декреті визначення терміну “валютні цінності” за аналогією.

Отже, підприємством безпідставно включено до складу податкових зобов’язань ПДВ, нарахований з вартості переданих органом ДПС в рахунок оплати простих векселів, які за своєю правовою суттю є оформленням грошового боргу за фактично надані послуги.

Суд зауважує на той факт, що нарахований податок вплинув на позитивне значення ПДВ, який перераховано до бюджету, але з запізненням, за що підприємству було нараховано штрафи, правомірність яких ним оспорюється.

Чинне податкове законодавство встановлює відповідальність за порушення правил оподаткування та несвоєчасну сплату податків до бюджету.

Як вбачається з наданого в матеріали справи експертного висновку, позитивна сума ПДВ за період з червня 1999р. по грудень 2001р. мала місце внаслідок віднесення підприємством до складу податкового зобов’язання ПДВ у сумі 218116 грн. по переданих відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства простих векселів, які не є об’єктом оподаткування, і по яких орган ДПС не є зобов’язаною особою.

За таких обставин, суд, при порушенні контролюючим органом правил ведення розрахунку за виконані для нього послуги вважає безпідставним нарахування штрафів за несвоєчасну сплату податку, визначення якого мало місце з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі досліджених доказів, суд зауважує і на безпідставне зарахування контролюючим органом в рахунок його боргу за одержані будівельні роботи, суми списаного позивачу на підставі рішення №4 від 30.04.2001р. податкового боргу у розмірі 323651 грн. 17 коп., який підлягав списанню і був списаний на підставі пункту 18.1 статті 18 Закону №2181 та ст.56 Закону України №2905 “Про Державний бюджет України на 2002р.”, тобто списання якого мало відбутися незалежно від факту існування боргу ДПІ за одержані нею будівельні послуги.

Доводи відповідача до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та з врахуванням вищенаведених правових норм.

Позивачу видається довідка на повернення з Державного бюджету 74 грн. 80 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Зважаючи на те, що справа розглядалася за правилами адміністративного судочинства, регулюється КАС України, який не передбачає сплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, з заявою про повернення їх вартості позивачу необхідно звернутися до інформаційного центру господарського суду.

Судовий збір у розмірі 10 грн. 20 коп. позивачу відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст.94, 98, п.4 ст.157, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняті Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією (м.Нова Каховка, код 21296200) податкові повідомлення-рішення від 21.10.2004р. № 0005541530/1, №0005531530/1 від 21.10.2004р. та № 0005521530/3 від 16.02.2005р. про застосування до відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №8" (м.Нова Каховка, код 01352818) штрафних санкцій по ПДВ відповідно на суми 6158 грн. 96 коп., 65379 грн. 84 коп., 28861 грн. 42 коп.

2. Стягнути з Державного бюджету (уповноважений територіальний орган - Управління Державного казначейства в Херсонській області, м.Херсон, пр. Ушакова, 53) на користь ВАТ "Будівельно-монтажне управління №8" м.Нова Каховка, вул. Піонерська, 19, р.рахунок № 260039059 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код 01352818, - 10 грн. 20 коп. судового збору.

3. Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету 74 грн. 80 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 14.08.2006р.