Постанова № 74943079, 26.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1500/18

Провадження № 33/779/278/2018

Категорія ч. 2 ст. 172-6 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, за участю прокурора Сапожнікова Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.02.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який працює на посаді чергового помічника начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія № 41»,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, винести нову, якою провадження по справі закрити, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що мотивувальна частина постанови повністю дублює протокол про адміністративне правопорушення, без встановлення доказів його вини, без спростування його доводів, що містились в письмових поясненнях, що, на думку апелянта, свідчить про формальний підхід до вирішення справи. Вказує, що Державною установою «Коломийська виправна колонія №41» йому були доведені до відома лише положення ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вимоги якої він виконав, подавши електрону декларацію, в якій і зазначив про придбаний автомобіль. Вказує, що судом не було витребувано матеріалів його особової справи з метою перевірки факту його ознайомлення з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», що, на думку апелянта, є свідомими небажання суду встановлювати об’єктивну істину по справі. Зазначає, що правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є правопорушення з формальним складом, та може бути вчинено лише умисно. Апелянт вважає, що витрати на придбання автомобіля не виходять за рамки його доходів, що ним відображались у річних деклараціях, тому цей факт виключає його вину в приховуванні або невідображенні витрат на придбання автомобіля. В обґрунтування відсутності його вини, апелянт посилається на практику інших судів різної інстанції, зокрема постанови винесену суддею Беркещук Б.Б. за аналогічним обвинуваченням, з протилежними висновками, тобто із закриттям провадження по справі, у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою судді місцевого суду встановлено, що у протоколі №74 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складеному 30 березня 2018 року оперуповноваженим УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_4 зафіксовано, що ОСОБА_5, будучи черговим помічником начальника установи Коломийської виправної колонії № 41, та згідно з підпунктом «д» пунктом 1 ч. 1 статті 3 Закону є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 12.09.2017 придбав рухоме майно у вигляді автомобіля марки OPEL, модель ASTRA SPORTS TOURER, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рама) WOLPD8EV9C8032875, вартістю 104 861 грн. 72 коп., що перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів доходів громадян встановлених на 1 січня 2017 року (80 000 гривень) та в порушення ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції"не повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, чим вчинив правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 КУпАП, а саме не повідомлення в НАЗК про суттєві зміни в майновому стані. Зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією є 00.00 год. 23 вересня 2017 року.

В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст.268 КУпАП, його захисник, якому роз’яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП, а також прокурор.

Клопотань не заявлено.

Учасники судового провадження повідомили, що жодних заяв та клопотань поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, на адресу електронної пошти суду не надсилали.

В суді апеляційної інстанції:

- ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Клопотань про долучення будь-яких документів не заявляли.

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову судді відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов’язаного з корупцією, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи апелянта, вважаю, що вимоги апеляційної скарги належить залишити без задоволення, постанову суду – без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема як передбачено в примітці до вказаної статті, - до Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року.

Також вказане питання відображено у рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016р. «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 р. за №959/29089.

Так, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обов’язок осіб, зазначених у п. 1, п.п."а" і "в" п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону (у тому числі особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, згідно п.п.»д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, до якої й належить ОСОБА_2В.), у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, повідомити про це письмово Національне агентство у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний.

Оскільки діючим законодавством передбачений обов’язок суб’єктів декларування письмово повідомляти НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані, невиконання такого обов’язку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно наданих суду матеріалів, ОСОБА_2 є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», тобто є суб’єктом декларування.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 діяв у відповідності із ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема відобразив в декларації придбаний ним автомобіль марки OPEL, проте він не виконав приписи ч. 2 ст. 52 названого закону, тобто не повідомив про це письмово Національне агентство у десятиденний строк з моменту придбання майна.

Доводи апелянта про те, що адміністрацією колонії його було ознайомлено лише з вимогам ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо заповнення декларації, не звільняють ОСОБА_2 від обов’язку виконувати інші правові норми зазначеного Закону, оскільки ст. 68 Конституції України чітко передбачений обов'язок кожного неухильно додержуватися як Конституції України так і законів України.

В свою чергу, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання.

Отже, оскільки ОСОБА_2 є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», що не оспорюється апелянтом, останній повинен знати антикорупційне законодавство, зокрема й вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

В той же час, незнання ОСОБА_2 положення ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» не звільняє його від юридичної відповідальності.

Доводи апелянта про те, що правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є правопорушенням з формальним складом, та може бути вчинено лише умисно, не є слушними, оскільки законодавець, у поняття формального складу відніс такі склади, в яких немає обов'язкової ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків, в той час як суб’єктивна сторона порушення вимог фінансового контролю може характеризуватися як умисною, так і з необережною формою вини, за винятком такої форми, як подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що вчиняється з прямим умислом.

Посилання апелянта на п.п. 3 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ вих.№223/943/0/4-17 від 22.05.2017 року, згідно якого суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як під час апеляційного розгляду, так й в суді першої інстанції, ОСОБА_2 пояснював, що він не знав про такий його обов’язок, а тому така правова позиція апелянта унеможливлює визнати його дій такими, що вчинені через необережність, оскільки останній не передбачав можливість настання таких наслідків.

Оскільки вартість придбаного ОСОБА_2 автомобілю марки OPEL, становить 104861,72 грн., що перевищує встановлену Законом межу у 50 прожиткових мінімумів доходів громадян встановлених на 1 січня 2017 року (80 000 гривень), у останнього, виник обов'язок у десятиденний термін з моменту придбання автомобіля, письмово повідомити НАЗК про суттєві зміни у його майновому стані, згідно припису ч. 2 ст. 52 Закону «Про запобігання корупції».

Предметом розгляду в межах даної справи є неподання ОСОБА_2 повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, тому доводи апелянта про відсутність умислу на неподання без поважних причин декларації не заслуговують на увагу.

З аналогічних причин, не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що адміністрація колонія не повідомляла його про вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

Правильність та своєчасність подання ОСОБА_2 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, де він відобразив у графі «6. Цінне рухоме майно – транспортні засоби» наявність придбаного ним транспортного засобу - автомобіль марки OPEL, модель ASTRA SPORTS TOURER, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рама) WOLPD8EV9C8032875, вартістю 104861 грн., не спростовує факт неподання останнім повідомлення про суттєві зміни в його майновому стані, як того зобов’язує ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

Доводи апелянта про те, що витрати на придбання автомобіля не виходять за межі його доходів, які раніше були зазначені ним у річних деклараціях, не можливо визнати такими, що спростовують його вину в інкримінованому йому діянні, оскільки в ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлений обов’язок для суб’єкта декларування повідомляти Національне агентство не лише про суттєві зміни його доходів, а й про придбання майна.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого його правопорушення підтверджується зокрема: протоколом №74 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, від 30.03.2018 року, складеного уповноваженою на те особою - оперуповноваженим УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_4, що підписаний ОСОБА_2 та містить пояснення останнього (а.п. 5-11); поясненнями ОСОБА_2, що містяться як у протоколі, так й на окремому бланку, згідно яких, ОСОБА_2 не заперечує факту як придбання ним автомобілю, так й ненаправлення повідомлення до належних органів про придбання майна (а.п. 10, 12-13); витягом з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, що долучений до протоколу у виді скріншоту, де відсутні будь-які відомості щодо повідомлення ОСОБА_2 Національне агентство про суттєві зміни в майновому стані (а.п. 28); тощо.

Вважаю, що вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими законом способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки обставин справи, фактично продублював протокол про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що вони не впливають на законність судового рішення, оскільки суддя розглядає провадження в межах обвинувачення, викладеного саме у протоколі про адміністративне правопорушення, та приймає рішення про наявність або відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення на підставі обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність в матеріалах провадження доказів його вини спростовується наведеним вище обґрунтуванням.

Доводи ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не було витребувано матеріали його особової справи для з’ясування питання, чи було апелянта ознайомлено з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», не заслуговують на увагу, оскільки жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Усі докази, які оцінюються судом, мають для нього однакову силу, та оцінюються в їх сукупності та взаємозв’язку.

ОСОБА_2 заперечуючи свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, не наводить жодних доводів, які б свідчили, що він виконав вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

Ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій ОСОБА_2 не навів переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Посилання апелянта на те, що ним долучені аналогічні рішення інших судів різної інстанції, а також постанови Коломийського міськрайсуду Івано-Франківської області від 04.05.2018 року (справа №346/637/18; провадження №3/346/399/18) винесену суддею Беркещук Б.Б. за аналогічним обвинуваченням, проте з закриттям провадження по справі у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Перевіривши сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, вважаю, що поза всяким розумним сумнівом доведено факт неповідомлення ОСОБА_2 у десятиденний строк з моменту придбання автомобілю марки OPEL Національне агентство, про суттєві зміни у його майновому стані, за обставин, викладених у протоколі.

Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин зі змістом як обставин, що ставляться особі у вину, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, так й зі змістом диспозиції ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а також іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_2 містять ознаки саме такого адміністративного правопорушення.

Крім того, станом на час апеляційного перегляду справи, апелянтом не було подано жодного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до НАЗК, незважаючи на той факт, що йому вже було відомо про такий обов’язок.

Інші доводи апелянта, а саме про відсутність у нього юридичної освіти, а також про те, що вартість придбаного майна є невеликою, та придбане в межах його доходів, не впливають на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також доходжу висновку, що адміністративне стягнення, що накладено судом першої інстанції на ОСОБА_2, а саме у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП та санкції, передбаченої у ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі, як про це зазначено в апеляційній скарзі ОСОБА_2 -відсутні, а тому, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.05.2018 щодо ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло